30.04.2022

Історія англійської мови

Англійська є офіційною для багатьох країн і територій. Нею розмовляють понад 1,3 мільярда осіб. Англійська – мова міжнародного спілкування, тож не дивно, що її вивчають чи не найчастіше. Історія виникнення й формування цієї мови дуже цікавить мовознавців. Близько 70% англійської лексики – запозичення. Це вирізняє англійську з-поміж інших мов і свідчить про особливі історичні умови, що впливали на її формування, починаючи з ранніх етапів зародження державності.

Англійська мова активно формувалася до XVIII століття, вбираючи в себе кельтські, латинські, французькі, німецькі слова.

Найдавніші джерела, що розповідають про тогочасне населення сучасної Англії – кельтів, дійшли до нас ще з 800 р. до н. е. Науковці припускають, що саме слово «Британія» походить від кельтського brith – розфарбований. Кельти мали традицію розфарбовувати свої обличчя перед воєнними походами.

До сучасної лексики увійшло не так багато слів з давньої кельтської:

dun (пагорб, фортеця),
cradle (колиска),
binn (скриня),
bannock (коровай),
javelin (дротик).

Частина поселень та географічних об’єктів зберегла свої стародавні кельтські назви. Скажімо, столиця Великобританії – Llyn-dun (фортеця на річці). Від uisge (вода) походять назви річок Exe, Usk, Esk, а від кельтського loch – назви шотландських озер. Давнє коріння має також назва одного з найпопулярніших напоїв – whisky (горілка, віскі).

Коли територію сучасної Англії завоювала Римська імперія, англійці запозичили численні латинські слова. Наприклад, деякі географічні назви мають корінь castra (табір) – Lancaster.

До англійської мови тоді увійшла така частовживана лексика:

street (вулиця), від лат. via strata (бруківка),
wall (стіна), від vallum (вал),
wine (вино), від vinum,
pepper (перець), від piper,
cross (хрест), від crux.

Давньоанглійський період (450–1066 рр.)

Пращурами англійців були германські племена, що оселилися на тих землях у 449 р. Розмовляли вони сумішшю нижньонімецької й фризької. Германський вплив був дуже сильним, тож їхня говірка скоро витіснила кельтську мову й стала домінувати. На цьому історичному етапі виникло багато географічних назв, що дійшли до нашого часу. З’явилися нові слова, що позначали предмети побуту, продукти й сільськогосподарські культури:

butter (масло),
cheese (твердий сир),
alum (галун),
silk (шовк),
inch (дюйм),
chalk (крейда),
mile (миля),
pall (плащ),
mint (м’ята),
peach (персик),
plum (слива),
beet (буряк).

Коли Великобританія християнізувалася, то до мови потрапив ще один пласт запозичень з латини:

school (школа),
mount (гора),
pea (горох),
Bishop (єпископ),
monk (монах),
devil (диявол),
master (майстер).

Науковці вважають, що англійська запозичила тоді понад шістсот слів, як не рахувати похідних від них. Це переважно лексика, що стосується християнської релігії, церковного вчення, становлення державності.

А через активну торгівлю зі скандинавами й слов’янами до мови потрапила й деяка лексика цих народів. Від скандинавів увійшли:

aye (завжди),
anger (гнів),
axle (вісь) тощо.
Від слов’ян:
mead (мед),
milk (молоко),
sable (соболь),
plough (плуг).

На думку філологів, сучасні англійські слова, що починаються з sk, sc – скандинавського походження. Багато назв великобританських міст і сіл мають скандинавське коріння. Їх можна впізнати за закінченням by: Crimsby, Rugby (від byr – поселення, село), суфіксами -fell, -toft, -beck, -thwaite, -thorp(e). Зі скандинавських мов також походять частовживані займенники she, they, them, their, same, whole, а також слова both, no, from.

До деяких з них збереглися англійські відповідники: no – nay, shirt – skirt, ditch – dike, screech – shriek, whole – hale.

Середньоанглійський період (1066–1500 рр)

У середині XI ст. англійців завоювали французи. Тож тодішні аристократи розмовляли французькою, учені мужі – латиною, а простолюд – англосакською. Науковці впевнені, що цей тримовний період і заклав підвалини сучасної англійської. Саме через це в англійській часто іменник відрізняється від прикметника. Наприклад:

calf (теля) yeal (телятина),
pig (свиня) pork (свинина),
sheep (баран) mutton (баранина),
chapter (глава) chief (головний) тощо.

