Переклад колірної лексики в художньому тексті (на матеріалі творів англійської письменниці Мюрієл Спарк)
Алейнова О.О.
Кольороназви - один із найдавніших пластів лексики - характеризуються місткою семантичною структурою та великою активністю в художньому тексті.
Колірна лексика вже кілька десятиліть привертає увагу дослідників завдяки своєму семантичному багатству, активності використання, різноманітності джерел походження. Філологічні дослідження колористики мають тривалу історію та представлені різними підходами, методами й завданнями. У центрі зацікавлень українських мовознавців - специфіка колірних лексем як особливої лексико-семантичної групи (див. праці О. Дзівак, І. Бабій), її аналіз проводиться на матеріалі багатьох мов у таких напрямах, як: зв’язок і взаємодія між концептуалізацією кольору носіями мови й розвитком словника кольороназв у мові (Б. Берлін, П. Кей, Т. Прістлі), колір у світі психолінгвістики (О. Василевич, Р. Фрумкіна, А. Залєвська), структурний і семантичний аналіз КП (А. Кириченко, В. Франчук, Т. Пастушенко), історія виникнення та розвитку колірних лексем (М. Чикало, О. Дзівак), кольоропозначення (КП) у художньому мовленні (Д. Ален, Г. Бліс, А. Критенко , І. Бабій ), стилістичні аспекти функціонування КП (А. Критенко) та ін.
Колірна лексика в зіставному аспекті - тема малодосліджена, зокрема, у російсько-англійській площині наукові пошуки такого характеру досі не проводилися. Ще менш вивченою є проблема перекладу колірних лексем. Недостатньо вивчено особливу роль КП у створенні словесних образів та їхнє функціонування як компонентів фразеологізмів. Розгляд мовних явищ цього типу, їх класифікація на підставі активності колірного компонента дає змогу глибше проникнути в художню тканину оригінального та перекладного текстів і повніше осмислити способи розв’язання лінгвістичних проблем перекладу.
Отже, незважаючи на такий широкий спектр дослідження кольористики, проблеми її перекладознавчого аналізу залишаються на периферії наукових пошуків. Об’єктом нашого дослідження є лексика на позначення кольору з творів англійської письменниці Мюрієл Спарк та з перекладів її творів російською мовою. Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити проблематику перекладу кольороназв у художньому тексті.
Виконуючи різноаспектні творчі завдання (від простого найменування барви денотата до засобу виявлення глибинних емоційно-експресивних нюансів авторського задуму), кольороназви часто є дуже складними з перекладницького погляду. Останніми роками дослідження лексики зосереджене на когнітивній та прагматичній функціях слів, а також на їхній ролі у створенні мовних картин світу. Кольороназви позначають вагомий елемент мовної картини світу. Саме конотативна значущість лексем викликає особливий інтерес філологів.
Одна з найбільш актуальних тем у світовій та вітчизняній лінгвістиці - проблема ставлення до мови як до системи, яка модулює світ у свідомості окремої людини, етносу. Кожен індивід відображає світ предметів, які його оточують у своїй свідомості, пропускаючи крізь призму особистого досвіду. Але це особисте стає суспільним, коли людина вступає у відносини з іншими людьми. І в усіх сфера відносин з навколишнім середовищем мова відіграє дуже важливу роль. Усе духовне життя людини знаходить своє відображення в мові, саме в ній нагромаджується і передається з покоління в покоління досвід людства.
Кожен народ створює свою культуру, свої національні культурні цінності в духовній і матеріальній сфері, а також поступово формує свою мовну картину світу, яка основана на відображенні й осмисленні умов існування цього народу, і так звану наукову мовну картину світу, беручи до уваги його культурні досягнення. Ця національна специфіка втілюється в лексиці, у національній фразеології, а також до певної міри в граматичній структурі відповідної мови, відображаючи національний менталітет.
Найбільш виразний зв’язок мови і культури виражений на лексико-семантичному рівні і представлений культурно-маркованими лексичними одиницями. Семантична структура кольороназв у різних функціях (описовій, смисловій, семіотичній, декоративній, експресивній, символічній) видозмінюється від абсолютного переважання денотативного значення до його згасання і переходу на план конотативних компонентів. А це, у свою чергу, безпосередньо на те, яке слово цільової мови використав перекладач: повний еквівалент кольоропозначення з подібними конотаціями чи смисловий відповідник. При цьому слід ураховувати особливості семантики кольороназви: архісема колірної ознаки зберігається навіть тоді, коли під впливом функції (наприклад, символічної або експресивної) актуалізуються емоційні та оцінні семи; таким чином, у багатьох випадках переклад таких лексем вимагає і відтворення стилістичної функції, і збереження колірної ознаки.
