Колірна лексика поезій Святославе Гординського як детермінант його малярської діяльності

Колірна лексика поезій Святославе Гординського як детермінант його малярської діяльності

В. Ф. Півень

Відомий український маляр і поет С. Гординський (1906-1993) залишив по собі поетичну спадщину, що насичена колірними назвами.

Оскільки малярство є образотворчою діяльністю, що витворює цілком матеріальні речі - полотна, фрески, мозаїки тощо, а поезія - результат «роботи душі», то перше умовно означимо зовнішнім виявом діяльності творчої особливості, а друге - внутрішнім.

Особисте, «зовнішнє» має чимале значення. Сучасна психологія має в своєму арсеналі ряд методів дослідження процесу перетворення зовнішнього у внутрішнє; одним із них є метод інтериоризації, яким ми і скористаємось у нашій статті. Але, не торкаючись поки що «зовнішнього» у творчому житті С. Гординського, почнемо із суто теоретичних міркувань.

Внутрішній світ творця, будучи неповторним психічним утворенням, ніби коригує вплив зовнішнього світу, а творчий результат є наслідком їх корелятивної взаємодії.

Проблеми, пов'язані з процесами інтериоризації та «поетапного формування розумових дій» були предметом дослідженням Л. С.Виготського, О. М. Леонтьева, П. Я. Гальперіна та ін. За Леонтьєвим, творчий суб'єкт реалізує свої внутрішні потенції через зовнішні вияви, тим самим перетворюючи себе згідно своїй інтенціональності. А зміст і характер його творчих інтенцій визначається феноменальністю його мистецьких творів.

Стосовно ж методичних підходів до дослідження механізмів мистецької та поетичної творчості ми не можемо не розділити точку зору В. Татенка, який зазначає: «Формули Рубінштейна і Леонтьева з різних позицій, в,чомусь доповнюючи, а в чомусь заперечуючи одна одну, спрямовані на розкриття складного механізму функціонування і розвитку психіки людини».

Цей механізм віддзеркалює й номінативні чинники лексики С. Гординського. Наведемо приклад використання ним назв кольорів у публіцистиці, лексика якої більш наближена до звичайної розмовної, ніж лексика поетичних творів. Характеризуючи стильові прийоми маляра Б. Божемського, Гординський пише: «Давній його графим слідний у його теперішньому замилуванні обводити форми чорною лінією, деякі його малюнки так і побудовані на мережі чорних ліній, виповнених сильними кольорами, наче вітражі... Більшість виставлених творів характеризують сильні і, назагал, добре і зі смаком згармонізовані кольори. Спеціальна вдала річ - це «Мертва природа в синьому», увесь малюнок однохроматичний, залитий одною синьою фарбою з делікатним теплим відтінком фіолету. І, власне, ті переливи синього, їх градація, різні тони насичення дають високо естетичне почуття і митець уповні досягає артистичної мети».

У монографічному нарисі з нагоди 70-річчя, наводячи вислови видатного маляра Олекси Грищенка, Гординський пише: «Кольор - це головна основа образу, він дає у безмежній скількості й якості одну барвну гаму, він творить форму і масу, він дає конструкцію образу, його логічний зв'язок. Я намагаюся, - заявив він деінде, - відчути річ передусім через кольор». Високо оцінюючи Грищенка як колориста, Гординський зауважував, що «око маляра - це не механічна об'єктивність кольорової фотоплівки, а щось більше - дзеркало душевного стану творця».

Наведені тексти із статей Гординського подають нам яскравий зразок специфічної лексики мистецтвознавця і маляра.

Зробимо припущення, що маляр Гординський, будучи кольористом, переносить у поетичні твори малярські принципи дотримання колірної гармонії в межах визначеної гами.

