Карпатські етюди

За горами — неба і неба...
За горами — тиша стоїть.
Розверстані, крила для себе
тримає — над горами — світ.

Над горами — голос смерековий,
за горами — сонця і днів...
Заслуханий в долю далеку —
зримий — над горами — спів.

Вічна печаль блакиті,
вічні вода і камінь.
Вічно, як дихати, жити —
обличчям, ім’ям, руками!

Травами, росами — бути,
лісом край урвища стати...
Світ — поза днем — забути!
Знати: оце — Карпати!