(1797–1856)
Творчість Генріха Гейне стала всесвітньо-історичним літературним явищем. Ранні твори поета виражають ідеї романтизму, що має прогресивний характер. Помітний вплив у поетиці митця має народно-пісенна творчість, що виявляється в стилізації, ремінісценції, образній стихії, загальній стильовій тональності, фразеології.
В основі ранніх віршів Гейне, як і в поезіях українських поетів-романтиків Ф. Метлинського, Л. Боровиковського, М. Петренка, лежить традиція народної пісні з її романтичними образами. Лірика раннього Гейне була сповнена відгуками романтичних сюжетів і мотивів — казок, легенд, переказів. Драми письменника являли собою штучну суміш старих класицистичних і нової романтичної форм.
Діяльність, сучасність і пристрасність висловлювання — ідеал Генріха Гейне, тобто синтез реалістичного відображення життя та романтичної експресії.
Твори
Критика
- Генріх Гайне в творчості українських поетів-ліриків початку ХХ століття
- До типології фрагментаризму (Проза Г. Гейне)
- Іронія в поезії Генріха Гейне
- «Книга пісень» Генріха Гейне як любовний роман
- Останній поет «вільної пісні романтизму» (Генріх Гейне і його «Книга пісень»)
- Символіка «Книги пісень» Генріха Гайне
- Функціональність сновидінь у поемі Генріха Гайне «Німеччина. Зимова казка»