Стилістичні особливості мови героя творів П.Г. Вудхауза Берті Вустера (на прикладі оповідань «Jeeves takes charge» та «Leave it to Jeeves»)

Д.О. Гурбич, О.О. Конопелькіна

П.Г. Вудхауз - відомий письменник, драматург, комедіограф. Найбільш відомий цикл романів Вудхауза розповідає про молодого британського аристократа Берті Вустера та його камердинера Дживса.

Лексичний набір головного героя, Берті Вустера, від особи якого і ведеться вся розповідь, зовсім не відповідає його аристократичному походженню. Він надає перевагу розмовній лексиці, а якщо звертається до слів високого стилю, то використовує їх у невідповідних ситуаціях, що породжує комічні ситуації.

Мова аристократа Вустера рясніє великою кількістю фразових дієслів, що є характерними для низької, розмовної лексики:

‘The thing really began when I got back to Easeby’.

‘Jeeves shimmered out and came back with a telegram’.

‘Corky managed to get along by drawing’.

‘Shorty after this I had to go out of town’.

Ще одною характерною рисою мови героя є розмовні варіанти звернень до людей:

‘You see, I’m pretty well dependent on the old boy'.

‘But, Florence, old thing’.

‘I don’t see how it could have been, old chap’.

‘My sympathy for the old scout was too deep for words’.

Для героя характерне вживання великої кількості колоквіалізмів та скорочень:

‘It was a great stuff.

‘It’s a certV I said.

‘They don’t seem to stick it at any price’ (stick в данному випадку - терпіти).

‘I had found Meadowes, the fellow I had taken to Easeby with me, sneaking my silk socks, a thing no bloke of spirit could stick at any price’ (stick - поцупити).

‘I dug the address of the tailors out if him’.

Особливе місце в мові героя займає синонімічний ряд для таких слів та словосполучень, як ‘head’, ‘smart person’:’the old bean’, 'the brains of the establishment', 'the lad with the bulging foreahed', ‘brainy coves’. Ці приклади ілюструють, що мова Вустера багата, але вона зовсім не відповідає чоловіку його положення та рівня освіти.

Джерелом комічного в мові героя також можуть служити стійкі вислови, які вживаються або в прямому значенні, або ж у новому значенні, якого вони набувають у даному контексті:

‘I just stood there, losing weight every moment’ (losing weight в значенні -нервувати»).

Зустрічається також і гра слів, каламбур:

‘And she popped off, leaving me to pick up the pieces. When I had collected the debris to some extent I went to my room and rang for Jeeves’.

В першому реченні ми маємо стійке сполучення pick up the pieces, що означає “to try to get back to an ordinary way of life after a difficult experience”, яке воно виступає в фігуральному значенні. Гумор виникає через те, що вже в наступному реченні це сполучення сприймається так, ніби було вжито в прямому значенні.

Одним з яскравих прикладів комічного є контраст вживання високої та низької лексики одночасно. Герой зазвичай починає свої фрази досить поетично, а завершує грубо та недоречно:

‘If you would drink this, sir,’ he said, with a kind of bedside manner, rather like the royal doctor shooting the bracer into the sick prince. I swallowed the stuff’.

‘It was one of those still evenings you get in the summer, when you can hear a

snail clear its throat a mile away’.

‘I was reluctantly compelled to hand the misguided blighter the mitten and go to London to ask the registry office to dig up another specimen for my approval’.

Часто герой для вираження будь-якої емоції вживає сталий набір вигуків:

‘Well, what's wrong with it? Out with it, dash it!’.

‘But, dash it, the family weren't so bad as all that’.

‘I caught him snaffling my silk socks. Right in die act, by Jove!’.

‘I can't understand it, by Jove!’.

Мова Бустера багата на оксюморони, що за своїм значенням досить комічні:

‘A kind of darkish sort of respectful Johnnie stood without’.

‘I'd seen so many cases of fellows who had become perfect slaves to their valets’.

‘However hard he tried, he'd fall behind; and then you would find him prowling about the house, setting such a clip to try and catch up with himself that Easeby was rapidly becoming a perfect hell for man and beast’.

‘But I recollect that the poor blighter spent much of his valuable time dumping the corpse into ponds and burying it, and what not, only to have it pop out at him again’.

Використані героєм порівняння є настільки недоречними або причудливими, що і вони є джерелом сміху:

‘Darling!’ I said, and attempted the good old embrace; but she sidestepped like a bantam-weight’. В даному випадку комічним є те, що герой порівнює свою наречену з півнем.

‘Не was looking anxious and worried, like a man who has done the murder all right but can’t think what the deuce to do with the body’. Тут герой порівнює бідолашного хлопця, що не знає, як представити своєму дядькові наречену, з вбивцею.

‘He’s like one of those weird chappies in India who dissolve themselves into thin air and nip through space in a sort of disembodied way and assemble the parts again just where they want them’.

Метонімія в мові героя також спрямована на створення гумору:

‘Godness knows there was fuss enough in our family when I tried to merry into musical comedy a few years ago’. В даному випадку під musical comedy розуміється ‘the vaudeville girl’, тобто ще один приклад безглуздого бажання герої одружитися на дівчині, що йому не підходить.

На основі цих досліджень ми можемо побачити, що П.Г. Вудхауз - незрівнянний стиліст, який за допомогою ряду стилістичних прийомів майстерно досягає заданого тону творів, а саме комізму.

Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2014. – Ч. 2. – C. 66-69.

Біографія

Твори

Критика