«Опівночі лиш я, Колиба й чорний ліс Високо на небі сяє Алюміньєвий місяць. Даремне одному один Впились ми в вічі. Котяться десь години В синю і чорну ніч. Куриться з ватри дим, Підвівся пес і гавкнув, Облизав місяць зимний І здивований став.» («Ноктюрн»),

Одразу можна помітити, що назв кольорів (прямих чи опосередкованих асоціацією) холодно! гами більше, ніж теплих. Монохромний ряд - чорний ліс, чорна ніч, алюміньєвий (сірий) місяць, зимний (холодно-сірий), дим (сріблясто-сірий), туман (прозоро-сірий) - вишукано взаємодіє із другою колірною, характеристикою ночі - синьою (певно, небо). Тож, якщо замінити кольороназви колірними плямами, то ми отримаємо по-малярськи грамотно (більш того - професіонально) вибудований колорит темно-холодної гами, який підсилює й увиразнює єдина тепла пляма, яка не позначена назвою кольору, але контекст і життєвий досвід підказує, що нею може бути лише ватра, що курить димом. У малярській практиці художник, вибудовуючи колірні сполучення певної гами в колорит, завжди відчуває ступінь тонової насиченості, місце й розмір колірної плями протилежної гами для увиразнення колориту, переконливості й впливовості колірного строю полотна.

Наведемо найбільш яскраві поетичні фрази Гординського, що виявляють його внутрішнє ендопсихічне творення власних, незапозичених художніх образів, забарвлених колірною лексикою: «Сідаю біля фарб і книг. Незначний друг і Муз, і Грацій, І там, під небом голубим... Творю синтези барвних плям... Верлен. На ньому помідор, В обід із нього присмак добрий, Коли ж малюю натюрморт, Претекст, щоб ляпнути цинобри. Цитрина, цукор, чайник, хліб, Олії пляшка золотіє, А під вікном малярським дріб - Вернікси і лляні олії...» («Листи з Парижа»).

«Шляхи твої прості у всякий час, Крізь сині вечори й рожеві ранки... Лопочуть, мов барвисті прапори, Штани блакитні й сорочки рожеві... Крізь синій дим замріяних люльок Летять плювки, далекі й штудерні... Приваблюють кармінами жінки... Та прийде день: поб'є склянки з вином, Усіх дівчат і так ти не пригорнеш, І в синю гавань вийдеш зранку знов... Покличе вітер... На синіх кораблях твоїх татювань Плисти в нові порти»... «Моряцькі дороги».

«Як кінчається заходом день, На кольори зміняються речі, І тоді я і Гоген, А над нами палає вечір... Він кохає кольори. Я теж. Всі, що злиті в яскраві каданси: Кобальт, ультрамарин, зелений веронез, Кров цинобри, карміни, оранжі»... («Як кінчається заходом день»).

У наведених фразах ми знаходимо:
спеціальну (ремісничу) лексику малярства й графіки :
лексику естетики та особливого кольористичного бачення;
лексику тропів з використанням назв кольорів;
лексику мистецько-богемного побуту.

Чотири наведених аспекти поезії лексики малярства й графіки Гординського далеко не вичерпують усієї ендопсихічної повноти особистості цього митця.

У суто психологічному відношенні його лексика несе в собі риси констеляційності, що вказує на вдало організовані матриці асоціацій.

І, врешті-решт, романтичне прагнення гармонії кольористичного світу в малярстві, екстраполюється в поезію феноменом «синього хроматизму» (домінуванням назв кольорів на означення синього кольору та його відтінків).

Наведені нами приклади й аналіз індивідуальної лірики публіцистичних та поетичних творів Гординського схиляє нас до розуміння її як іманентної мови активної творчої особистості літературно-мистецького спрямування схильної до рефлексій, органічних для нього авторських прийомів синестезії, що знаходить вплив у поєднанні слова і кольору.

Ми маємо припущення, що така лексика може бути лише у митця, тісно пов’язаного з образотворчою діяльністю, зокрема малярством, бо вона насичена величезною кількістю безпосередніх і опосередкованих назв кольорів, атрибутики та предметного світу художників, у яких вона є у щоденному вжитку. Але це припущення залишиться безпідставним, якщо ми не звернемось до компаративістики і не зробимо хоча б поверхове порівняння лексики Гординського із лексикою поета, який ніколи малярством не займався.

Земляк-галичанин Богдан Лепкий (1872-1941) був людиною, близькою родині Гординських. Тепла дружба, спільність наукових та літературних інтересів зв'язувала його з батьком майбутнього художника-поета «гімназіяльним професором» Ярославом Гординським (1882-1939). Лепкий залишив чималу поетичну (в тому числі й пісенну) спадщину, але відомостей про його захоплення малярством немає.

