Павло Тичина. О панно Інно
О панно Інно, панно Інно!
Я - сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив -
Дитинно, злотоцінно.
Любив? - Давно. Цвіли луги...
О люба Інно, ніжна Iнно,
Любові усміх квітне раз - ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий - я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом - небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші.- Я ридаю.
Сестра чи Ви? - Любив...
1915
Твори
Критика
