5 віршів Грицька Чубая

Григорій Чубай — один із найвідоміших українських поетів ХХ століття. Його вірші, написані у непрості часи тоталітаризму, зачіпають душу читача своїми глибокими темами, щирими емоціями та майстерністю.

Ніч

Згасла  свічка  в  моїй  голові  —
хтось  там  ходить  навпомацки.
Зазирніть  мені  в  очі,
скажіть  мені,  хто  там  ходить,
я  відчуваю  —  він  з  музикальними  пальцями,
і  жаль  мені  нині,  що  я  народився  такий,
без  піаніно  в  голові...
Зазирніть  мені  в  очі,  як  вигляне  місяць
             з-за  хмари,
розкажіть  мені  про  того,  що  ходить  навпомацки.

Коли до губ твоїх

Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати,
і, що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко...
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.

Плач Єремії

Тільки-но збудували місто
І навіть ще не встигли його заселити
А вже пророк Єремія плакав над ним
Як над давно спорожнілим

І з кожної його сльози
Тоді виростало при всякім домі сонце
І всім казало що не сонце воно
А жовта кульбаба

І тільки-но сонце промовляло це як
Сиве птаство облітало його звідусіль
Називаючи його кульбабиними дітьми
Але варто було вітрові
Хоча б тихесенько повіяти
І сиве птаство відлітало геть
І вже не поверталося ніколи

Балада про очі

Обережно торкається вітру руками,
Цвіт вишневий кидає йому під ноги,
А очі дивляться в сонце прямо
І зовсім не боляче їм від того.

Без поглядів очі.
Весняно-лукаві.
Осінньо-похмурі.
Весело-літні.
Наче за муром,
десь за роками
Погляди бродять
воєнним літом.

…Пішли тоді погляди
і не знали, що встане він!
І очі довго рукавом протиратиме.
І навпомацки в житі
останню
Буде шукати
гранату.
Пішли тоді погляди і не знали,
що він по землі ще ходить,
Що сниться йому щоночі
пом’яте жито в крові…
О, де ви –
пропалі безвісти погляди?
Верніться,
якщо ви живі.
Між вітрами шукають вас очі
напружено.
Очі невидячі.
Очі сині.
їм хочеться дуже
замружитись
І сонце крізь вії вбирать
по краплині.

Україні

Ти синім небом дивишся на мене,
Щоб я, бува, душею не зачах.
В моїх ночах – тополь свічки зелені,
В моїх ночах, в задуманих очах.
В моєму щасті твого щастя зливи,
В моїй крові пожар твоїх калин.
З твоїх давнин на плечах вітер сивий,
Гіркий, печальний вітер, мов полин.
За мною ходять твого горя тіні,
Лицем до твого сонця я встаю.
В твоїм сумлінні – і моє сумління
По проводі життя передаю.
З твоїх знамен несу червоне кредо.
Впаду як треба. Тільки ти – іди.
…Дивлюсь вперед. І бачу попереду,
Себе з тобою бачу назавжди.

Вірші Чубая різноманітні за тематикою та жанром. Він писав про любов, життя, природу, свободу, мрії тощо. Його поезія часто відзначається ліричним сприйняттям світу, увагою до дрібниць і тонким психологізмом.

Особливо виділяються патріотичні вірші Чубая. Він був палким патріотом України, його вірші про рідну землю, її історію та культуру сповнені любові та болю.

Вірші Грицька Чубая — це справжня скарбниця української поезії. Вони зачіпають душу читача, залишають глибоке враження та допомагають краще зрозуміти світ.

Ці великі вірші, які написав Григорій Чубай, обов'язково варто прочитати кожному, хто цікавиться українською поезією.