Це сталося через те, що в англійській існували низька й висока говірки. Загарбникам не вдалося нав’язати повністю свою мову, тож англійська поволі стала повертатися в усі шари суспільства. Варто зауважити, що саме в цей період вона змішалася з нормано-французькою й стала схожою на сучасну англійську мову.

Нові слова вливалися в мову до 1400 р. У мовленні англійців з’явилося багато давньофранцузьких термінів, що стосуються державних інститутів і військової справи:

army (армія),
general (генерал),
captain (капітан),
soldier (солдат),
admiral (адмірал),
war (війна),
battle (битва),
peace (мир),
enemy (ворог).

Унаслідок історичної еволюції судової системи до повсякденного вжитку потрапила нова термінологія:

court (суд),
judge (суддя),
crime (злочин).

Норманське коріння часто мають слова, які використовують у промисловості:

industry (промисловість),
commerce (торгівля),
merchant (крамар).

Цікаво, що самі ремесла мають германське коріння: tailor (шити).

Змінилася граматика, зникли деякі закінчення, а в прикметників з’явилися ступені порівняння, зокрема, з використанням слів more й most.

Найперші друковані книжки

У XV столітті книгодрукування поширилося по всій Європі. Найпершою книжкою, яку надрукували англійською мовою, вважають переклад Рауля Лефевра «Історія Трої». Сталося це в 1474 році. Цікаво, що ця книжка збереглася й донині. Її продали на аукціоні в Лондоні за 1,86 мільйона доларів.

А вже в 1476 році відкрили найпершу типографію, що стало культурним і науковим проривом для Англії.

Ранньоновоанглійський період (з 1500 по 1800 рр)

На початку XVI в Англії поширюється грамотність. Величезний внесок у становлення літературної англійської мови зробив Вільям Шекспір. Його вважають прабатьком численних слів та фраз, що їх використовують і донині. Наприклад, swagger (розв’язність) уперше прозвучало в п’єсі «Сон літньої ночі».

В епоху просвіти з’явилися політичні памфлети Д. Арбетнота. Образ його сатиричного персонажа Джона Буля використовують і досі. Найперший підручник з граматики вийшов у 1795 році. Його вважають базовим та використовують і нині. Щоправда, дехто вважає, що утвердивши основи граматики, цей підручник посприяв спрощенню мови. Величезна кількість неправильних дієслів (близько 300) й збереження закінчень не дали мові змінитися, перетворившись із синтетичної на аналітичну.

Через міцні промислові й торгівельні зв’язки з Нідерландами в XVI-XVII англійці запозичили термінологію, пов’язану із суднобудуванням і ткацтвом.

А що на той час у «країні тюльпанів» припав ще й розквіт мистецтва, нові слова потрапили й у цю царину:

landscape (краєвид),
etch (гравюра),
easel (мольберт).

Водночас словниковий запас англійців збагатився чималенькою кількістю італійських термінів: opera, sonata, trio, adagio, basso, allegro, studio, fresco.

З Іспанії прийшли: cocoa, potato, banana, chocolate й інші.

Наприкінці 19 століття до англійської увійшли з російської:

artel (артіль),
trojka (трійка),
droshky (дрожка),
dacha (дача).

Важливі суспільно-політичні події принесли англійцям нові терміни: decembrist (декабрист), narodnik (народник), nihilism (нігілізм), intelligentsia (інтелігенція).

Пізньоновоанглійський (з 1800 р. по наш час)

Англійська мова постійно оновлюється. У ній з’являються неологізми, а деякі слова й фрази стають застарілими й виходять з ужитку. Розвиваються різні діалекти, що відрізняються за вимовою і значенням слів. Засоби масової інформації, чиновники розмовляють британською англійською. Проте й американська англійська нині дуже популярна: зрозуміла, має просту граматику й багатий словниковий запас.

Пізньоанглійська, тобто сучасна, не схожа на мову попередніх періодів. У ній з’явився цілий лексичний пласт, пов’язаний зі світовим технологічним переворотом.

Філологи, що вивчають англійську, вважають, що ця мова й надалі активно удосконалюватиметься, спрощуватиметься, й утримуватиме свої позиції як засіб міжнародного спілкування.