Іван Світличний. Мовчання
М. Коцюбинській
Слова - для доблесті, для чину -
Нуртують, рвуться на язик...
Прорватись в звук! Прорватись в крик!
Хоч пошепки! Хоч для почину!
А там... не втерпить єретик,
Слова лоскочуть голубину
Наївність вуст. Нема ні впину,
Ні стриму їм, а ти не звик
Їх, сущих у твоїй подобі,
Душити в зародку, в утробі.
Смертельний зашморг - німота.
Слова киплять, зухвалі, горді.
Та кляпом вкляк язик у горлі
І кров'ю запеклись уста.
Твори
Критика
