Ігор і Люба Липовські. Конкурс одноактних п'єс

РІКА-ГРАНАТА

Сюрреалістична драма

Дійові особи:

РІКА – дівчина, 16-17 років

СЛІДЧА – психолог-дізнавач, 35-40 років

На заднику велика тюремна решітка, грубо в'язана з мотуззя.

Посередині квадратний казенний стіл і два простих стільці.

Заходить Слідча з портфелем, розкладає на столі папери. За сценою грубий голос

Голос: Лицем до стіни... прямо.. руки. (металеве клацання, стук у двері) Затримана доставлена!

Слідча: Заводьте!

Заходить Ріка, бліда з блиском в очах.

Ріка: (розминає руки) Доставлена, запакована, розпакована, представлена.

Слідча: Добрий день.

Ріка: (оглядається) Хіба день?

Слідча: (оглядається) Ти про це... Справді, тут затемно, ця лампочка...

Ріка: Вона в пилюці.

Слідча: Слід начальству зауважити.

Ріка: Про що?

Слідча: Про це неподобство: не прибрано і все таке...

Ріка: Не треба нічого зауважувати.

Слідча: Чому?

Ріка: Тут цього не люблять.

Слідча: Я все таки слідча... і маю деякий вплив на...

Ріка: А я - під слідством і на мене будуть мати вплив... Слідча: Добре. Облишмо це і перейдемо до справи... Прошу. (вказує на стілець)

Ріка: (сідає) Я навіть з заплющеними очима сказала б, що сьогодні субота.

Слідча: В цьому є щось дивне?

Ріка: Ні, проста закономірність.

Слідча: І в чому вона полягає?

Ріка: В тому, що ви з'являєтесь лиш по суботах.

Слідча: (дивиться в папери) Справді, я цього не зауважила. (робить помітки, мружиться) Яке тьмяне світло.

Ріка: Візьміть окуляри.

Слідча: Я не ношу окулярів.

Ріка: А здалося б...

Слідча: Навіщо, у мене добрий зір.

Ріка:У вашому віці... це було так імпозантно... тоненькі елегантні дужки на такому ж носику, як вони підкреслювали б спокусливу інтелігентність милого фейса.

Слідча: Не блазнюй!

Ріка: Ні, я цілком серйозно. При вашому криміналістичному фасі.

Слідча: Я ж тобі стільки разів говорила, що я не криміналіст. Ріка: Чула, чула: слідчий - психолог по малолєтках.

Слідча: Не зовсім так, але хай буде по-твоєму.

Ріка: Ви мені не заперечуєте? Гарний кримінальний прийом: здатися добренькою, встановити довірливі стосунки з нерозумним дівчам, вивідати своє і “гуд бай бебі"...

Слідча: Я хочу тобі допомогти

Ріка: Сигарети принесли?

Слідча: Ні!

Ріка: Я ж просила...

Слідча: Зрозумій, дівчино, у твоєму віці це шкідливо.

Ріка:   Жмотанулися... не треба оправдовуватися, я ж по курсам: мала зарплатня, сигарети дорожчають зі швидкістю в'язничних чуток, а тут якась... шмаркачка... курива вимагає...

Слідча: Та ні, почекай, дай сказати. Я тут зовсім з іншої причини.

Ріка: Ха! З якої ж?

Слідча: Повір мені, Ріко, я хочу справді тобі допомогти

Ріка: Ха-ха... допомогти... тримайте мене... ні - це прикол: вони ж мене тут тримають хваткою... треба це телеграфом тюремним пустити, ха-ха!

Слідча: Ти лиш довірся мені....

Ріка: Допомогти. Допомогти тут можуть лиш місцеві вертухаї: і сигарет підкинути, і травки, і кальос, якщо бабки, звичайно є. Навіть охоронець - попка на вишці - допомогу пропонує, коли на прогулянку виводять. А як капусти немає - можна і натурою, тут усе канає.

Слідча: До тебе... як це сказати чіплялися, домагалися...

Ріка: (іншим тоном) Ша - а, я нічого не говорила... може перейдемо до справи?

Слідча: Добре, якщо ти вже готова (жмуриться, читає з листа)

"Ріка - Граната, справжнє прізвище встановити не вдалося... взята під варту на квартирі... так це пропустимо... при проведенні обшуку знайдені: гранати, листівки, техніка для друку...

