Галя Мазуренко. ​Гоголь

Галя Мазуренко. ​Гоголь

Гоголь сидів перед згаслим каміном,
Ворушачи чорні листи манускриптів.
Мов кажани, тіні по стінах
Тікали від свічки. Тіні і тільки...

І в ритмах холодних чудне божевілля,
Дух гордості, суму і відчай без краю
І мчали над серцем поета безсилим
Потоком невпинним, чудним водограєм.

Із попелу вгору портрет за портретом
Жахливих, покривджених душ підіймались,

І кашляв Білинський, і лаяв поета,
І чувся регіт безодні і галас.

«Поетом не будь!» – батоги ніби свищуть.
«Поетом не будь! Хай живе громадянин!»
І Гоголь схилявся все нижче і нижче,
І Гоголь сміявся й нічого не тямив...

Біографія

Твори

Критика



Ключевые слова: Галя Мазуренко,​Гоголь,письменники діаспори,Празька школа поезії,твори Галі Мазуренко,поезія Галі Мазуренко,читати твори,скачать бесплатно,українська література 20 ст

Читайте также