Галя Мазуренко. Гоголь
Гоголь сидів перед згаслим каміном,
Ворушачи чорні листи манускриптів.
Мов кажани, тіні по стінах
Тікали від свічки. Тіні і тільки...
І в ритмах холодних чудне божевілля,
Дух гордості, суму і відчай без краю
І мчали над серцем поета безсилим
Потоком невпинним, чудним водограєм.
Із попелу вгору портрет за портретом
Жахливих, покривджених душ підіймались,
І кашляв Білинський, і лаяв поета,
І чувся регіт безодні і галас.
«Поетом не будь!» – батоги ніби свищуть.
«Поетом не будь! Хай живе громадянин!»
І Гоголь схилявся все нижче і нижче,
І Гоголь сміявся й нічого не тямив...
Твори
Критика
