Зарубіжні комедії 80-х та 90-х, які досі здатні розсмішити

Комедії, проглянуті до дірок на відеокасетах, пройшли випробування часом. Через десятиліття жарти, як і раніше, сміішать, а дотепні діалоги хочеться цитувати. 80-90-і – час народження унікальних комедійних дуетів, акторів, одна участь яких у фільмі була знаком якості. Комедії знімали першокласні режисери, які не боялися ризикувати, для яких комедійний жанр був не менш цікавим і складним, ніж серйозне драматичне кіно.

Комедії того часу смішаю досі не тому, що «дерева були зеленішими», а тому, що кожен сценарій зазнавав серйозного опрацювання. Усі персонажі були вивірені, жарти проходили ретельний відбір. Для комедійного бойовика «Правдива брехня» Джеймс Кемерон найняв цілу команду авторів, які мали зробити сценарій смішним. У результаті режисер забракував усі жарти, залишивши лише кілька, і сам переписав сценарій з нуля.

Режисери беззастережно вірили у свої проекти, готові були буквально боротися за фільм. Хто зараз згадає, що «Назад у майбутнє» міг зовсім не з'явитися, оскільки його автори – режисер Роберт Земекіс та сценарист Боб Гейл отримали від кіностудій 44 відмови. За картини бралися за мінімального бюджету в 7 мільйонів доларів, як було з комедією «Рибка на ім'я Ванда», щоб заробити у прокаті сотню мільйонів.

Творці йшли на ризик, створювали абсолютно немислимі комедійні дуети. У комедії «Нічого втрачати» режисер Стів Одекерк поєднав складного драматичного актора Тіма Роббінса, який щойно отримав «Оскар» за «Втечу з Шоушенка» та короля комедії 90-х Мартіна Лоуренса. Такі режисерські ходи вражали самих акторів, їм цікаво було працювати, відкривати нові грані таланту. Зняти комедію з супер-дивним сюжетом про мерця, якого весь фільм намагаються видати за живого, після фільму «Рембо: Перша кров» – легко (фільм «Вїкенд у Берні»)! 80-90-і – час успіху британських комедійних режисерів, їхнього філігранного почуття гумору, яке відрізняло ці фільми.

Кожну комедію можна було дивитися в сімейному колі, не побоюючись вульгарних жартів, незручних моментів. Гумор будувався на кумедних життєвих ситуаціях, які можуть статися з кожним.

Неможливо створити еталонний список комедій тих часів, оскільки у кожного були і залишаються улюбленці. Такі фільми повертають у дитинство, неважливо, скільки років вам було в ті самі 80-90-ті. Коли переглядаєш їх, здається, що немає часу. Що всі, як і раніше, молоді, ніхто не подорослішає, нічого поганого не станеться, все обов'язково закінчиться хепі-ендом.

Правдива брехня / True Lies (1994)

Ремейк французької комедії «Тотальне стеження». Головний герой Гаррі Таскер (Арнольд Шварценеггер) – секретний агент, який веде подвійне життя. Для сім'ї – він чоловік, батько та співробітник комп'ютерної компанії. Виїжджаючи у часті відрядження, Гаррі насправді працює на уряд США, намагаючись вийти на слід банди терористів. Спостереження за бандитським угрупуванням відволікає Гаррі від проблем його сім'ї. Дружина починає нудьгувати і заводить роман.

На зйомці цієї картини наполяг сам Шварценеггер. Якось він зателефонував режисеру Джеймсу Кемерону і із захопленням переказав сюжет французької комедії, яка видалася йому дуже кумедною. За 15 мільйонів доларів Кемерон викупив права на сценарій у французьких авторів і взявся за адаптацію. Йому хотілося зняти комедійний бойовик із пародійними посиланнями до Джеймса Бонда. Цілу команду сценаристів було найнято для написання жартів, але майже всі вони режисеру не сподобалися і Кемерон переписав сценарій з нуля.

