Яйченя Ангеліна. Вчитель, який змінив моє життя
Люди приходять у наше життя і йдуть, деякі затримуються на довше, або й на завжди, але всі вони, безумовно, чомусь нас навчають. Хтось навчить нас кохати людей, або любити себе. Хтось навчить нас терпінню, а хтось рішуче діяти, не дивлячись на сумніви. Хтось навчить нас милуватися природою наодинці, а хтось не боятися гучних компаній та вечірок. Хтось навчить нас жити життя, а не просто існувати, а хтось не боятися смерті. Але мене мій учитель життя навчив насолоджуватися ним, не боятися змін, любити його безмірно і усміхатися щиро.
Мого найкращого друга звати Денис, він військовий, тому з міркувань безпеки не називатиму прізвища. Ця людина стала для мене дуже рідною за досить короткий термін. Знаєте, те відчуття, коли розумієте один одного з півслова? З ним було саме так. Це як чай у бабусі на канікулах, або її пиріжки, тобто щось дуже тепле та рідне. Іще ні разу мені не було некомфортно із ним. У кожній розмові про мої наміри або плани я чула тільки слова підтримки та безмежну віру у мої починання і це давало мені неабиякий стимул. Він часто згадував латину, вивчав її в університеті, бо він, усе-таки, правник за фахом. Фразою, яка найбільше запам’яталася мені, була оця: «Amat Victoria curam», що в перекладі означає: «Успіх любить сміливих». І на своєму прикладі він показав, що це діє. Він людина, яка досягла успіху спочатку в навчанні, потім у кар’єрі, а також загалом у житті. Він став захисником своєї країни, хоча міг продовжити навчатися та працювати, і це справді варте поваги.
Він завжди був дуже добрим, фотографував мені тваринок, які прибігли до нього в окопи. А тваринки відчувають тепло. Мене вражало, що він може залишатися позитивним незважаючи ні на що, зберігати рівновагу та спокій. Одного разу я запитала, який секрет цієї рівноваги, і він сказав, що завжди старається бути в доброму гуморі та зберігати позитивне мислення, тому що поганого у світі і так вистачає. Тож він навчив мене бачити позитив, залишатися чуйною та доброю, любити життя, роботи його таким, як мені хочеться і жити в злагоді. Мене вражало також те, що він хотів і завжди шукав можливостей розвиватися, читав книги, дивився фільми, навчався будучи вже на службі. Це показало мені, що жага до навчання, самовдосконалення може бути сильнішою за перешкоди, які стають на шляху.
8 листопада буде три місяці, як він помер. Помер у 21 рік під час виконання бойового завдання. Я дуже сумую за ним. Я сумую, бо пішла з життя дуже хороша, світла людина. Людина, яка могла прожити найкраща життя, принести користь своїй країні, людям. Денис був найбільш світлим та щирим хлопцем, якого я коли-небудь зустрічала. Я безмежно вдячна йому за те, що він навчив мене йти вперед попри все. За те, що він вірив у мене навіть тоді, коли я сама не вірила. Одного разу він сказав, що хоче залишити у мене тільки теплі та світлі емоції, бо відчуває, що так потрібно. Я неймовірно вдячна тобі за те, що ти був у моєму житті. Я ніколи не забуду тебе, Дениса, я завжди берегтиму світлу пам’ять про тебе. Ти мій вчитель життя. Герої не вмирають!
Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»
