«Пісня, що народ заколосила…» (образ пісні в поетичній мові А. Малишка)
Наталія Мех
У мові української поезії слово Андрія Малишка має своє неповторне звучання. Особливо це пов'язано з пісенними текстами «Ми підем, де трави похилі...», «Київський вальс», «Білі каштани», «Цвітуть осінні тихі небеса» і знаменитим «Пісня про рушник».
Прикметна мовотворчість Андрія Малишка й з погляду використання семантики ключових слів слово, думка, пісня. У його поетичному словнику вони займають помітне місце і щодо частоти вживання, і щодо значеннєвих відтінків.
Розвиваючи традиційні мотиви, спираючись на поетичний словник, Андрій Малишко водночас переосмислює концептуальне наповнення слова-поняття пісня: адже багато своїх творів він називає піснями, а назва циклу «Пісня яворів» засвідчує й глибокі фольклорні основи його мовної творчості.
Для поетичних текстів А. Малишка характерне розгортання слова пісня в епітетні, метафоричні, парафрастичні структури, а також семантична тотожність його з лексемами слово, мова, думка. На це вказує характерна сполучуваність іменника пісня. Взаємозамінність слів названого поетично-контекстуального синонімічного ряду зумовлюється конкретним текстом і мовною віршовою практикою поета, коли одне слово-поняття непомітно, «м'яко» переходить в інше і не викликає враження незвичного метафоричного вислову.
Безпосередньо пов'язана з лексемою слово назва поет (як і поезія), але в загальномовному словнику відбито і його усталений зв'язок з іменником пісня. Поетичний контекст Андрія Малишка реалізує семантичне поєднання слів пісня і поет: Сиділа мати, ніби груша дика,/ У сивому цвітінні, поруч з нею/ Поет Максим і зіркоокий Вишня,/ Окутані піснями і привітом,/ Де чарочка, цибуля й чорний хліб («Сиділа мати, ніби груша дика...»).
На контекстуальні значення лексеми пісня впливає розташування семантично близьких слів у тексті. Так, поетичний контекст Малишка відображає поєднання слів пісня і слово, пісня і думка, пор.: Біліє там будиночок між трав,/ Шумний, привітний, не якась обитель,/ В ній друг мій любий здавна проживав,/ Мудрець — у слові, у піснях — учитель («Вогник»); Отак мені б упасти в інші дні/ З цими словами на устах гарячих,/ Бо в них колиска,/ Й материнський зір,/ І наша пісня, і тая п'ядь землі («Як перший танк, в важкій температурі...»); І сміх, і пісня, й думка незатаєна/ Жила, цвіла, як червіньковий діл,/ І Катерина рідна Миколаївна/ Садила нас, як голубів, за стіл («Вогник»). Розгортання поетичного тексту відбувається завдяки чергуванню слів, що утворюють поетичну парадигму пісня — слово — думка. Синкретичний образ натхненного, талановитого слова, поезії передбачає таку семантичну взаємодію.
«Музична» тема реалізується в поетичних контекстах Андрія Малишка в опорі на значення лексеми пісня — ‘мелодійні звуки пташиного співу', наприклад: Синтези. Тези. Формули стислі./ Цереброквантинфікатори в мислі/ Тр. Пр. Гр. Мж!/ Тр. Пр. Гр. Мж! — абревіатури,/ Мов солов'їні пісні з натури («Антитеза»).
Різноплановим щодо конкретно-чуттєвого сприйняття є образ «стокольорової мудрої пісні»: Одкрий свою мудру пісню, стокольорову в палітрі,/ Клечанку і колисанку, заплетену в синім вітрі... («Одкрий свої сизі крила»), або «вродливої пісні»: Вродлива пісня розсипає бризки,/ Гойдає неба голубі колиски («Родовід»).
Пісня, слово, дума, думка фактично утворюють неподільну семантичну єдність, що реалізується в різних варіантних синтаксичних конструкціях.
Доказом контекстуальної синонімічності, варіативності згаданих лексем є їхня сполучуваність з іншими словами.
Простежмо сполучуваність лексеми пісня з прикметниковими означеннями, тобто функціонування епітетних словосполучень, в яких епітет має позитивний чи негативний емоційно- оцінний зміст або передає нейтральну, найзагальнішу семантику.
До епітетів із позитивним емоційно-оцінним змістом належать означення мудра, стокольорова, справжня, колискова, вродлива, легка, захрипла.
Поряд із значною групою епітетів, що передають чітко окреслену позитивну або негативну оцінку, в поетичних творах Андрія Малишка спостерігаємо також епітетні означення більш загальної, нейтральної семантики, напр.: давня пісня, проста пісня, наша пісня, тиха пісня, глибока пісня; солов'їні пісні, твої пісні, Довженкові пісні.
Серед тропів із ключовим словом пісня розрізняємо субстантивні словосполучення, напр.: пісень жаркий потік, епос пісні, пісень премудро гожий сад, з піснею під тучі.
Метафоричні конструкції з опорним словом пісня досить різноманітні і семантично, і структурно.
Розрізняємо два типи метафор:
1) конструкції, в яких пісня виконує функцію суб'єкта дії (суб'єкт активний), напр.: Навіть в муках є надії сила,/ Навіть в смутку — б'ється щастя птах,/ Пісня, що народ заколосила,/ Вироста в симфонію звитяг («День старий заглох, як темна пуща»); Про літа, що, мов коні,/ промчали-протопали,/ Тільки пісня в безсонні/ шепочеться в листі («Затихає робота поволі, поволі...»); І ти, напружений, як учень над абеткою,/ Шукаєш все, що міг, і те, чого не зміг,/ І все, що ти співав, здається лиш чернеткою,/ А пісня справжня десь шукає твій поріг («Питатиму доріг у роздумі й неспокою...»); Сіються пісні з руки/ Не надумані,/ Сіються Залізняки,/ Гонти з Умані («Кобзарик»); Снується вечором легка,/ Глибока й тиха, як ріка,/ Забута пісня за порогом:/ «Звезда полей над отчим домом/ І матери рука...» («Прометей»);
2) конструкції, в яких пісня виступає об'єктом дії, тобто виконує пасивну функцію, напр.: І на два серця нам стане зелено,/ Де хліба й солі скупий едем,/ Ще й давню пісню, в медах захмелену,/ На підголосочках поведем («Візьму я ніжності скатертиночку...»); Пісню покотив,/ Сам зайшов мотив,/ Як вітер («Вершник»).
Відзначимо, що в поетичних текстах Андрія Малишка конструкції, в яких пісня виступає суб'єктом дії, тобто виконує активну функцію, більше, ніж конструкцій, у яких пісня виконує функцію об'єкта дії (об'єкт пасивний).
У дієслівних словосполученнях із ключовим словом пісня функціонують дієслова, між якими встановлюються синонімічні відношення. Це, зокрема синонімічний дієслівний ряд злетіла, забриніла, забилась, кликала (пісня), що асоціативно пов'язаний з образом птаха, пор.: Захрипла пісня, що, подібна птаху,/ Солдатську кликала любов/ Біля плечей нового злету й змаху/ Ще не довершених будов («Інваліди»); А в тої пісні скільки діла:/ Злетіла з білого крила,/ Забилась птахом, забриніла,/ На трьох роменах зацвіла («А в тої пісні скільки діла...»).
Отже, ключові лексеми слово, думка, пісня, птах у поезії А. Малишка, зближені контекстуально й семантично, відображають широкі асоціативно-образні можливості поетичної мови, зокрема індивідуального стилю у створенні нових словесних образів.