Андрій Малишко. Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Біографія

Твори

• Вогник
• Вчителька
• Дощик
• Колискова
• Ми підем, де трави похилі
• Пісня про Київ
• Пісня про рушник
• Пісня про Україну
• Приходять предки
• Ранки солов'їні
• Хмарина в небі голубім
• Ходить вечір по траві
• Цвітуть осінні тихі небеса
• Чому, сказати, й сам не знаю
• Я люблю твої очі у мрії
• Я тебе вимріяв

Критика

• Солов'їне серце України: поет Андрій Малишко
• Засоби ліризації в баладах А. Малишка
• «Слово о полку Ігоревім» у поезії А. Малишка
• Стильові особливості ліричних творів А. Малишка
• Андрій Малишко та суспільно-політичні процеси в Україні (друга половина 1940-х – 1960-ті роки): оцінки, судження, дії
• «Пісня, що народ заколосила…» (образ пісні в поетичній мові А. Малишка)
• Народнопісенна універсалія зоря в мові поезії А. Малишка
• Римостиль А. Малишка
• Шевченкіана Андрія Малишка