(1891-1967)
Ніжний лірик, самозаглиблений і чуйний до людей інтелігент (саме таким запам’ятався поет близькому оточенню).
Творчість Павла Тичини майже абсолютно відрізняється від поезій його попередників і найближчих сучасників. Відмінність у ритмомелодиці, образності. Навіть при найпершому прочитанні відзначаємо музичність фраз, їх сконденсованість, наявність багатьох лексичних новоутворень. А обумовлено це психофізіологічними особливостями світосприймання поета: надзвичайно розвиненою емоційною реактивністю, особливо це стосується сприйняття природи, музичністю та синестезією сприйняття звуків.
Павло Тичина болісно сприймав будь-яку дисгармонію: в музиці, у вірші і навіть у людині. Відтак природа і музика — це еталони гармонії, і саме в них поет шукає відповідні своїм відчуттям звуки, барви аж до синтезу світу людини — світу природи — світу музики.
Твори
- Арфами, арфами
- Блакить мою душу обвіяла
- Ви знаєте, як липа шелестить
- Не бував ти у наших краях!
- О панно Інно
- Не дивися так привітно
- Пам'яті тридцяти
- Там тополі у полі…
- Одчиняйте двері…
- Цвіт в моєму серці
- Гаї шумлять…
- Туман
Критика
- Як жив і творив Павло Тичина: біографія в цікавих фактах
- «Молюсь не самому духові – та й не матерії...» (вплив світових релігійно-філософських систем на духовну еволюцію Павла Тичини)
- «Офіційний» Тичина як ідеологема радянської епохи
- Поезія Павла Тичини крізь призму світобачення поета
- Зміна обличчя: Павло Тичина
- Новаторська поезія Павла Тичини
- «Падаю і знов іду»: крутосхили Тичининого шляху до Шевченка
- Павло Тичина – поет і блазень
- Фрагмент високого модернізму: «замість сонетів і октав»
- Павло Тичина та поети-модерністи
- Роль Павла Тичини у творенні естетичної парадигми соцреалізму. (До проблеми "митець і тоталітаризм")
- Почути Тичину
- Мелодія душі Павла Тичини
- «І ще в нас музики не досить»... (Синтез музики та слова у творчості Павла Тичини)