«Про життє» Стівена Фрая

Стівен Джон Фрай - британський актор, письменник і драматург, популярність якому принесли насамперед ролі в британських комедійних телесеріалах, які були одними з багатьох робіт творчої спілки Фрая і Г'ю Лорі. Є великим шанувальником Шерлока Голмса. Широко відомий за головною роллю у фільмі «Вайлд». З 1992 по 1998 рік обіймав посаду ректора Університету Данді. В одній зі статей Стівена Фрая назвали володарем мозку розміром із графство Кент. У 2003 році газета Observer назвала його в числі 50 найсмішніших людей, які коли-небудь народжувалися на світі, а двома роками пізніше те саме зробили професійні комедіанти. Він номінувався на «Золотий глобус», фільми за його участю отримували премії «Оскар», а книжки ставали бестселерами. Стівена Фрай у Великій Британії шанують як людину, котра зуміла зробити себе носієм еталонного англійського духу. Він вважається носієм бездоганної англійської мови, і навіть вийшла книга, присвячена важкій науці «говорити, як Стівен Фрай».

Про друга гея

Університетський друг мій на питання про те, як він усвідомив себе геєм, відповів, що виразно пам'ятає мить свого народження - він тоді озирнувся назад і сказав собі: "Ну-ну! Більше я в такі місця ні ногою..."

Про кисленькі ягідки

Мама була схиблена на кисленьких ягідках і могла обібрати кущ аґрусу швидше, ніж пастор роздягає хлопчика-хориста.

Про вади

Ми оберігаємо свої дріб'язкові вади лише заради того, щоб мати можливість скидати на них провину за більші наші дефекти.

Одна з найбільш непривабливих рис людини, якою до того ж так легко обзавестися, - це обурення з приводу раптової популярності того, що раніше приносило задоволення тільки їй і ще декому з обраних.

Про кохання

Якщо подумати як слід, я не можу сказати, що у кохання взагалі є якась мета, тим воно й хороше.

Коли любиш, весь порядок твого дня підлаштовується до переміщень коханої людини.

Бути закоханим — означає належати до спільноти тих, до кого доля надумала поставитися з особливою увагою.

Про штампи

Існує такий штамп: здебільшого штампи правильні, і, подібно до більшості штампів, цей неправильний теж.

Про закон життя

Ніщо з того, про що ти молишся (такий незаперечний і найнеприємніший закон життя), не приходить до тебе під час молитви. Гарне незмінно запізнюється. Тепер я плавати вмію.

Про телефон

Телефон - напрочуд груба штука. Це як: "Негайно говори зі мною!". Якби ви вдерлися в чийсь кабінет і стукали по столу зі словами: «Буду шуміти, поки ти не відповіси!». Це визнали б жахливою грубістю.

Про московію

Ну, якщо люди хочуть бути радикалами, націоналістами та фанатиками, чому б їм усім не виїхати жити до росії? Ось що я завжди говорю.

Про ненависть до себе

Парадоксальним чином ненависть до себе – один із головних симптомів клінічного нарцисизму. Лише розповідаючи самому собі і всьому світу, як ми себе ненавидимо, ми забезпечуємо собі шквал похвал і виразів захоплення, яких, як ми вважаємо, заслуговуємо.

Про бога

Це образа для всієї людської раси – думати, що нам потрібен бог, щоб поводитися пристойно.

Про атеїстів та агностиків

Люди часто кажуть, що мені не слід називати себе атеїстом, а краще називати себе агностиком. На їхню думку, я не можу знати, що Бога немає, а отже - я агностик. Але Бертран Расселл добре відповів подібним порадникам багато років тому. Він сказав: «Багато речей так чи інакше знаходиться поза сферою абсолютного знання, але дозвольте мені запропонувати вам відомості про те, що на орбіті Венери обертається чайник, проте становище цього чайника таке, що ми не можемо його бачити. І якщо хтось буде стверджувати, що такий чайник існує, я не заявлятиму, що він не правий. Але я залишусь у межах здорового глузду, якщо збудую все своє життя — і проживу його щасливо — на тому переконанні, що жодного чайника на орбіті Венери не існує». Ось чому я називаю себе атеїстом.

Про власну релігію

Я закоханий у правду, поклоняюся свободі, і на моєму вівтарі спочивають літературна мова, чистота і терпимість. Це і є моя релігія. І щодня я буваю жорстоко, грубо і глибоко поранений, ображений, пригнічений і понівечений тисячами різних богохульств, спрямованих проти неї.

