Важливість розвитку навичок у дитини: розмова з експерткою
Які навички потрібно набувати з дитинства? І як допомогти дітям із цим?
Важливою частиною розвитку дитини є набуття різноманітних навичок, які будуть корисними для них у майбутньому. Нещодавно ми поспілкувалися з Ажелікою Цимбалару, доктором педагогічних наук та науковим керівником освітнього проекту «Світ чекає крилатих». Вона поділилася своїми думками про ключові навички, які допомагають дітям.
Які, на вашу думку, 5 навичок треба прищеплювати дитині змалечку, і чому саме їх?
З-поміж важливих навичок, формувати які потрібно якомога раніше, я б виокремила самостійність, самовираження, соціальну, навчальну і цифрову.
А от щодо допомоги в їхньому формуванні зазначу: дитина набуватиме цих навичок ефективно не завдяки зусиллям дорослих, а завдяки тому, що цьому на заваді не стане їхня гіперопіка! Надмірне оберігання дитини від будь-яких проблемних ситуацій, намагання передбачити й нівелювати їх – основна помилка дорослих на шляху до формування в сина (доньки) життєво необхідних навичок. І слова життєво необхідних не є перебільшенням, оскільки від ступеня володіння цими навичками залежить успішність подальшого життя кожної сучасної людини.
Чи повинні батьки допомагати формуватися дитячому характеру?
Це ж і є виховання – основний обовʼязок батьків, не менш значущий, ніж забезпечення базових потреб дітей у їжі, одязі, сні, чистоті тощо. Водночас виховання полягає не тільки й не стільки в тому, щоб пояснювати дитині, що – добре, а що – погане, скільки в тому, щоб подавати приклад дотримання цих цінностей.
Наприклад, якщо батьки будуть постійно наголошувати дитині на важливості читання, а самі не триматимуть щодня в руках книжку, не розповідатимуть із захопленням про прочитане, то це не виховання, а його імітація.
Якщо дитина не набуде цих життєво необхідних навичок, чи зможе вона надолужити це в дорослому житті?
На жаль, набути певних навичок у дорослому житті не завжди виходить так ефективно, як у дитинстві, а деяких – узагалі неможливо.
У житті кожної людини існують сензитивні – сприятливі – періоди для формування тих чи інших навичок. Пригадайте, коли дитина вперше взяла з ваших рук ложку й зі словом сам чи сама намагалася набрати нею каші й донести до ротика. Оце й був початок сприятливого періоду для формування її самостійності. Якщо в цей час батьків більше турбуватиме незаплямований одяг і чистий стіл, то вони змарнують цей сензитивний період, а пізніше витратять багато сил і нервів, щоб навчити дитину їсти самостійно.
Як сприяти розвитку дитини, але при цьому не обмежувати її в самореалізації?
Батькам раджу не перейматися цим питанням, а зосередитися на формуванні певних базових навичок у дитини. Це зовсім не завадить їй проявляти й розвивати свої здібності, чи схильності! Навпаки, досвід виявлення самостійності, взаємодії і спілкування, самовираження тощо постійно відкриватимуть нові можливості для прояву талантів.
Як допомогти дитині розвинути самостійність, критичне мислення, соціальні навички, творчість?
Самостійності дитина вчитиметься передусім через заохочення обслуговувати себе самостійно і, як я вже зазначала, завдяки прикладу виконання дій із самообслуговування, який подають батьки. При цьому можна навмисно припускатися помилок, щоб дитина виправила, продемонструвала правильний варіант і пояснила, чому саме потрібно робити так, а не інакше.
Водночас батькам варто зменшити кількість заборон самостійно виконувати ті чи ті дії. Замість того, щоб забороняти робити те, що вони вважають небезпечним, батькам варто пропонувати дитині виконувати їх під їхнім пильним наглядом.
Критичне мислення – уміння ставити інформацію під сумнів, не брати її на віру без доказів й ухвалювати рішення на основі обʼєктивного аналізу результатів її перевірки за різними джерелами. Це здатність думати ясно, раціонально, неупереджено, відрізняти правду від брехні, спираючись на докази.
Цього дитина навчиться, якщо дорослі постійно проситимуть пояснити, аргументувати чи довести висловлювані нею твердження. Тому в спілкуванні з дитиною помічниками дорослих є слова: чому, доведи, поясни тощо.
Що ж до соціальних навичок, то дитина вчиться спілкуванню й поваги, спостерігаючи, як спілкуються між собою її батьки, як вони вибудовують стосунки зі старшим поколінням, педагогами, друзями.
Щоб дитина мала власну думку й могла відстоювати її толерантно, батькам потрібно поважати думки дитини, попри її вік, і, звичайно, аргументувати свої вимоги й прохання без підвищення голосу й наказового тону. Потрібно вислуховувати дитину, а не виправдовуватися браком часу або тим, що проблеми дитини не є значущими.
Нарешті, розвиток творчості дітей передусім ґрунтується на прикладі їхніх однолітків, які змалку встигли прославитися творчими роботами – композиторськими, поетичними, художніми, танцювальними, вокальними, обчислювальними тощо.
Водночас батьки мають серйозно ставитися до творчої діяльності власної дитини: виділяти їй час для занять улюбленою справою, щиро висловлювати свою думку про вдалі аспекти доробків сина чи доньки, розміщувати в квартирі створені дитиною вироби.