Фільм найбільш пізнаваний по сцені стриптизу головної героїні, в ролі якої знялася Джеймі Лі Кертіс. Її незручність, хвилювання надають картині комічності та романтичної нотки. Але найсмішніше у фільмі жартує напарник Шварценеггера – Том Арнольд. Для всіх несподіванкою став успіх їхнього комедійного дуету. Том пояснив це тим, що вони зі Шварцем і в житті хороші друзі, люблять подуріти і посміятися.

Картина мала колосальний на той час бюджет – 100 мільйонів доларів. Цього вимагали складні трюки та спецефекти. Чого варта сцена з вантажівками, що перевертаються на мосту і вибухають, також момент, коли дочка головного героя намагається втриматися на носі винищувач.

Шанувальники першої частини чекали незабаром на сіквел «Правдивої брехні». Якийсь час і сам Арнольд Шварценеггер не спростовував, що буде продовження. Але після терактів 11 вересня тему було закрито.

«Комедії з терористами більше не смішні, – сказав Кемерон. – Ми не будемо надалі піднімати цю тему».

З цікавих фактів – щоб станцювати знамените танго у фінальній сцені Шварценеггер та Джеймі Лі Кертіс брали уроки хореографії близько півроку. Диктофон, який падає у Гаррі під час еротичного танцю, впав випадково, але Кеммерон вирішив, що це виглядає кумедно. Режисер у всіх інтерв'ю наполягав на тому, що «Правдива брехня» – це історія кохання, а вже потім решта. Фільм зібрав у прокаті рекордні на той час 378 мільйонів доларів.

За бортом / Overboard (1987)

Романтична комедія про чудакувату мільйонерку, яка після нещасного випадку в морі, втрачає пам'ять і не з власної волі стає матір'ю для трьох хлопчиків. Нічого не знаючи про своє багатство, героїня вчиться жити новим життям, звикається з роллю дружини і матері, починає відчувати до батька хлопчиків, привабливого тесляра Дена Профітта справжні почуття.

Режисер картини Геррі Маршалл назвав фільм однією зі своїх найулюбленіших і найсмішніших комедій. Сценарій «За бортом» був написаний спеціально для Курта Рассела та Голді Гоун. Вони дали згоду відразу після прочитання. Рассел і Гоун не грали кохання, вони справді були закохані на знімальному майданчику. Атмосфера фільму була найдобріша і найщиріша. Режисер дозволяв акторам багато імпровізувати. Багатогодинні знімальні дні часто закінчувалися барбекю, яке Голді та Рассел влаштовували для всієї групи.

В основу сюжету лягла реальна історія про жінку, яку виявили на пляжі Флориди. Вона не пам'ятала, як її звуть, не могла сказати, звідки вона. Сценаристи фільму вирішили подати її, як перевиховання зарозумілої багачки. Героїня Гоун комічно намагається приготувати суп із сирої курки, не маючи про готування жодного уявлення. Домашні справи буквально валять її з ніг. Цікаво спостерігати як змінюється її персонаж, як непрості обставини пробуджують у ній людяність. Іншим стає і грубуватий, інфантильний тесляр Ден.

Картина легка, добра та смішна. Режисер не займається моралізаторством. Він показує казку, яка раптом трапилася у реальному житті. Після виходу фільму Маршалл відкинув звинувачення у зневажливому ставленні до жінки. Він підкреслив, що картина про перевиховання героїні, олюднення її персонажа. Дін з Джоан разом навчаються бути батьками. Труднощі, кумедні ситуації їх зближують.

Головні герої, які так полюбилися глядачеві, як і раніше, разом і залишаються однією з найміцніших пар Голлівуду. Рассел та Гоун цього року відзначили 38 річницю шлюбу. "За бортом" давно стала класикою романтичної комедії, за її сюжетом зняті ремейки в різних країнах.

