Як жив і творив Павло Тичина: біографія в цікавих фактах

Павло Григорович Тичина — один із найвидатніших українських митців XX століття, чия творчість поєднала символізм, музику та глибокий ліризм. Його поезія стала відображенням не лише особистих переживань, а й непростих суспільних умов, у яких жив поет. Однак за цим поетичним образом стоїть багатогранна особистість, яка здивує навіть тих, хто добре знайомий з його творчістю.

Цікаві факти про життя та творчість Павла Тичини

Дитинство. Павло Тичина народився 23 січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині в багатодітній родині сільського дяка та був одним із 13 дітей.

Навчання. Павло Тичина навчався в Чернігівській духовній семінарії, де співав у хорі, розвиваючи музичний талант. У 1913 році він вступив до Комерційного інституту та переїхав до Києва.

Музикант і майстер звуку. Павло Тичина володів чудовим голосом і грав на шести інструментах, серед яких гобой і кларнет. У 1920 році він познайомився з композитором Миколою Леонтовичем.

Натхненний Тагором і природою. Тичина захоплювався творчістю Рабіндраната Тагора, присвятивши йому у 1925 році вірш «До кого говорить?». Його головним натхненням завжди залишалася природа, до якої він ставився з особливим трепетом.

Літературні зв'язки. У молоді роки Тичина переписувався з норвезьким письменником і нобелівським лауреатом Кнутом Гамсуном.

Тарас Шевченко — духовний батько. Павло Тичина вважав Тараса Шевченка своїм духовним батьком, з творами якого він ознайомився ще в дитинстві. Маловідомим є факт, що саме Тичина зіграв вирішальну роль у відкритті Музею Тараса Шевченка.

Новатор у літературі. Павло Григорович увійшов в історію завдяки своїм збіркам, серед яких найвідоміша — «Сонячні кларнети», що започаткувала новий стиль у літературі — кларнетизм. Серед інших відомих збірок поета можна згадати «Плуг», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Вітер з України» та «День настане», які принесли йому визнання.

Поліглот і майстер перекладу. Павло Тичина вивчив майже 20 іноземних мов, серед яких вірменська, грузинська, арабська, турецька та єврейська. Завдяки своїм мовним здібностям, він перекладав твори світової літератури з 40 мов, що свідчить про його глибоку освіченість і любов до культури інших народів.

Евакуація в роки війни. У 1941 році радянська влада організувала евакуацію Павла Тичини разом із майже 400 академіками до Уфи. Це рішення свідчило про значення поета для науки й культури навіть у важкі воєнні часи.

Політична діяльність. У 1943-1948 роках Павло Тичина обіймав посаду міністра освіти УРСР. Його фанатична любов до української мови призвела до звільнення, але не зламала його духу. Він наполегливо виступав за розбудову шкіл з українською мовою навчання. З 1953 по 1959 роки Павло Тичина був головою Верховної Ради УРСР.

Поранення та хвороба. Під час повернення з евакуації через Харків, де Павло Тичина мав взяти участь у параді на честь визволення міста, його автомобіль потрапив під обстріл. Поет отримав поранення осколком у коліно, і ця травма непокоїла його до кінця життя. Він також страждав від цукрового діабету, що зрештою стало причиною його смерті.

Нагороди та визнання. Тичину двічі номінували на Нобелівську премію, а також він став лауреатом сталінської премії і отримав п’ять орденів Леніна. Ці нагороди свідчать про його значний внесок у культуру та літературу.

Дружба з Григорієм Верьовкою. Тичина був близьким другом диригента Григорія Верьовки, який написав музику до майже 40 його творів. Він також підтримував дружні взаємини з художниками Василем Касіяном та Олексою Шовкуненком.

Власна бібліотека поета. Бібліотека Павла Тичини містила близько 21 тисячі книг і була однією з найбільших приватних в Україні. Перша (довоєнна) бібліотека поета була розграбована під час окупації Києва. Тичина позначав кожну книгу підписом, оскільки не мав власного екслібрису. Павло Тичина часто використовував червоно-синій олівець для поміток у книгах. Ця звичка допомогла встановити, що поет прочитав і опрацював близько 87 % своєї великої бібліотеки.

Особисте життя. Дружиною Павла Тичини була Лідія Петрівна Папарук. Їхнє кохання витримало випробування часом і труднощами. Вони познайомилися, коли Лідії було 16 років, а одружилися, коли їй було 39.

Смерть поета. Павло Тичина помер 16 вересня 1967 року в Києві від ускладнень цукрового діабету, що спричинили проблеми з нирками. Поет похований на Байковому кладовищі, а його надгробок створив скульптор Василь Бородай.

Музеї, присвячені Павлу Тичині. У Києві є Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини, де зберігаються експонати, що відображають життя і творчість поета. Крім того, у селі Піски Чернігівської області знаходиться музей історії села, до складу якого входять хата-садиба Тичини та пам’ятник письменнику.

Павло Тичина: фото для презентації

Павло Тичина залишив неповторний слід в українській літературі та культурі. Його багатогранність, відданість рідній мові та глибока любов до природи зробили його творчість вічною і актуальною до сьогодні. Тичина не лише створив численні поетичні шедеври, але й вплинув на розвиток української освіти та культурної самобутності. Його життя — це приклад стійкості та натхнення для майбутніх поколінь українців.

Біографія

Твори