Давня вода, далека...
Давня вода, далека,
печальна, холодна трава.
Зажурені, стали смереки...
За каменем — квітка жива.
Давня вода і голос...
Що скажете нині мені?
Зупинена тиша довкола,
зупинені горн сумні.
Верхи, на себе залишені, -
схилів стікаюча синь.
Давня вода і тиша...
Гори, і я — ваш син!
