Історія англійської мови

Англійська є офіційною для багатьох країн і територій. Нею розмовляють понад 1,3 мільярда осіб. Англійська – мова міжнародного спілкування, тож не дивно, що її вивчають чи не найчастіше. Історія виникнення й формування цієї мови дуже цікавить мовознавців. Близько 70% англійської лексики – запозичення. Це вирізняє англійську з-поміж інших мов і свідчить про особливі історичні умови, що впливали на її формування, починаючи з ранніх етапів зародження державності.

Англійська мова активно формувалася до XVIII століття, вбираючи в себе кельтські, латинські, французькі, німецькі слова.

Найдавніші джерела, що розповідають про тогочасне населення сучасної Англії – кельтів, дійшли до нас ще з 800 р. до н. е. Науковці припускають, що саме слово «Британія» походить від кельтського brith – розфарбований. Кельти мали традицію розфарбовувати свої обличчя перед воєнними походами.

До сучасної лексики увійшло не так багато слів з давньої кельтської:

• dun (пагорб, фортеця),
• cradle (колиска),
• binn (скриня),
• bannock (коровай),
• javelin (дротик).

Частина поселень та географічних об’єктів зберегла свої стародавні кельтські назви. Скажімо, столиця Великобританії – Llyn-dun (фортеця на річці). Від uisge (вода) походять назви річок Exe, Usk, Esk, а від кельтського loch – назви шотландських озер. Давнє коріння має також назва одного з найпопулярніших напоїв – whisky (горілка, віскі).

Коли територію сучасної Англії завоювала Римська імперія, англійці запозичили численні латинські слова. Наприклад, деякі географічні назви мають корінь castra (табір) – Lancaster.

До англійської мови тоді увійшла така частовживана лексика:

• street (вулиця), від лат. via strata (бруківка),
• wall (стіна), від vallum (вал),
• wine (вино), від vinum,
• pepper (перець), від piper,
• cross (хрест), від crux.

Давньоанглійський період (450–1066 рр.)

Пращурами англійців були германські племена, що оселилися на тих землях у 449 р. Розмовляли вони сумішшю нижньонімецької й фризької. Германський вплив був дуже сильним, тож їхня говірка скоро витіснила кельтську мову й стала домінувати. На цьому історичному етапі виникло багато географічних назв, що дійшли до нашого часу. З’явилися нові слова, що позначали предмети побуту, продукти й сільськогосподарські культури:

• butter (масло),
• cheese (твердий сир),
• alum (галун),
• silk (шовк),
• inch (дюйм),
• chalk (крейда),
• mile (миля),
• pall (плащ),
• mint (м’ята),
• peach (персик),
• plum (слива),
• beet (буряк).

Коли Великобританія християнізувалася, то до мови потрапив ще один пласт запозичень з латини:

• school (школа),
• mount (гора),
• pea (горох),
• Bishop (єпископ),
• monk (монах),
• devil (диявол),
• master (майстер).

Науковці вважають, що англійська запозичила тоді понад шістсот слів, як не рахувати похідних від них. Це переважно лексика, що стосується християнської релігії, церковного вчення, становлення державності.

А через активну торгівлю зі скандинавами й слов’янами до мови потрапила й деяка лексика цих народів. Від скандинавів увійшли:

•  aye (завжди),
• anger (гнів),
• axle (вісь) тощо.
• Від слов’ян:
• mead (мед),
• milk (молоко),
• sable (соболь),
• plough (плуг).

На думку філологів, сучасні англійські слова, що починаються з sk, sc – скандинавського походження. Багато назв великобританських міст і сіл мають скандинавське коріння. Їх можна впізнати за закінченням by: Crimsby, Rugby (від byr – поселення, село), суфіксами -fell, -toft, -beck, -thwaite, -thorp(e). Зі скандинавських мов також походять частовживані займенники she, they, them, their, same, whole, а також слова both, no, from.

До деяких з них збереглися англійські відповідники: no – nay, shirt – skirt, ditch – dike, screech – shriek, whole – hale.

Середньоанглійський період (1066–1500 рр)

У середині XI ст. англійців завоювали французи. Тож тодішні аристократи розмовляли французькою, учені мужі – латиною, а простолюд – англосакською. Науковці впевнені, що цей тримовний період і заклав підвалини сучасної англійської. Саме через це в англійській часто іменник відрізняється від прикметника. Наприклад:

• calf (теля) yeal (телятина),
• pig (свиня) pork (свинина),
• sheep (баран) mutton (баранина),
• chapter (глава) chief (головний) тощо.

