Ольга Кочеткова. Вчитель, який змінив моє життя

В житті кожної людини бувають моменти, що докорінно змінюють його життя.
Шось клацає, тумблер падає, а потім підіймається.
...в 38 років я померла. Так буває. Іноді горнятко кави стає зайвим в колі ранкових подій, коли ти вже посварилася з адміністратором і нервово намагаєшься запалити останню цигарку. От і все. Кінець.
Тоді Бог вирішив, що мені ще зарано і серце застучало знову. Стук був невпевнений, ритм нерівний, але ж був!
Так почалася друга частина мого життя.
Життя знову. Повне перезавантаження.
Нові емоції, нові невпевнені рухи, нові звуки замість звичного голосу.. Довга дорога в кілька років.
Неймовірні зусилля стоять дуже дорого, тому нове життя стало безцінним.
І нові люди пускались в нове життя дуже обережно, та неохотно.
..звідкі він взявся, той хлопчина в незвичному кафе- музеї?
І став запитувать такі запитання, на які я не мала відповідей.
Хоча б мала знати, бо запитання були за моїм фахом ( я історик)!
Дорогою додому я
розмірковувала,як це сталося?
Як це я, що пхає свого носа в любе старе парадне, не знала частини історїї свого міста?
Саме з цього почалося наше незвичне спілкування. Так, чоловік та жінка можуть спілкуватися, як рівноправні напарники, обмінюватися цікавінками, старими листівками, фантазувати, як воно було сто років тому.
До речі, це був не хлопчина, а дорослий, впевнений в собі чоловік.
Для цього треба було мені зробити нові окуляри!
..і він був господар цього незвичного кафе- музею прямісенько в серці мого найкращого морського, "рудого міста". Це мою Одесу так називают - "Руде місто" .
Пан Сергій перевернув моє життя з ніг на голову своїм великим коханням до міста, його історіі та людей.
Непосідюча, завжди в русі людина.
Наше спілкування частіше всього починаєтся з запитання- " А Ви знаєте, що..."
І починаєтся мандрівка містом, парком, вуличкою або мостами..
Для мене історія завжди була ремеслом, яке я любила та й годі.
Пан Сергій дав нове дихання для нового етапу в моєму житті.
Я стала проводити екскурсіі містом.
Раніше це було просто неможливо,бо мої знання були хаотичні та несистемні.
Зараз вони упорядкувалися, закріпилися архівними данними, наповнилися легендами та родинними історіями, фотографіями та листівками.
Виявилось, що історія через людей набагато цікавіша!
Спілкування з паном Сергієм наповнює мене, дає поштовх для пошуку новой цікавої інформаціі.
Я геть забула, що щось не так з моїм здоров'ям.
Життя вирує знову, кожен день наповнен так щільно, що й попоїсти не завжди встигаю. Перечитала безліч книг з краєзнавства, передивилась велику кількість схем і карт.
До речі,це не так вже важко розуміти, коли тобі щось пояснює терпляча доброзичлива людина.
Людина,з якої завжди цікаво.
Людина, яка кохає своє місто і закохує в нього інших.
Людина, яка навчає новому так цікаво,що ти і не розумієшь,як це сталося. От знаєшь - і все!
Людина,що знову дала можливість мені повірити в себе, та знову закохатись в життя і в своє місто.
Мій Вчітель.