Назад у майбутнє / Back to the Future (1985)

«Назад у майбутнє» ніколи не претендував на роль комедії, але ця культова трилогія стала одним із головних символів 80-х та 90-х. Декілька поколінь виросли з величезною любов'ю до цієї картини та її персонажів – дивака професора Брауна та веселого, щирого школяра Марті Макфлая. Їхня дружба, добрий гумор перетворили фантастичну історію про подорож у часі на захоплюючу пригоду, в якій мріяла взяти участь кожна дитина з 90-х.

За сюжетом першої частини доктору Еммету Брауну вдається перетворити на машину часу автомобіль DeLorean. Після зіткнення з бандитами, у яких док купував паливо для свого винаходу, в майбутнє самотужки доводиться вирушити 17-річному Марті. Потрапивши з 1985 року до 1955 року, Марті зустрічає своїх батьків і суттєво впливає на їхню долю. У другій частині, яка вийшла в прокат у 1989 році, Марті з доком подорожують у 2015 рік передбачаючи багато винаходів з майбутнього. У третій частині, яка була показана у 1990 році, друзі потрапляють у минуле – вони застряють у 1885 році і знайомляться з американським Диким Заходом.

Усі частини трилогії було знято режисером Робертом Земекісом та сценаристом проекту Бобом Гейлом. Ідея виникла у Гейла під час однієї з поїздок до батьків, коли він перебирав у підвалі старі сімейні альбоми і задумався, а потоваришував би він зі своїм батьком, якби зустрівся з ним в минулому. Ідея сподобалася Земекісу. Сценарій кілька разів переписували, коли був готовий остаточний варіант, Земекіс та Гейл звернулися до кіностудій та отримали 44 відмови. Проект зацікавив Стівена Спілберга та кінокомпанію «Universal Pictures». У середині знімального процесу відбулася заміна актора Еріка Столца, який грав роль Марті Макфлая. Гра Столца здалася творцям дуже серйозною. Втративши мільйони на зйомці, вони все ж таки наполягли  на участі у проекті легкого і привабливого Майкла Джея Фокса.

Зйомки тривали трохи більше трьох місяців. На першому тест-перегляді глядачі, за словами режисера, мало не стрибали до стелі від захвату. Картину, яку планували показати лише у серпні 1985 року, достроково випустили у прокат у липні. Фільм 11 тижнів займав перші позиції щодо касових зборів. Глядачі настільки повірили в історію Марті та Дока, що 26 жовтня 1985 року армія фанатів о 1:20 ночі зібралася на стоянці, де були зняті сцени біля торгового центру «Дві сосни», чекаючи, що машина часу повернеться з майбутнього.

Права на трилогію належать Земекісу та Гейлу. Вони запевнили шанувальників, що перезапуск у та ремейків фільму не буде. Улюблена історія знайшла відображення у серії коміксів, прототипи Дока та Марті стали персонажами анімаційного серіалу 2012 року. «Назад майбутнє» цитують та згадують у популярних серіалах та фільмах.

Нічого втрачати / Nothing to Lose (1997)

Дев'яності – час яскравих та несподіваних комедійних дуетів. Саме таким для глядачів виявився дует драматичного актора Тіма Роббінса та короля комедії Мартіна Лоуренса. У 1995 році Роббінс отримав «Оскар» за роль у картині «Втеча з Шоушенка». Якийсь час актор зник з екранів і раптом з'явився в комедії режисера Стіва Одекерка. Роббінс зіграв роль процвітаючого рекламника Ніка Біма, який дізнається, що кохана дружина зраджує йому та ще й з його ж начальником.

