Генріх Гейне. Не знаю, що сталось зо мною
Не знаю, що сталось зо мною,
Сумує серце моє;
Їй казка стара ні спокою,
Ні сну мені не дає.
Повітря свіже й прозоре,
І Рейну повільний плин;
В вечірньому сяйві гори
Звели гряду верховин.
Красуня на верховині
Одна сидить в самоті,
Вона в золотім одінні,
Розчісує коси злоті.
Із золота гребінь у неї,
І пісню співає вона,
І силою вабить своєю
Пісня її чарівна.
Плавця у човні малому
Проймає до серця біль,
Він дивиться вгору — й тому
Не бачить каміння між хвиль.
Зникають в потоці бурхливім
І човен, і хлопець з очей;
І все це своїм співом
Зробила Лорелей.
Твори
Критика
- Генріх Гайне в творчості українських поетів-ліриків початку ХХ століття
- До типології фрагментаризму (Проза Г. Гейне)
- Іронія в поезії Генріха Гейне
- «Книга пісень» Генріха Гейне як любовний роман
- Останній поет «вільної пісні романтизму» (Генріх Гейне і його «Книга пісень»)
- Символіка «Книги пісень» Генріха Гайне
- Функціональність сновидінь у поемі Генріха Гайне «Німеччина. Зимова казка»
