Якщо потрапили в капкан залежності від людини, нав‘язливих думок чи складних переживань...

Про залежність. Погляд психотерапевта

Погляд психотерапевта

Залежність, від чого вона б не була: від людини, нав'язливих думок, від депресивних і неприємних станів, від алкоголю чи наркотиків, від ідеї чи фантазії – це звуження своєї свідомості шляхом вимушеної уваги, як через зорову трубу, на щось одне, від чого ми і стаємо залежними.

Перебування в залежності – це позбавлення себе вибору, нав'язлива концентрація на чомусь, від чого вимагається задоволення всіх наших потреб. Коли ми звужуємо свою увагу, то потрапляємо в залежність і самі замуровуємо себе в метафоричну тюрму.

Еволюційно такий механізм роботи психіки має такі переваги, що будучи одержимим чимось одним, звертаючи всю свою увагу і енергію ціленаправлено, людина легше і швидше досягає мети і задовільняє свою потребу. Не можливо і не потрібно позбуватися цієї здатності, але можна відслідковувати моменти, коли вся енергія безрезультатно зливається в трубу гіпернаправленої на щось одне уваги, що забирає в нас свободу вибору.

Натомість пропонується частіше практикувати "увагу, яка вільно плаває", про яку писав Фрейд і рекомендував її психотерапевтам під час розмови з клієнтом. Такий же тип уваги покладений в основу практики медитації. 

Моя улюблена медитація – це та, де пропонується звернути увагу на ніщо, яке простягається в безкінечність, далі помічати і фіксувати думки, які перебивають, і силою волі продовжувати фокусуватися на порожнечі. Так можна навчитися розширювати свою увагу і могти помічати інші можливості.

Психотерапевтка Анастасія Свердел


Читати також