Новинарня. 5 випуск. 25.07.2021
А ось і п'ятий випуск Новинарні. Біля мікрофону Герман Гошкадор з оглядом новин культури за тиждень. Починаємо!
Побачити картини Пікассо та Малевича не виїжджаючи з країни може кожен українець
Здивовані? Коли я дізнався про це, то теж здивувався. Давайте я про все розповім докладніше.
У Харківській області, в селі Пархомівка працює художній музей - безцінне зібрання якого не поступається світовим художнім галереям.
Датою відкриття Пархомівського музею вважається 1955 рік. Але його історія почалася на десятиліття раніше - коли в сільську школу приїхав працювати вчителем історії випускник Харківського університету Панас Луньов.
Захоплений колекціонуванням, він вважав, що без знайомства зі справжніми предметами старовини і мистецтва неможливо вивчати історію. Саме завдяки цьому переконанню в невеликому селі з'являться шедеври світового мистецтва і для відвідувачів відкриє двері Пархомівський музей.
Уже в перші роки вчителювання Луньов створює учнівський гурток «Юний історик», в якому об'єднав небайдужих до історії учнів 5-10 класів. На початку 1960-х років його перейменують в історико-мистецтвознавчий клуб «Радуга».
Залишаючись після занять, діти розглядали репродукції відомих картин. Під час канікул і у вільний час брали участь у пошуках нових картин. Школярі обстежили кожен двір, не тільки в рідній Пархомівці, але і в сусідніх селах. Уявляєте який то був цікавий квест?
Як виявилося, на сільських горищах зберігалося безліч цікавих предметів побуту, стародавні ікони, старовинні монети та навіть картини відомих художників. Саме так колекція поповнилася першими полотнами.
Панас Федорович скуповував на харківських барахолках предмети декоративно-прикладного мистецтва та акварелі. У голодні післявоєнні роки на ринку можна було купити все що завгодно. Багатьма роками пізніше Луньов, в бесідах з друзями, говорив: «Я купував багато, але за малі гроші».
Запорукою процвітання музею стало вміння Луньова налагоджувати і підтримувати дружні зв'язки. Відомі художники, скульптори, письменники, керівництво музеїв і картинних галерей, міністерські чиновники, - всі ці люди активно допомагали музею.
Пархомівський художній музей імені А. Ф. Луньова сьогодні - це близько 7 тисяч експонатів, 12 виставкових залів.
Полотна Рєпіна, Айвазовського, Шевченка, Шишкіна, Кандинського, Малевича, Сєрова, Реріха, роботи Рембрандта, Пікассо, Дюрера, давньоєгипетська пластика, зразки античного і східного мистецтва, предмети українського побуту, вишивка і народна кераміка. Все це зараз можна побачити в музеї.
Ви про це знали? Гадаю, що не всі. Тому в Україні з’явилася ініціативна група, яка вирішила зайнятися брендуванням музею. Музей дістав нову айдентику, комунікаційну стратегію та лінійку брендової продукції. Я поспілкувався з її лідером, Миколою Давидюком, щоб дізнатися про все докладніше.
Чудова ініціатива, як на мене. Сподіваюся, що у команди все вийде. Додам тільки, що музей працює щодня, окрім понеділка, вівторка та державних свят з 09:00 до 17:00.
У зимовий час з 08:00 до 16:00.
В описі до цього подкасту я додам посилання з контактами музею, там також написано, як до нього доїхати.
Пархомівський художній музей: http://museumparhomovka.com.ua/vidviduvacham
Ще одна гарна новина.
Книгу Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" продали накладом понад 100 тисяч примірників
Сам автор вважає, що у всьому винен ефект Барбари Стрейзанд.
Книга вийшла друком у видавництві Vivat у травні 2019 року. У вересні Медведчук заявив, що вимагатиме через суд заборонити розповсюдження книжки "у будь-який спосіб на будь-якій території". На його думку, у дев'яти епізодах книги містяться висловлювання, які не відповідають дійсності та принижують честь і гідність політика. Наче в нього вона є.
У цих епізодах Кіпіані розповідає про Медведчука як адвоката поета Василя Стуса в судовому процесі 1980 року.