Колірна лексема у смисловій функції характеризує не лише колір описуваного об’єкта, а й інші його ознаки. Скажімо, рожевий колір обличчя в побуті українців та англійців свідчить про красу і здоров’я персонажа, червоні очі - ознака того, що людина плакала, тощо. Кольороназва у смисловій функції - один із виявів інших характеристик, тому переклад залежить від звичаєвості зв’язків між колірною та іншими ознаками.
Колірні лексеми, ужиті в описовій функції, відіграють вагому роль у створенні зорової картини у свідомості читача. В одних випадках, коли згадано основні кольори спектра, читач має більшу свободу уяви, спирається на власний зоровий досвід; в інших випадках автор намагається описати місця, сцени та персонажів, передаючи читачеві своє візуальне сприйняття, і робить це за допомогою вмотивованих кольоропозначень. У семантичній структурі колірної лексеми, що її вжито в описі, актуалізуються переважно денотативні семи; тому перекладач, як правило, використовує повний колірний відповідник. З іншого боку, зберігаючи колірний опис, складно відтворити його природність, пластичність, а також особливості стилю письменника.
Лексеми в семіотичній функції сигналізують про деякі ключові поняття, персонажів, характеристики тощо. Такі слова дають читачеві певну орієнтацію для розуміння описуваних подій, створюють систему семіотичних маркерів у тексті, тому, попри їхнє регулярне повторення, їх варто зберегти в перекладі. У семантичній структурі кольороназв у семіотичній функції переважає денотативна інформація; у перекладах часто спостерігається вживання кількох синонімічних відповідників. Приміром, блакитні очі однієї з героїнь згадуються впродовж усього роману О. Гакслі «Жовтий Кром» разом з іншими ознаками (серйозні, здивовані очі); «She turned astonished blue eyes towards Mr Wimbush»; «Solemnity (...) radiated from her large blue eyes». В. Вишневий зберігає цю ознаку в перекладі, щоправда, урізноманітнюючи її лексемами «блакитні», «сині», «порцелянові», що деколи приводить також і до актуалізації емоційно-експресивних та оцінних компонентів значення.
Декоративну функцію виконують сталі колірні епітети, що часто перестають позначати колір у візуальному плані. Ці кліше, витоки багатьох з яких знаходимо у фольклорі, передають головну рису, сутність об’єкта; як засіб денотації вони створюють стабільні назви певних елементів навколишнього світу так, як це закріплено у свідомості носіїв мови (наприклад, в українській мові синє море, жовтий пісок, червона калина тощо). У семантичній структурі таких кольороназв актуалізуються й набувають особливої ваги оцінні, емоційно-експресивні, часом символічні конотації. Проблеми перекладу колірних лексем у декоративній функції постають через їхню національну специфіку та конвергентність сталих епітетів у різних літературних традиціях. Так, в українській мові кольоропозначення у словосполученнях біле тіло, карі очі, чорні брови виконують і описову, і декоративну функції. У контексті поетичної оповіді вони часто стають синонімами до слів гарний, вродливий, тобто актуалізується потенційний оцінний компонент, а архісема колірної ознаки приглушується. Словосполучення карі очі, чорні брови набувають ознак сталої формули, виступають у тексті незалежно, без прив’язання до конкретного персонажа, перетворюються в символ молодої вроди.