Наведемо приклади віршових фраз з використанням назв кольорів у Б. Лепкого: «Думаю - добре б було, / Добродію учений, / Коли би ви весною / Пішли у гай зелений / Й послухали, як вітер з листками розмовляє... як хмара по блакиті / Мандрує білогрива... / Як дзвонять на тривогу / Дзвіночки темно-сині» («Поезія»).

«Над селом, між горами, в долині / Висять мряки легкі, сіро-сині... / В нас обох і броди, і безодні, /1 обоє спинитись не годні. / Лиш ідемо крізь гори і бори / У невідоме нам чорне море... / Сама - одна, посеред стін святині, / Не молиться, в іконі топить зір. / А на іконі трави, квіти сині... / Воно ж таке маленьке, - а сміється. / До мами білі руки простигло... / Або ні. Намалюй мені, Наддністрянську, погірську долину, / І вечірню спокійну годину, / Синю-синю, задуману дуже» («Над рікою»).

Тож у Б. Лепкого знаходимо:
лексику тропів з використанням назв кольорів:
лексику звичайних прикметникових означень.

Лексика Б. Лепкого яскраво свідчить про залюбленого в свій гірський край поета з тонким і вишуканим почуттям прекрасного, який відчуває свій органічній і нерозривний зв'язок із ним. Однак його поезії не містять ні професійної малярської, ні естетичної, ні загальномистецької лексики. Прагнення вибудовувати колорит за допомогою назв (як у вірші «Ноктюрн» С. Гординського) не проглядається; Тропи обмежуються порівнянням та метонімією, що подає його художньо-образне поетичне мовлення в цілому біднішим І менш виразним у порівнянні з C. Гординським.

Для остаточного завершення компаративного зіставлення колірної лексики двох поетів, наведемо результати статистичних даних поетичних текстів однакового лексичного обсягу.

Порівняльна таблиця використання назв кольорів (НК) в межах 900 віршованих рядків у С. Гординського і Б. Лепкого

Таблиця №1.

№№/

пп

Номенклатура

С. Гординський

Б. Лепкий

Кільк. НК

%

Кільк.

НК

%

1.

Загальна кількість НК

59

6,6

20

2,2

2.

НК хроматичного рядка

47

79,7

9

45

3.

НК ахроматичного рядка

12

20,3

11

55

4.

НК холодної гами

25

42,4

5

25

5.

НК теплої гами

12

20,3

4

20

6.

НК нейтральної гами

22

37,3

11

55

Порівняльна таблиця використання паїв кольорів (НК) в межах 906 віршованих рядків у С. Гординського і Б. Лепкого

Таблиця №2.

№№/

ПП

Номенклатура

С. Гординський

Б. Лепкий

Кільк. НК

%

Кільк. НК

%

1.

Лексикон кольористичної тематики (про кольори)

329

100

0

0

2.

Прості прикметники

35

59,3

15

75

3.

Словосполучення за моделлю кольору

12

20,3

0

0

4.

Складні прикметники з двома основами

3

5,1

0

0

5.

Порівняння

9

15,3

3

15

6.

Специфічні (малярські) НК

11

100

0

0

З наведених таблиць видно, що як в суто кольористичному, так і в лексичному аспекті показники використання назв кольорів С. Гординським і Б. Лепким суттєво відрізняються. Загальна кількість НК в обсязі 900 віршових рядків у Гординського перевищує більш, ніж на половину, а НК хроматичного ряду - більш ніж у 5 разів. На початку етапі ми робили припущення, що мислення малярське справляє «естетизуючий вплив» на мовлення поетичне. То ж звернемо увагу на троп «... вечір смуток коновками ллє». У малярському відношенні синій колір (бульвари) із сірим (смуток) складає гармонійне шляхетне сполучення.

Ми переконалися у дійсній наявності психічного механізму взаємної детермінації «зовнішнього» і «внутрішнього» в поетичній творчості, що суттєво відбивається на характері авторської лексики.

Л-ра: Ономастика і апелятиви. – Дніпропетровськ, 2002. – Вип. 16. – С. 172-178.

Біографія

Твори

Критика


Читати також