19 жовтня 2020 року Дарницький районний суд частково задовольнив позов Медведчука. "Три фрагменти визнані недостовірними, ще у трьох заборонив використання імені Медведчук як персонажа твору без його згоди", — повідомив адвокат Кіпіані В'ячеслав Якубенко.
19 березня 2021 року Київський апеляційний суд дозволив розповсюджувати книгу Кіпіані та скасував рішення суду першої інстанції, яким автора та видавництво зобов'язували видалити з книги інформацію про Медведчука. З позивача стягнули 768 грн на користь харківського видавництва, аналогічну суму він має сплатити на користь автора.
1 червня Київський апеляційний суд зобов'язав Віктора Медведчука компенсувати видавництву Vivat майже 300 тисяч гривень у судовому процесі, ініційованому ним самим щодо книги "Справа Василя Стуса".
Медведчук досі не виконав рішення суду про виплату збитків видавництву. Чому- невідомо. Можливо він зараз їх шукає, просить у борг у друзів. Так, доволі скрутна ситуація.
Наступні дві новини з рубрики Гишпанський сором.
Перша.
Українські депутати та представники релігійних громад почали боротьбу з коміксом
Організації, що виступають за традиційну сім'ю і християнські цінності, а також клоуни, яких цікавить піар з будь-якого приводу, почали війну з коміксом. Це сильно.
Комікс новозеландської письменниці й ілюстраторки Кейті О'Нілл "Принцеса + принцеса: довго і щасливо" розповідає про пригоди двох дівчат-принцес.
Але такий сюжет не сподобався депутатам, релігійним громадам та активістам, бо комікс закінчується обіймами дівчат, які схожі на весілля. А також натяком на поцілунок.
Бліотекарі, які читали книжку, наполягають, що жодних відвертих сцен там немає й вона хороша. А скандали часто здіймають ті, хто книжку не читав.
Вилучити ці книги з бібліотек спершу вимагали депутати Луцької міськради, потім Одеської облради, а згодом християнські й культурні об'єднання Івано-Франківська.
Що тут можна сказати. А знаєте, що мені це нагадало? Ось таку новину. Голова «Союзу жінок Росії» Катерина якась там поскаржилася Володимиру Путіну на «гей-пропаганду», яку вона побачила в упаковці морозива «Веселка».
Цитата: “Морозиво, теж називають "Веселкою", споживайте це морозиво і так далі. Це побічно, але все-таки змушує звикати наших дітей до того кольору, до того прапору”
Рубрика Гишпанський сором продовжується.
Друга новина.
Проект сімейної драми Олега Сенцова "Кай" не допустили до пітчингу Держкіно.
Режисер вважає, що постраждав через свої політичні погляди і громадянську позицію
“Все, чим я хотів займатися в цьому житті – це знімати кіно. Я вирішив це остаточно в 30 років і довго йшов до своєї мети. Займався самоосвітою, знімав короткометражки за власні кошти, а потім і дебютний повний метр під назвою «Гамер». Показ цього скромного фільму відбувся на Роттердамському кінофестивалі, а далі було багато інших.
Мій наступний проект під назвою «Кай», драма про сімейні стосунки, яку ми подали на держфінансування не був навіть допущеним до наступного пітчингу Держкіно. Офіційна причина –низькі оцінки експертів. Я завжди був проти кумівства та отримання будь-яких преференцій через те, що хтось колись сидів у російській в’язниці. І хоча я усі роки ув’язнення постійно чув, як люди очікують, коли я вийду на волю та почну знімати своє кіно, після звільнення завжди казав, що хочу працювати на рівні з усіма іншими.
Але коли тебе усувають з конкурсу не через слабкий сценарій, а через твою громадську позицію та політичні погляди, це немає жодного відношення до чесного творчого відбору кращих.
Ноунейм експерти, прізвища яких навіть не вказують ані в їх висновках, ані на сайті Держікіно, поставили моєму проекту заздалегідь низькі оцінки за вказівкою Голови Офісу Президента. Дрібна помста дрібних людей. Як мені повідомили неофіційно – це реакція на мою критику влади, підтримку активістів, які переслідуються та відсутність очікуваного рівня пошановування, а простіше кажучи – відмові лизати дупи. Це спроба вказати місце.