Колірні лексеми в експресивній функції створюють багатозначні асоціативні словесні образи. При цьому в їхній семантичній структурі формується певна рівноцінність денотативних та конотативних сем; емоційно-експресивні та оцінні компоненти в багатьох випадках зумовлені ставленням до об’єкта, від назви якого утворено вмотивоване кольоропозначення. Відтворення функцій лексем при перекладі ускладнене суб’єктивними рисами всіх учасників мовленнєвої ситуації, при цьому важливо зберегти елемент відповідного емоційного впливу на читача перекладу, напр.: «That blood-red hand of Sir Pitt Crawley's would be in anybody's pocket except his own» - «Червона лапа сера Пітта ладна була залізти в будь-чию кишеню, тільки не в свою власну». Лексема blood-red - промовистий епітет до характеристики сера Пітта - скнари, жорстокої людини; її негативний оцінний та експресивний заряд формується передусім за рахунок компонента blood. Український переклад не передає всього експресивного забарвлення лексеми
звуження:
white-painted beds and white-shining walls - белоснежные койки, сияющие белизной стены
whether there had been colored in his family - нет ли у него в семье негритянских кровей
узагальнення:
sun glasses - темные очки
... his sandy freckled face - … его лицо в рыжеватых веснушках
... they were lustrous - ochre and green - ... плитки были блестящие, желто-зеленые
контекстуальна заміна:
and torn grey-white curtains - рваные, давно нестиранные занавески
They're always red at birth - Младенцы всегда рождаются красными
прямий відповідник:
fair hair ... and a green dress look pale - волосы светлые, зеленому платью ты что-то бледна
dark, with a dark shirt... - с темными волосами, и в темной рубашке...
смисловий розвиток:
... a small red river flowed and spread from this tiny puncture
Из темной точечки струился и расплывался кровавый ручеек
«George's Dark Lady» - «Джорджева смуглая леди»
Таким чином, функція колірної лексеми в художньому тексті визначає особливості її семантичної структури, а завдяки цьому і спосіб її відтворення в перекладі. Для лексем у смисловій, описовій, семіотичній функціях характерна значущість денотативних сем, тому їх найчастіше перекладають повним колірним еквівалентом. Слово в декоративній функції нерідко вимагає смислового відповідника з подібними конотаціями, бо колірні компоненти значення в його семантичній структурі, як правило, відходять на другий план або згасають. Кольороназви, ужиті в експресивній та символічній функціях, мають своєрідну рівноцінність колірного значення та конотативних компонентів, тому в перекладах спостерігаються колірні еквіваленти чи максимально наближені до них відповідники на конотативному рівні.
Об’єктом нашого дослідження були лексичні одиниці на позначення кольору у творах англійської письменниці Мюрієл Спарк. Під час дослідження ми спробували виявити проблематику кольроназв у художньому тексті. Аналізуючи лексичні одиниці кольроназв при перекладі, ми взяли за основу класифікацію видів перекладу, яка була розроблена російським лінгвістом Т. Казаковою.
Отже, ми навели приклади лексичних одиниць та види їх перекладів російською мовою.
Більшість способів перекладу не потребують певного пояснення, але смисловому розвитку та контекстуальній заміні приділимо більше уваги. Як ми бачимо з прикладів, при перекладі лексичних одиниць контекстуальною заміною, на перший погляд здається, що неправильно був визначений спосіб перекладу. Візьмемо, наприклад, фразу «she was terribly red» - «она была жутко красная». Перекладач зробив переклад прямим відповідником. Це правильно, і коли ми дивимось у тлумачний словник, то бачимо, що немовля має рожевий колір шкіри. Але коли ми звертаємось до контексту, то бачимо, що немовля має шкіру темно-червоного кольору, але на увазі мається темний колір, тому що воно належить до негроїдної раси.
Отже, найбільш поширеними є лексичні трансформації, серед яких прямі відповідники становлять майже 64%, контекстуальна заміна - 10,5%, смисловий розвиток та звуження - майже по 7%. Різні способи перекладу не можуть використовуватись окремо, тому ми бачимо також граматичні трансформації, де перевага віддається такому виду перекладу, як опущення.
Л-ра: Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. – 2007. – № 1. – С. 50-53.
Твори
Критика
- Мовна гра як засіб створення комічного ефекту (на матеріалі творчості Мюріел Спарк)
- Переклад колірної лексики в художньому тексті (на матеріалі творів англійської письменниці Мюрієл Спарк)
- Поєднання повсякденного та надзвичайного у новелі Мюріел Спарк «Портобелло-роуд»
- Реалізація мотиву «двійництва» у романі М. Спарк «Підсобники та підбурювачі»
- Стильові особливості роману Мюріел Спарк «На публіку»
- Трансформований образ пікаро в романі М. Спарк «Балада про Пекхем Рай»
- Функція діалогу в романі М. Спарк «Теплиця на Іст-Рівер»
