Поль Верлен. Nevermore
О спогади, мовчіть!.. У млявому осонні
До вирію дрозди летіли напівсонні,
А з лісу, що жарів в осінньому вісоні,
Журилися вітрів фаготи унісонні.
Ми з нею вдвох ішли по стежці польовій,
Волосся і думки тріпав нам вітровій,
І раптом, глянувши на мене із-під вій:
«Скажи мені, який був день найкраший твій?»
Спиталася вона. Я тільки посміхнувся
Й устами вдячними побожно приторкнувся
До білої руки, а серце стало нить.
Ах, ніжні первістки лілей благоуханних,
Як запах ваш п'янить, як солодко бринить
Несміливе «люблю» уперше з уст коханих!
Твори
Критика
- «Вже нічого більше – хочу тільки флейти…» (Поезія Поля Верлена)
- Музика слова
- Найчистіше відлуння Верленової музики (Аналіз українських перекладів «Осінньої пісні»)
- Поетичне мистецтво Поля Верлена
- Поль Верлен в українських перекладах
- Поль Верлен: найперше – музика у слові
Поділитися