Так ось, шановні временщіки! Я ніколи нікого не боявся, і вас не буду. Я ніколи не мовчав, коли коїться несправедливість – і зараз не буду. Якщо ви думаєте, що я схилю голову, то ви сильно помиляєтесь. Якщо ви думаєте, що зможете продовжити руйнувати країну та її культуру, нав’язуючи свої брудні правила, знайте, що є людина, яка не дасть вам це робити. Все що я хотів, це чесно знімати кіно, але я більше не зможу це робити. Принаймні в Україні, та принаймні за цієї влади”.
Повертаємося до крутих новин. Ця буде для кіноманів.
Французький вісник вийде в український прокат
Стрічку Веса Андерсона показуватимуть в українських кінотеатрах з 28 жовтня. І цей день я чекатиму із нетерпінням.
У центрі сюжету - редакція американського журналу, що базується в вигаданому французькому місті. Видання задихається і незабаром припинить існування, але перед цим головний редактор і автори розкажуть кілька історій. До речі, в Інтернеті вже вийшов трейлер українською.
Наступна новина теж пов’язана із цим режисером.
Стало відомо, хто приєднається до нового фільму Веса Андерсона
І каст вас здивує. Ні, насправді я жартую. Жодних сюрпризів.
Едріан Броуді зіграє разом з Біллом Мюрреєм і Тільдою Свінтон в наступному фільмі Веса Андерсона, який почнуть знімати вже через місяць в Іспанії. Про новий проект поки нічого невідомо, але він продовжує обростати акторами, які раніше вже співпрацювали з режисером.
Включаючи стрічку «Французький вісник», це буде п'ята співпраця Броуді з Андерсоном. Для Свінтон ця роль стане шостою у постановника, а для Мюррея - десятою.
Україна в Помпіду
У Парижі покажуть 164 роботи художників з Києва, Харкова, Одеси та Херсона.
Уперше в паризькому Центрі Жоржа Помпіду відбудеться велика виставка, де покажуть 164 роботи понад 20 українських художників, що охоплюють період з 1970-х років по сьогодні. Ці роботи музей отримав з приватних колекцій.
Наразі їх вивчають французькі мистецтвознавці і готують до експонування. Виставка призначена на 2022 рік.
Проект "Україна в Помпіду" триватиме мінімум три роки. Крім виставки, готуватимуть лекційний курс із сучасного українського мистецтва і проводитимуть його в Парижі, оскільки Центр Помпіду є ще і дослідницьким, куди приїжджають працювати мистецтвознавці з усього світу.
Українські куратори проекту Олександр Соловйов і Вікторія Бавикіна відзначають, що 164 роботи, передані в столицю Франції, показують різноманітність українського мистецтва — від одеського концептуалізму і постмодернізму, харківської школи фотографії до молодих київських художників Жанни Кадирової та групи "Р.Е.П.".
І ще про Україну.
Тепер в України є офіційна сторінка в Instagram
Сторінку @ukraine.ua створили для просування позитивного іміджу України у світі. З цього профілю можна дізнатися про туристичні місця, культурні події, фестивалі, інновації, можливості, країну та її мешканців. Сторінка англомовна. Світлини, опубліковані у профілі, робили українські фотографи.
Я вивчив цю сторiнку. Є гарні фотографії, але там поки тільки 20 публікацій. Гадаю, скоро їх буде набагато більше. Все таки аккаунт країни, як не як.
Це був 5 випуск Новинарні. Слухайте нас на порталі Експеримент (це єдиний ресурс, де також можна знайти розшифровку та відеоілюстрації), а також слухайте нас в Ютубі, на Гугл подкастах, Spotify, Mixcloud або в нашому телеграм каналі, який називається Українські подкасти. Незабаром ми додамо туди наші нові аудіопроекти. Отже слухайте нас, де вам зручніше.
З вами був Герман Гошкадор. До нових зустрічей.
