Проблематика збірки оповідань Б. Шлінка «Liebesfluchten»
О. В. Самокиша
Літературу Б. Шлінка найчастіше відносять до антифашистської, оскільки в ній порушені теми внутрішнього конфлікту «другого покоління», що розвивається між бажанням зрозуміти і пробачити витоки злочинів, які вчинило покоління батьків, і прагненням засудити і покарати за ці злочини, почуття колективної провини німецької нації, моральний вибір між вчиненням злочину заради власного життя і смертю, Голокост, життя німців-нацистів у теперішньому, невоєнному часі. Та все ж письменник залишає в кожному творі велике місце для читача, він ніби не закінчує свої домисли, не виражає чітко свої думки стосовно цих національних проблем, даючи можливість зацікавленим читачам зрозуміти несказане в міру свого досвіду та розуміння.
Незвичайними його твори роблять також мотиви чуттєвих людських почуттів, які розвиваються на тлі минулого «винних» героїв. Все це створює ефект опису не лише не дуже віддалених історичних подій, але й відчуття наближеності реалій головних героїв до нашого часу. Такий метод опису життя присутній і в найзнаменитішому романі Б. Шлінка «Читач», який став справжнім бестселером XX століття, і в збірці оповідань «Liebesfluchten», яка отримала за останній час не менше позитивної критики.
Ця збірка з’явилась у 2001 році і складається з семи історій про нелегкі стосунки людей, минуле яких прямо чи опосередковано пов’язане з нацистською діяльністю. Та порівняно з романом «Читач», у збірці більше уваги звернено на справжні любовні почуття героїв, які яскраво виражені й інколи полегшують життя героїв, стираючи їхні спогади про минуле, а інколи роблять житія героїв просто нестерпним і примушують їх втікати не лише від минулого, але й від теперішнього. Кожне з оповідань - це уважне і вдумливе дослідження відношення людини до кохання і самої суті цього почуття. Звичайно тема кохання в літературі далеко не нова, але Б. Шлінку вдалося по-особливому переосмислити її та зобразити на фоні складного минулого людини, яке завжди присутнє поряд. Чи здатна людина, яку переслідує темне минуле на справжні щирі почуття? Чи може людина викреслити події минулого зі свого життя і будувати теперішнє без минулого? Чи має право людина, яка брала участь в страшних подіях XX століття, чинила злодіяння проти інших, знищувала собі подібних, переступала через моральну відповідальність, бути ланкою сучасного суспільства? Всі ці теми тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у творах Б. Шлінка, який виступив дослідником людської поведінки, її здатності принести себе в жертву, поступитися.
Про складність і глибину цієї збірки говорить сама її назва «Liebesfluchten» — втеча від кохання або втеча в кохання. Кожне оповідання по-своєму трактує відношення людини до кохання: хтось готовий піти заради кохання на все, повністю залишити досягнуте, викреслити з життя всі події минулого, відмовитись від спокійного і, здавалося б, повністю задовільного буття, будучи повністю невпевненим у майбутньому, як це робить головний герой оповідання «Жінка з бензоколонки», інші герої так до кінця життя і не зможуть зрозуміти істину кохання, хоча й весь час прагнуть осягнути його, жертвують і відмовляються від чогось в ім’я цього чистого почуття, як це трапилося з героєм оповідання «Цукровий горошок».
На перший погляд історії досить прості і не являють собою чогось особливого, та кожна з них має подвійне дно, оскільки емоціональність, характер та складність вчинків героїв потребують детального осмислення. Справжнім достоїнством збірки є те, що автор підібрав героїв неочевидних, не схожих між собою ні характерами, ні ситуаціями, в яких вони опиняються. У кожному з оповідань історія розвивається за своїми законами, ніби своїм шляхом, і в той же час має неоднозначний фінал: невідомо як далі складеться доля героя після того вибору, який став вирішальним у його житті.
Дуже вдало автору вдалося підібрати не лише персонажів та ситуації, в яких вони опиняються, але й декорації, в яких розвивається сюжет, саму атмосферу кожної з історій, їх темп, і те, як саме розвиваються події. Не менше захоплення викликає і стиль автора: Б. Шлінк пише достатньо простою мовою, що робить кожне оповідання простим для сприйняття. За задумом письменника, кожне з оповідань збірки «Liebesfluchten» має викликати лише привід для розмірковувань, акцентування ж уваги на тому чи іншому вчинкові героя, і те, що саме винесе читач для себе, залежить тільки від нього.
На відмінну від роману «Читач», де головним героєм виступає жінка, в збірці «Liebesfluchten» усі головні ролі виконують чоловіки, здебільшого середнього віку, з середньої ланки суспільства. Це спричиняє певну монотонність, що пронизує всі оповідання, оскільки в них у центр ставиться, напевно, найважливіший епізод кожного з героїв - розв'язання тієї проблеми або прийняття того рішення, яке в будь-якому разі не приведе до повного задоволення героїв. У житті кожного з героїв настільки багато різних аспектів, які суперечать їх почуттям і стосункам, що стає майже неможливим підібрати єдино правильну, просту відповідь, тим більше знайти істину. Герої завжди знаходяться в рамках, які обмежують їх внутрішню свободу, не дають у повну силу насолодитися життям, почуттями, переживаннями.
Автор виокремлює також декілька видів любові, які по-своєму захоплюють головних героїв, і зрештою, змушують обрати подальше русло в житті - кинутися з головою в обійми любові й бути завжди залежним від іншої людини чи речі, або ж позбавитися цієї любові — придушити її ще в зародкові і таким чином наблизитися до обріїв свободи. Кожен з видів любові потребує детального вивчення і особливого осмислення.
Кожне з оповідань добре продумане і структуроване, їх стиль - відчужений, але дії головних героїв досліджуються наче під мікроскопом, а їх почуття стають по-особливому близькими читачам. Автор - лише спостерігач за своїми героями, який не має навіть доступу до особливо заповітних почуттів героїв, вони залишаються для нього закритими. Це, звичайно, надає читачеві неабияку варіативність в осмисленні долі героїв, проте й особиста думка автора стосовно героїв оповідань могла б викликати також безліч цікавих моментів для обговорень, оскільки такий письменник, як Б. Шлінк, безумовно має особливий погляд на ті драми, які переживають його головні герої.
Л-ра: Філологічні науки. – Дніпропетровськ, 2011. – Ч. 2. – С. 274-277.
Твори
Критика