Сценарій бадді-муві – комедії про двох друзів, вигадав і написав сам Одекерк. Такий комедійний дует був необхідний, щоб показати розвиток кожного персонажа. Серйозний і стриманий Нік до фіналу наважується на хуліганські вчинки. Герой Лоуренса навпаки виявляється зразковим сім'янином, який любить сина. Два хлопці, які здавалися зовсім різними, стають справжніми друзями. Їхню комічну протилежність Одекерк підкреслив навіть на постері до фільму. На ньому Роббінс сперся на маківку Лоуренса. Той виглядає коротунком, хоча, насправлі зріст комедійного актора 175 сантиметрів, але порівняно з майже двометровим Роббінсом різниця впадає у вічі.

Наступного року картині виповниться 25 років. Фільм не лише смішний, а й дуже самоіронічний. Танець охоронця, який неможливо дивитись без сміху, виконав сам Стів Одекерк. Чого вартий вогняний танець Ніка Біма на заправці під речитатив Скетмен Джон.

Мораль фільму – життя таке, що в один день ти можеш втратити все, але також багато чого знайти завдяки своїй відкритості та щирості. Це та сама ностальгічна комедія з дитинства, яка у багатьох була на відеокасеті. Комедія, яку дивилися всією сім'єю і щоразу сміялися як вперше.

Весела ферма / Funny Farm (1988)

Фільм знятий за однойменним романом газетного оглядача та письменника Джея Кронлі. Це історія спортивного журналіста Енді Фармера, який мріє стати романістом. Отримавши від видавництва заставу за майбутню книгу, Енді купує будинок і переїжджає з дружиною Елізабет у мальовничий Вермонт. «Райське» життя, про яке мріяв Фармер, все ніяк не складається. Книга не пишеться, а будинок та городяни постійно підносять сюрпризи.

Комедія пройшла непоміченою в американському прокаті і Чейза це дуже засмучувало, адже вперше він не просто зіграв свою роль, але став співпродюсером фільму. У всіх інтерв'ю Чейз казав, що це найкращий його фільм. Комедійний актор купив книгу «Весела ферма», прочитав її і найняв сценариста, який за кілька тижнів зробив хамальовку сценарію. Саме Чейз умовив режисера Джорджа Роя Гілла взятися за зйомку фільму. Гілл погодився, але сказав, що сценарій занадто епізодичний, а йому потрібна цілісна історія. Так містечко, в яке переїхала сімейна пара, наповнилося яскравими персонажами: божевільним листоношою, шерифом, який ніяк не може здати на права, милою власницею антикварної крамнички і, звичайно, найсмішнішими собаками.

Історія вийшла сімейною та доброю. Режисер наполіг, щоб автори прибрали зі сценарію зле кепкування. Саме прості жарти – відмінна риса «Веселої ферми». Чейз грає у цьому фільмі зовсім по-новому. Комік зізнавався, що під час зйомок буквально благав режисера виконати щось у його звичній манері:

«Якщо це несправжнє, то ти цього не робитимеш. Тримайся далі від манірності, - невпинно твердив Гілл.

«Весела ферма» подобається дітям та дорослим. Навіть драматичні моменти у фільмі показані легко, з надією, що все обов'язково вирішиться. Чейз та його дружина по фільму – актриса Медолін Сміт настільки правдоподібні, що здаються справжньою сімейною парою. Заворожує територія, на якій проходили зйомки - це крихітне містечко Таунсенд в окрузі Вінд штату Вермонт. Можна пошукати фото в мережі та помилуватися його видами. Зимовий Таундсен такий мальовничий, що фільм чудово переглядати у Новорічні свята. Кінокритик Роджер Еберт на шоу Опри Вінфрі назвав фільм «маленьким дивом».

«Весела ферма» стала останньою роботою режисера Джорджа Роя Гілла. Завершивши кар'єру режисера, він викладав драму в університеті Єльська.

Частини тіла / Private Parts (1997)

Комедія з автобіографічної книги легендарного американського радіоведучого Говарда Стерна. Мемуари Стерна викликали небувалий ажіотаж в Америці. У 1993 році книга трималася у списку бестселерів New York Times протягом 20 тижнів і розійшлася тиражем у два мільйони екземплярів. Через чотири роки відбулися зйомки фільму. Говард Стерн у картині зіграв себе.

