​Дніпро показує мені свою далеч...

Дніпро показує мені свою далеч,
куди йому ще текти і текти,
Дніпро показує мені своє третє небо,
свою найвищу воду.

Дніпро показує свої гори,
пороги (і шаблю забуту – на дні),
Дніпро простеля мені степ –
до безмежжя, аж боляче бути!

Заховує Дніпр мою муку
(в тіні своїй голубій)...
Дніпро подає мені руку:
– Ходім!