Це сталося через те, що в англійській існували низька й висока говірки. Загарбникам не вдалося нав’язати повністю свою мову, тож англійська поволі стала повертатися в усі шари суспільства. Варто зауважити, що саме в цей період вона змішалася з нормано-французькою й стала схожою на сучасну англійську мову.

Нові слова вливалися в мову до 1400 р. У мовленні англійців з’явилося багато давньофранцузьких термінів, що стосуються державних інститутів і військової справи:

• army (армія),
• general (генерал),
• captain (капітан),
• soldier (солдат),
• admiral (адмірал),
• war (війна),
• battle (битва),
• peace (мир),
• enemy (ворог).

Унаслідок історичної еволюції судової системи до повсякденного вжитку потрапила нова термінологія:

• court (суд),
• judge (суддя),
• crime (злочин).

Норманське коріння часто мають слова, які використовують у промисловості:

• industry (промисловість),
• commerce (торгівля),
• merchant (крамар).

Цікаво, що самі ремесла мають германське коріння: tailor (шити).

Змінилася граматика, зникли деякі закінчення, а в прикметників з’явилися ступені порівняння, зокрема, з використанням слів more й most.

Найперші друковані книжки

У XV столітті книгодрукування поширилося по всій Європі. Найпершою книжкою, яку надрукували англійською мовою, вважають переклад Рауля Лефевра «Історія Трої». Сталося це в 1474 році. Цікаво, що ця книжка збереглася й донині. Її продали на аукціоні в Лондоні за 1,86 мільйона доларів.

А вже в 1476 році відкрили найпершу типографію, що стало культурним і науковим проривом для Англії.

Ранньоновоанглійський період (з 1500 по 1800 рр)

На початку XVI в Англії поширюється грамотність. Величезний внесок у становлення літературної англійської мови зробив Вільям Шекспір. Його вважають прабатьком численних слів та фраз, що їх використовують і донині. Наприклад, swagger (розв’язність) уперше прозвучало в п’єсі «Сон літньої ночі».

В епоху просвіти з’явилися політичні памфлети Д. Арбетнота. Образ його сатиричного персонажа Джона Буля використовують і досі. Найперший підручник з граматики вийшов у 1795 році. Його вважають базовим та використовують і нині. Щоправда, дехто вважає, що утвердивши основи граматики, цей підручник посприяв спрощенню мови. Величезна кількість неправильних дієслів (близько 300) й збереження закінчень не дали мові змінитися, перетворившись із синтетичної на аналітичну.

Через міцні промислові й торгівельні зв’язки з Нідерландами в XVI-XVII англійці запозичили термінологію, пов’язану із суднобудуванням і ткацтвом.

А що на той час у «країні тюльпанів» припав ще й розквіт мистецтва, нові слова потрапили й у цю царину:

• landscape (краєвид),
• etch (гравюра),
• easel (мольберт).

Водночас словниковий запас англійців збагатився чималенькою кількістю італійських термінів: opera, sonata, trio, adagio, basso, allegro, studio, fresco.

З Іспанії прийшли: cocoa, potato, banana, chocolate й інші.

Наприкінці 19 століття до англійської увійшли з російської:

• artel (артіль),
• trojka (трійка),
• droshky (дрожка),
• dacha (дача).

Важливі суспільно-політичні події принесли англійцям нові терміни: decembrist (декабрист), narodnik (народник), nihilism (нігілізм), intelligentsia (інтелігенція).

Пізньоновоанглійський (з 1800 р. по наш час)

Англійська мова постійно оновлюється. У ній з’являються неологізми, а деякі слова й фрази стають застарілими й виходять з ужитку. Розвиваються різні діалекти, що відрізняються за вимовою і значенням слів. Засоби масової інформації, чиновники розмовляють британською англійською. Проте й американська англійська нині дуже популярна: зрозуміла, має просту граматику й багатий словниковий запас.

Пізньоанглійська, тобто сучасна, не схожа на мову попередніх періодів. У ній з’явився цілий лексичний пласт, пов’язаний зі світовим технологічним переворотом.

Філологи, що вивчають англійську, вважають, що ця мова й надалі активно удосконалюватиметься, спрощуватиметься, й утримуватиме свої позиції як засіб міжнародного спілкування.