Його радіопередача була апофеозом неполіткоректності, шовінізму, сальних жартів, расистких та гомофобних висловлювань. Стерн висміював абсолютно все. Студії, які співпрацювали з ним, виплачували колосальні позови, але не закривали шоу, оскільки аудиторія у понад двадцять мільйонів слухачів окупувала витрати на судові позови.

Режисером проекту стала Бетті Томас, відома комедією "Доктор Дулітл" з Едді Мерфі. Іронія в тому, що спочатку Томас терпіти не могла шоу Стерна, але зустрівшись особисто, не змогла встояти перед його чарівністю. Стерн, який і так гранично відвертий зі своїм глядачем, у фільмі показав, яким він є в реальному житті. Як боровся з юнацькими комплексами, невдачами, як із сором'язливого єврейського хлопця виріс у знаменитого радіоведучого.

У шоумена не було акторського досвіду, це надало фільму особливої документальності. Томсон пішла на сміливий крок, використовуючи поєднання акторів та неакторів. Помічники Стерна – Робен Куіверс та Фред Норріс також зіграли самих себе. Під час перегляду створюється враження, що ти через скло спостерігаєш за всім, що діється в радіо-рубці відомого ведучого. Фільм вийшов дуже кумедний, легкий. Радіознавець у ньому багато імпровізував. Фінальна мова Стерна була повністю симпровізована ним і знята з одного дубля.

У 2004 році шоу Говарда Стерна все ж таки було закрито через численні порушення, після чого він перейшов у супутникову компанію Sirius Satellite Radio. У вересні минулого року «Форбс» вніс його до десятки найоплачуваніших знаменитостей. Шоумену виповнилося 67 років.

Фільм краще дивитись у перекладі Павла Санаєва, він найбільш яскраво передає суть жартів та атмосферу того часу. Картина для сімейного перегляду.

Дев'ять ярдів / The Whole Nine Yards (2000)

Кримінальна комедія «Дев'ять ярдів» британського режисера Джонатана Лінна знята на початку нульових, але за духом це ті ж лампові дев'яності. Можливо, через участь акторського дуету зірок того часу – Брюса Вілліса та Меттью Перрі.

Ніколас Озеранскі, в ролі якого знявся Меттю Перрі – не надто щасливий стоматолог. Дружина його ледве терпить, тесть, який був діловим партнером Оза (прізвисько Ніколаса), помер, залишивши після себе борг у десять мільйонів доларів. Щоб звести кінці з кінцями, Ніколас перевозить дружину і тещу з Чикаго в Монреаль і тут відкриває невелику практику. У Канаді Ніколаса наздоганяє депресія. Ситуація змінюється, коли у своєму новому сусіді він впізнає  відомого кілера Джиммі Тадескі на прізвисько «Джиммі Тюльпан». Дружина Оза закликає негайно здати Джиммі та отримати винагороду.

Вілліс максимально органічний у ролі кілера. Тільки іронічний примруж та тон розмови видають, що це комедія. Меттью Перрі, який мріяв про дебют у великому кіно, а також про те, щоб відійти від амплуа Чендлера з «Друзів», здається, досяг успіху в першому, але все ж таки виглядає, як типовий Чендлер. Його Оз, можливо, не такий уїдливий, але все також безглуздий. Він кидається між вимогою дружини і симпатією до сусіда-кіллера, розбирання з мафією його жахають.

"Дев'ять ярдів" вийшла зовсім не американською комедією, оскільки знімав її британський режисер. У картині немає звичних американських жартів, навіть чорний гумор виглядає тонко та елегантно.