Про історію

В історії людства не було часу, коли інфантилізм схвалювався б і підбадьорювався сильніше, ніж зараз.

Історику подарована приємна розкіш — він сидить, нічим не ризикуючи, за письмовим столом і вказує, де помилився Наполеон, як можна було уникнути цієї революції, звалити геть того диктатора чи виграти ту битву.

Щойно щось стає темою університетського курсу, ти розумієш – воно мертве.

Про порядність

Якщо ви людина порядна, ну хоча б наполовину, вас, мабуть, звідкись та й виганяли.

Про розум

Великий розум до щастя не приведе.

Як стати щасливим

Якось я мало не видав книгу в жанрі корисних порад. Вона називалася б "Стівен Фрай - про те, як стати щасливим: успіх гарантований!" Люди, придбавши її, виявляли б, що вона складається з порожніх сторінок, і тільки на першій написано: «Перестаньте жаліти себе — і ви будете щасливі». А решта сторінок призначена для малюнків чи запису цікавих ідей — ось яка це була б книжка, причому чиста правда. Так і хочеться вигукнути: "О, як все просто!" Але ні, насправді перестати себе жаліти зовсім не просто, це страшенно важко. Тому що нам завжди себе шкода, зрештою, вся Книга Буття якраз про це.

Про власну теорію

Я готовий просити вибачення за багато зробленого мною, проте просити вибачення за те, що жодного прощення не потребує, не збираюся. У мене є теорія, яка останнім часом все крутиться і крутиться в моїй голові. Згідно з цією теорією більшість бід нашого дурного і чарівного світу випливає з того, що ми раз у раз вибачаємося за те, за що вибачатися анітрохи не слід, а ось за те, за що слід вибачатися, вважаємо не обов'язковим.

Наприклад, ніщо з нижченаведеного не є ганебним і потребуючим вибачення, незважаючи на наші самогубні спроби переконати себе у зворотньому.

• Мати пряму кишку, уретру, сечовий міхур і все, що з цього виходить.
• Плакати.
• Виявити, що щось або хтось, що належить до будь-якої статі, віку або тваринного виду, мають сексуальну привабливість.
• Виявити, що щось або хтось, що належить до будь-якої статі, віку або тваринного виду, не мають сексуальної привабливості.
• Засовувати що-небудь в рот, зад або піхву для отримання задоволення.
• Мастурбувати стільки, скільки душа просить. Або не мастурбувати.
• Лихословити.
• Перейматися щодо дітонародження, сексуальним потягом до будь-яких об'єктів, предметів або частин тіла.
• Пукати.
• Бути сексуально непривабливим.
• Кохати.
• Принюхуватися до своїх та чужих тілесних виділень.
• Колупати в носі.

Я витратив купу часу, зав'язуючи на носовій хустці вузлики, яким належало нагадувати мені, що соромитися в цьому нічого, якщо, звичайно, практика такого роду не завдає страждань іншим людям – що справедливо і щодо розмов про книги Террі Пратчетта, водіння хороводів, носіння вельветового одягу та інших нешкідливих видів людської діяльності. Головне – залишатися людиною вихованою.
Боюся, однак, що я витратив занадто мало часу, вибачаючись чи відчуваючи сором за те, що дійсно вимагає щирих прохань про прощення та відкрите каяття, а саме за:

• Нездатність поставити себе на місце іншої людини.
• Байдуже ставлення до власного життя.
• Нечесність стосовно себе й інших.
• Зневажливе небажання відповідати на листи та телефонні дзвінки.
• Невміння пов'язувати ті чи інші речі з їх походженням і небажання думати про таке.
• Висновки, ні на яких фактах не основані.
• Використання свого впливу на інших для досягнення власних цілей.
• Заподіяння болю.

Мені слід просити вибачення за віроломство, зневагу, обман, жорстокість, відсутність доброти, марнославство і низість, але не за спонукання, навіяні мені моїми геніталіями, і тим більше не за серцеві пориви. Я можу шкодувати про ці пориви, гірко про них журитися, а часом лаяти їх, клясти і посилати до чортової матері, але вибачатися – ні, за умови, що вони нікому не завдають шкоди. Культура, яка вимагає, щоб люди вибачалися за те, в чому вони не винні, – ось вам гарне визначення тиранії, як я її розумію. Ми, англійці, живемо, слава богу, не в сталінській росії, не в нацистській Німеччині і не в баптистській Алабамі, проте звідси не випливає (та й ніколи не випливало), що ми живемо в Елісії.