Іван Нечуй-Левицький. Цап та баран
Раз зимою по містечку ходить баран та збирає стебла сіна, що порозтрушувалось з возів. На жидівському ґанку лежить цап та гріється на сонці.
Цап углядів барана і давай глузувати та сміятись з нього.
— Гей ти, опудало-мужичище! Вдягся в кожушище та насилу повертаєшся, як той медвідь. Ось подивись, який я прудкий та жвавий в куценькому сурдуті.
— Мені добре і в кожусі, дарма що я опудало, — каже баран.
— А дивись, баране, який я гарний в сурдуті та як мені легко танцювати, — каже цап та скік з місця; піднявся на задні лапи, передні задер вгору та мах на один бік головою! круть на другий бік рогами! верть хвостиком! загнув шию дугою, ще й борідкою потряс. Баран витріщив очі на цапа та й каже:
— Почекай лишень, ось прийде вечір та вдарить мороз, тоді побачимо, хто з нас кращий.
Сонце зайшло. На небі стали червоні стовпи. Мороз такий потис, що тілько держись; як дмухнув вітер, лід затріщав, неначе хто з рушниці вистрілив; аж дерево в лісі залущало. Дмухнув мороз на барана, баранові байдуже: тепло йому в кожусі. Як вджиґне мороз цапа, мій цап аж підскочив, неначе його хто окропом обпарив.
— Гей лапище-мужичище! — кричить цап до барана. — Скидай швидше кожух, нехай я трохи погріюсь.
— Чи то ж можна, щоб такий пан вдягся в простий кожух! — каже баран.
Тоді цап давай уже просити барана:
— Ой братчику, баранчику, голубчику! Не видержу, бо вже дуже дошкуляє; так тебе неначе ножами ріже та голками шпигає в шкіру. Дай, я хоч притулюсь до твого кожуха та хоч боки нагрію.
— Та йди вже, чванько, грійся! — каже баран. — Я знаю, що не з добра сурдутовий пан у жупані ходить, бо свити не має.
Та се, бач, не першина, що сурдут коло кожуха боки гріє.
Твори
- Афонський пройдисвіт
- Баба Параска та баба Палажка
- Біда бабі Палажці Солов'їсі
- Біда бабі Парасці Гришисі
- Бідний думкою багатіє
- Вітрогон
- В Карпатах
- Гастролі
- Два брати
- Дві милі
- Дрегочин та Остріг
- Дрібна рибка
- Жовті гуси
- Забудько
- Запорожці
- Кайдашева сім'я
- Кайдашева сім'я (скорочено)
- На гастролях в Микитянах
- Над Чорним морем
- Неоднаковими стежками
- Неслухняна жінка
- Не той став
- Ніч на Дніпрі
- Піддурив фершала-масажиста
- Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовом
- Поміж ворогами
- Причепа
- Рибалка Панас Круть
- Семен Палій герой українського народа
- Сокільська гора
- Українські гетьмани Бруховецький та Тетеря
- Українські гумористи та штукарі
- Хмари
- Хрестини
- Цап та баран
- Шевченкова могила
Критика
- Біля витоків української ідеї (Нечуй-Левицький і «формально-національний» напрям)
- Про гуманізм творчості І. Нечуя-Левицького
- Трактування питань національної історії та культури в романах: «Чорна рада» П. Куліша та «Хмари» І. Нечуя-Левицького
- Іван Нечуй-Левицький та Пантелеймон Куліш: до історії творчих взаємин
- Феномен міфу в творчій інтерпретації І.С. Нечуя-Левицького
- Текстотипи у забутій науково-популярній розвідці Івана Нечуя-Левицького
- «Та ніч, як Божий рай» (лінгвопоетика пейзажотворення у творі Івана Нечуя-Левицького «Ніч над Дніпром»)
- Іван Нечуй-Левицький і цензура: деякі аспекти взаємин
- Чи пам’ятають в Україні про гетьмана і козаків? (образи гетьмана та козаків у казці івана Нечуя-Левицького «Запорожці»)
- Роль І.С. Нечуя-Левицького у становленні синтаксичних норм української мови