Окрім Перрі та Вілліса Лінн зібрав у «Ярдах» «міцний» акторський склад: Розанну Аркетт, Аманду Піт, зірку «Зеленої милі», гіганта Майкла Кларка Дункана. Незважаючи на те, що Вілліс був першим затверджений на роль у картині, актор не вірив у успіх комедії і навіть посперечався про це з Меттью Перрі. Існують чутки, що розплатою була зйомка у кількох серіях «Друзів» без гонорару. Насправді, гонорар Віллісу все ж таки виплатили, але він віддав гроші на благодійність.

За бюджету в 41 мільйон доларів фільм зібрав у прокаті 106 мільйонів. 2003 року вийшов «Дев'ять ярдів 2» від режисера Говарда Дойча.

Вікенд у Берні / Weekend at Bernie's (1989)

«Вікенд у Берні» – класика американської комедії. Героїня серіалу «Друзі» Рейчел Грін в одній із серій сказала, що це її улюблений комедійний фільм. Успіх картини перевершив усі очікування, за бюджету в 15 мільйонів доларів фільм зібрав удвічі більше у прокаті.

Ларрі та Річард – колеги та друзі, помітивши фінансову махінацію та розтрату у два мільйони доларів, звертаються до боса Берні Ломакса в надії отримати заохочення. Хлопці не здогадуються, що аферу провернув сам Берні. Щоб позбутися небажаних свідків, бос запрошує Ларрі та Річарда у свій особняк на березі океану та наймає кілера. Але місцевий мафіозі, дізнавшись, що його подруга зраджує йому з Берні, вбиває його самого. Хлопці хочуть розповісти поліції, але гості починають збиратися на вечірку. Ларі з Річардом вирішують, що безпечніше видаватиме Берні за живого.

За дивний сюжет взявся режисер, від якого точно не очікували такої комедії. Тед Котчефф раніше зняв фільм «Рембо: Перша кров». У комедії є кілька комічних посилань до бойовика. На ролі двох друзів Котчефф запросив молодих, не надто відомих акторів – Ендрю МакКарті та Джонатана Сілвермана. Роль того самого Берні, який «живіше за всіх мертвих» виконав актор Террі Кайзер. У 80-ті Кайзер був відомий своїми ролями у серіалах.

Яких тільки маніпуляцій не здійснюють із його тілом, видаючи Берні за живого. В одній зі сцен дублер, який виконував небезпечний трюк, зламав кілька ребер. Шанувальників захоплює усмішка, яка не сходить з обличчя мертвого Берні. Особливим шиком вважається помітити сцену, де актор дуріє і підморгує, виявляється, такі є у фільмі, але їх можна помітити тільки при уважному перегляді.

У картини немає обмежень для перегляду, незважаючи на статус «чорної» комедії, всі жарти абсолютно нешкідливі. «Вікенд у Берні» спонукає задуматися про те, наскільки люди зациклені на собі. Відносини в середовищі Берні такі поверхневі, що гості не в змозі навіть запідозрити, що з приятелем щось не так. Якщо в тебе шикарний будинок, у якому панує веселощі, кому яка справа до твоїх проблем, тим паче, смерті.

У другій частині фільму також знялася головна трійця акторів: Кайзер, МакКарті та Сілвермен. Режисером виступив сценарист першої частини – Роберт Клейн. Шанувальники вважають, що вона вийшла слабшою, але гра комедійного тріо рятує ситуацію.

Рибка на ім'я Ванда / A Fish Called Wanda (1988)

Британсько-американська комедія від учасників комік-трупи «Монті Пайтон» із запрошеними американськими зірками. У ролі режисера виступив один із «монтіпайтонівців» - Джон Кліз. Разом з англійським режисером Чарльзом Крайтоном вони задумали кримінальну комедію про викрадення діамантів на велику суму четвіркою грабіжників, кожен із яких прагне заволодіти здобиччю.

