До степу!
Світ пройти — вернутися додому...
(Шляхи усі до Тебе лиш ведуть!)
Так долі — буть, так сонцю молодому
крізь морок йти, свою світити путь.
Лиш сонце — є! Дорога лиш не зрадить.
Вертає небо — буря і гроза...
Вертають мудрість викінчені мандри,
шляхи усі вертаються назад!
Дивитись в даль... Дніпро впадає в небо!
(Там жив, там був, там виростав колись я...)
Плекати день, і думати про Тебе.
Далеко — степ, далеко — кінь і тирса!
Дивитись вдвох... Дійти безмежжя степу,
і вмерти там, де народився.
