Філософія фільму «Персонаж»: чи можемо ми бути просто рядками коду в грандіозній симуляції?

Автор: Бенджамін Кертіс, професор філософії та етики Університету Ноттінгем Трент.

Ви коли-небудь замислювалися над тим, що, можливо, ви просто персонаж у складній симуляції? Ви відкидаєте цю думку, тому що ви реальна людина, живете реальним життям, у конкретній реальності. Але чи можете ви бути впевнені, що це так? Чи можливо, що ваше тіло і світ навколо вас є не чим іншим, як ілюзією?

Це загадка, в центрі якої опиняється Ґай, герой фільму «Персонаж», якого грає Райан Рейнольдс. Проте тут він, по суті, є персонажем, що не грає (англ. non-playercharacter, NPC), у комп’ютерній грі з відкритим світом під назвою Free City. Він персонаж симуляції, і це усвідомлення назавжди змінює його «життя».

Багато з нас замислювалися, чи не є ми, як і Ґай, просто NPC в якійсь грі. Таку скептичну гіпотезу вперше висунув французький філософ XVII століття Рене Декарт. Звичайно, він не уявляв, що сам може бути NPC. Натомість він уявляв, що злий демон може ввести його в оману, переконавши, ніби навколишній світ реальний, хоча це не так. Але в наші дні злі демони вважаються пережитком минулого.

У філософії ХХ століття улюбленою альтернативою було уявити, що ми можемо бути мізками в колбах, яких підключили до електродів та обманюють підлі нейробіологи, які передають нам наш досвід за допомогою електричних імпульсів. Це (більш-менш) основна передумова фільму «Матриця». Але тепер навіть мізки в колбах – це вже старий трюк.

Натомість сучасна філософія пропонує нам уявити, що ми живемо в комп’ютерній симуляції, а сам наш розум — це просто емуляція, що працює на комп’ютерному коді. Ця гіпотеза була серйозно сприйнята багатьма філософами та вченими, а деякі стверджували, що вона не тільки можлива, але й має великі шанси бути правдою. Отже, справді варто замислитися над питанням про те, чи не перебуваєте ви в ситуації, подібній до випадку з Ґаєм.

Чи маємо ми свободу волі?

Тож якщо ми, як і Ґай, живемо в комп’ютерній симуляції, що стане з нашою свободою волі?

У фільмі Ґай, безумовно, відчуває, що має свободу волі, але визнає, що його думки та поведінка залежать від його програмування. І здається, що в цьому є правдиве зерно. Якби наш розум був не чим іншим, як комп’ютерною програмою, що працює десь на сервері, тоді важко зрозуміти, як ми могли б мати реальний контроль над тим, що ми думаємо і робимо. Все визначалося б нашим програмуванням.

Але тепер ми можемо піти на крок далі і запитати: яка різниця між розумом, який працює за програмою в комп’ютері, і розумом, який працює за біологічними законами в мозку?

У Ґая немає свободи волі, тому що його думки та дії є результатом електронних операцій, що відбуваються всередині комп’ютера, який він не контролює. Але наші думки та дії є результатом біологічних операцій, що відбуваються в нашому мозку, і ми також не маємо контролю над ними. Тож, здається, не має значення, чи ми в комп’ютерній симуляції, чи в реальному світі. У будь-якому випадку, нам бракує свободи волі.

Проте надія є і у Ґая, і у нас. Деякі мислителі (відомі як лібертаріанці) припускають, що програмування Ґая і наша неврологія просто встановлюють певні параметри, в межах яких вільні дії все ще можливі. Або, можливо, свобода волі полягає в чомусь іншому, а не в можливості робити інакше, ніж ми робимо, як думають інші (відомі як компатибілісти).

Чи можуть комп’ютерні програми бути свідомими?

Традиційна точка зору, якої дотримувався Декарт і досі дотримуються деякі сучасні філософи (наприклад, Річард Свінберн), полягає в тому, що свідомість взагалі не випливає з операцій нашого біологічного мозку. З цієї точки зору, розум повністю відрізняється від мозку, але вони все ж взаємодіють. Тому свідомі думки виникають у духовному розумі, а потім передаються у фізичний мозок.

Але якщо, як і я, ви вважаєте такий погляд неправдоподібним і думаєте, що свідомість виникає внаслідок дії біологічного матеріалу, то, здається, потрібно визнати, що справжня свідомість може виникнути і внаслідок операцій небіологічного матеріалу, з якого зокрема складається комп’ютер. І якщо це можливо, то враховуючи швидке зростання обчислювальної потужності, яке ми зараз спостерігаємо, і розвиток штучного інтелекту, день, коли з’явиться такий розум, може бути не за горами.

Наслідки появи свідомого комп’ютерного розуму є далекосяжними. Одним із таких наслідків є питання про моральний статус таких умів, яке піднімається в «Персонажі». Якщо вони можуть мати бажання та емоції, бути щасливими чи сумними та закохуватися, як Ґай робить це у фільмі, то вони безперечно заслуговують такої ж моральної поваги, як і люди.

Але тоді здається, що морально неправильно втручатися в їхнє життя, зокрема скидати їх програму, що було б схоже на вбивство. Тож, можливо, правові рамки, які захищають наші права, повинні бути розширені, щоб захистити і їхні. Як це зробити – складне питання, яке філософи та юридичні експерти лише починають вирішувати.

Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Free Guy’s philosophy: could we just be lines of code in a grand simulation?» в журналі The Conversation 20 серпня 2021 р.

Переклала Ольга Ходаківська.