Вже сама участь британських режисерів та акторів в американських проектах часто була ознакою тонкого гумору, непередбачуваних сюжетних поворотів, ідеально прописаного сценарію. У «Рибці на ім'я Ванда» взялися за справу легендарні «монтіпайтонівці». Двоє із шести учасників проекту знялися в комедії. Кліз узяв на себе подвійне зобов'язання – виступив режисером та сценаристом, до того ж знявся в одній із головних ролей. Він також запросив у проект Майкла Пейліна – найбільш багатогранного та різнобічного актора з шістки «Монті Пайтон». Роль спокусниці Ванди у картині виконала американська актриса Джеймі Лі Кертіс.

Картина вийшла захоплюючою та смішною, завдяки самобутності кожного персонажа. Корислива Ванда, яка прагне дістатися діамантів і втекти з ними. Дурний ревнивець Отто, якого вона видає за свого брата (Кевін Клайн отримав "Оскар" за цю роль). Чарівний Кен, якого грає Майкл Пейлін. Кен тупуватий, обожнює тварин і через свою сентиментальність ніяк не може розправитися зі старою, яка стала свідком пограбування.

Комедія побудована на комічних ситуаціях, у які потрапляють головні герої. Гумор точно оцінять шанувальники шоу «Монті Пайтон». У найсмішніші ситуації потрапляють Отто і сентиментальний Кен.

Успіх від прокату фільму перевершив очікування. З найскромнішим бюджетом у 7 мільйонів доларів світові касові збори становили 190 мільйонів, картина шість тижнів була лідером американського прокату. "Рибка на ім'я Ванда" увійшла до п'ятірки популярних фільмів 1988 року.

У 1996 році Джон Кліз, уже як сценарист, вирішив повторити успіх картини. За участю головних акторів «Рибки» він зняв комедію «Жорстокі створіння». Фільм не був успішним у прокаті, але глядачі його полюбили.

Дядечко Бак / Uncle Buck (1989)

Незаслужено забута комедія Джона Гьюза, яка може стати альтернативою сто разів переглянутому «Сам удома». У фільмі грають ті самі актори. У головній ролі Джон Кенді - привабливий керівник музичного ансамблю, який запропонував підвезти маму Кевіна з Парижа до Іллінойсу. Для дев'ятирічного Маколея Калкіна роль у «Дядечку Баку» стала третьою роботою в кіно. Саме у цьому фільмі його помітив режисер Кріс Коламбус та запросив до «Сам удома».

Роль Бака була ніби спеціально написана для Джона Кенді. Режисер хотів запросити на неї Джо Пеші, але той відмовився заради зйомок у картині Мартіна Скорсезе «Славні хлопці». Це було вкрай вдале для всіх рішення, оскільки саме драматичний талант Кенді, який він неймовірно майстерно поєднував із комедійним, дозволили актору створити складний, веселий та водночас глибокий, щирий образ.

Дядечко Бак привабливий, але лінивий і інфантильний, він не прагне серйозних стосунків, не поспішає заводити сім'ю, живе один у холостяцькій квартирі, перебивається випадковими заробітками, водить смішний драндулет і ніяк не може кинути палити. Необхідність наглядати за трьома племінниками не лякає ексцентричного Бака. Він з ентузіазмом віддається новій ролі та відкриває в собі зовсім іншу людину. Г'юз тонко показує момент, як Бак, несподівано для себе змінюється.

Зійтися з дітьми йому допомагає те, що він сам залишається у душі великою дитиною. У дітей він бачить рівних собі, поважає їх. Прийняти дядька не бажає старша дочка, але і з нею Бак знаходить спільну мову.

Смішна та добра комедія, яку можна дивитися всією родиною. В обгортку безтурботного гумору Г'юз майстерно загорнув зовсім не дитячу мораль. Він говорить про те, що дорослий – це не вік, а відповідальність, яку людина здатна взяти на себе. Як часом особисті установки та страхи заважають нам усвідомити свої можливості. Що «з місця в кар'єр» – часто буває тим необхідним кроком, який допомагає зрушити життя з мертвої точки.