Катерина Векленко. Вчитель, який змінив моє життя

Дідусь

Розділ I

Особлива любов до дідуся

Село… Чисте повітря, ліс, річка, найрідніша людина поряд – це все, що потрібно Грицькові, щоб бути по-справжньому щасливим. Кожного літа хлопчик приїжджав до дідуся в гості з усмішкою на обличчі, а повертався в місто зі сльозами на очах, адже дід Тарас завжди був прикладом і найріднішою людиною.

Розділ II

Довгоочікувана поїздка

Цього року Грицько, ледь дочекавшись літа, швиденько зібрав рюкзак і вирушив у дорогу. Увечері хлопчик був у дідуся. Побілений будинок з маленькими фіраночками, низенькі чорнобривці під тинком, запах улюбленої запеченої картоплі так і манили Грицька швидше зайти до хати й міцно обійняти дідуся, подивитися в його стомлені, але такі рідні очі.

• Дідусю, у вас гості, зустрічайте! – крикнув хлопчик і зайшов до хати.
• Грицю, ти? – запитав чоловік і підвівся з стільця.
• Я, діду.
• Мій рідненький! Я так тебе чекав! Ти чому не попередив? – запитав Тарас.
• Я хотів зробити сюрприз. Сподіваюся, у мене вийшло.
• Звичайно! Іди мий руки й будемо вечеряти, я картоплю твою улюблену приготував, наче серце чуяло, що приїдеш!

Грицько швиденько зробив усі справи, зайшов до кухні й сів біля дідуся. За вечерею рідні розмовляли про все на світі. Сиділи б ще, але ніч постукала в двері й потрібно було лягати відпочивати, адже день завтра обіцяє бути насиченим…

Розділ III

Ярмарок

Перший півень проспівав, отже, потрібно вставати порати худобу й вирушати на базар. Господарства в дідуся небагато, а з допомогою Гриця впоралися раніше, тому відразу запрягли коня, на віз поскладали молоко, сир і поїхали на ярмарок.

• Сьогодні людей багато, продамо швиденько, – мовив дідусь, сів на стільчика, закурив люльку й додав: – Бачиш, собача сидить?
• А чиє воно? – запитав Грицько.
• Не знаю, сидить на тому місці вже тиждень. Говорять, що чоловік з іншого села залишив його тут.
• Хіба так можна робити?
• Ні. Ми відповідальні за тих, кого приручили, запам’ятай це!
• Діду, давайте заберемо його собі?

Тарас подивився на онука, посміхнувся й мовив:

• Добра ти в мене душа! Іди забирай!

Грицько зрадів і швидко побіг до улюбленця.

Собача було сіреньке, маленьке, із куцим хвостиком, засмученими, але гарними очима. Хлопчик підняв цуценя й поніс до дідуся, який вже встиг усе продати.

• Тепер я буду під охороною, коли ти поїдеш! – мовив Тарас, погладив собача й додав:
• Як назвемо?
• Рекс! – сказав Гриць.
• Ну то нехай буде Рексом.

Грицько зрадів, сів у віз і вони поїхали додому…

Розділ IV

На риболовлі

Шоста ранку. Сонце підіймається й пестить землю теплом, нічний густий туман розсіюється над річкою, спадає холодна роса. Дідусь із Грицем уже на риболовлі. Тарас дуже любив цю справу й робив усе можливе, щоб це стало улюбленим заняттям онука. І йому це вдалося!

• Сьогодні гарний день, риба ловиться добре, – мовив Гриць і раптом додав: – Дідусю, розкажи про свою молодість.

Тарас не знав, із чого почати, подумав, надів черв’яка на крючок, закинув вудку, закурив люльку й мовив:

• Я в молодості був першим хлопцем на селі, але таким розбишакою. Завжди знаходив пригоди на свою голову. Нікого не слухав, робив усе, що хотів. Вудку тихенько візьму й побіжу на рибалку, тоді вдома перепадало від батька. Корів, бувало, на мене залишали пасти, а я раків ловив. Перепадало. Батьки й домашній арешт влаштовували, але я завжди вмудрявся втекти й побігти на вулицю з хлопцями в карти або футбол грати, чи до сусіда на дерево залізу і яблука, груші чи сливи рву. Робив багато чого непотрібного, але усвідомлення цього прийшло тільки тоді, коли твій тато з’явився на світ.
• Оце й так! Я думав, що ти був спокійним, – здивовано сказав Грицько.
• Життя – цікава річ! Я прожив 67 років і тільки нещодавно це усвідомив. Та попри розбишацькі справи, я був щасливим.
• Так вас же батьки сварили, не випускали гуляти?
• Так, синку. Я жив для себе, а так і потрібно жити. Робити все тут і зараз. Не переносити щось на завтра. Тільки потрібно жити не так, як я, був розбишакою, а радіти життю, не відмовляти собі у якихось подорожах, доки молодий, бо в старості вже не буде можливості десь їхати. І завжди слухай своє серце, але й до старших прислухайся. Запам’ятай це.

Хлопчик послухав дідуся й намотав собі на вус усі його настанови. І риби наловили, і урок засвоїли. Риболовля вдалася!

Розділ V

Найгірший день

Це був теплий літній день. Дідусь із Грицьком попорали господарство й дивилися сімейний альбом. Ніщо не віщувало біди. Аж раптом Тарас схопився за серце й промовив тільки одне слово:

• Погано.

Грицько відразу побіг за пігулками, та коли повернуся, то було пізно… Хлопчик не хотів вірити, що його найрідніша людина більше ніколи не обійме його, не розповість цікаві історії, ніколи не порибалить з онуком… Сльози покотилися по щоках хлопчика.

У день поховання дідуся йшов дощ.

• Навіть погода плаче, – мовив Грицько, і зі сльозами на очах додав: – Відцвіло життя дідуся, але він назавжди залишиться в серці найріднішою та найкращою людиною. Саме він давав мудрі настанови, навчив мене жити й любити життя… Мій учитель, мій дідусь…

Умови участі у конкурсі коротких оповідань «Вчитель, який змінив моє життя»