Ріка:Фі, я вже чула це безліч разів; я все признаю і нічого не заперечую.

Слідча: Боже, що ти не заперечуєш!

Ріка: Все, все! Зробити вам заяву, ось: (стає на стілець) Я, Ріка - Граната, нічого проти написаного ментами не заперечую.

Слідча: Сядь!

Ріка: І ще: всі гранати мої і при мені...

Слідча: Що ти мелеш... дитино, це все серйозно і може завершитися довгим ув'язненням.

Ріка: Я вам не дитина, я - Ріка...

Слідча: Гаразд, сядь, я тебе прошу... Все хотіла тебе спитати, Звідки у тебе таке ім'я - Ріка, це кличка?

Ріка: Це ім'я - Ріка і все.

Слідча: А справжнє?

Ріка: Що може бути справнішого від Ріки?!

Слідча: Добре, продовжимо: ось тут у справі сказано, що... (придивляється) що це зі мною сьогодні... нічого не можу розібрати (дивиться догори). ця лампочка геть

у павутинні... це справжнє неподобство, ти вибач, але... (вилазить на стіл, хоче змахнути папкою павутину).

Ріка: (уважно придивляється) У вас гарні ноги, такі ж як у мене, а може мої гарніші... який розмір ваших туфлів?

Слідча: Неподобство, таки треба написати рапорт.

Ріка: Я би цього не робила.

Слідча: Що, писати рапорт,

Ріка: Ні, - це дурниця, ганяти павуків.

Слідча: Я знаю, що це погана прикмета, але іноді вони стають нестерпні і нахабні.

Ріка: Ви ніколи не сиділи у камері.

Слідча: (злазить зі столу) Ні.

Ріка: Особливо в одиночці, коли так тихо... аж дзвенить у вухах, і раптом, о чудо, в павутину попадається нахабна муха... і дз - з.

Слідча: Це скрашує самотність?

Ріка: Будить

Слідча: Не розумію.

Ріка: Будить уяву.

Слідча: Наприклад.

Ріка: Наприклад... ось такий спомин: на початку літа мене мати завжди водила у чоловічу перукарню, там у неї був знайомий цирульник і він стриг мене коротко під "хлопчика". "... це була улюблена стрижка матері, вона все говорила:"... стильно, дешево і надовго вистачає..."

Слідча: Це тебе дратувало.

Ріка: Ні, мене дратувало інше, навіть не брудні вікна у павутинні і жахливі мухи в ній, а радіоточка у перукарні, знаєте, так голосно на один регулятор – „ввімкнути вимкнути" з він ще так співав, верескливо співав, мені ставало від цього лячно... і завжди, коли мене водили на стрижку, в тому  безколірному банячку оголошували естрадний дует «Тополі» і вони такими ж безколірними голосами виводили: - Кохайте блондинок - вони мають стиль.

Слідча: Дозволь тобі заперечити, вони таке не співали.

Ріка: Співали.

Слідча: Ні!

Ріка: Співали, співали, я добре чула.

Слідча: А я кажу - ні!

Ріка: Звідки ж я це знаю?

Слідча: А я знаю їхній репертуар і там немає таких.

Ріка: А я значить не знаю.

Слідча: Повір мені.

Ріка: Чим докажете?

Слідча: (нервує) Чим?... Ти мусиш повірити на слово.

Ріка: Чому?

Слідча: Бо... бо я старша і, зрештою, авторитетніша.

Ріка: Авторитети на зоні.

Слідча: Ну знаєш! 

Ріка: Ха-ха, повелися, повелися.

Слідча: Ти нестерпна!

Ріка: Я, я вас розвела!

Слідча: Нічого подібного... (вбік) Що це мною діється. Давай поговоримо про твою матір.

Ріка:А що там говорити?

Слідча: Ти її не любила?

Ріка: А що там любити?

Слідча: Вона... зловживала алкоголем?

Ріка: Бухала, в смислі.

Слідча: Хай і так, випивала?

Ріка: Краще б вона пила.

Слідча: Ти можеш пояснити,

Ріка: Нема базару... Вона була ніяка, (кричить) ніяка! Розумієте, а це найгірше, найгірше і страшно. Я від неї злиняла і все! Більше про це говорити не хочу.

 Слідча: Але вона твоя мати, якби ти назвала її прізвище, ми б її знайшли.

Ріка: Навіщо?

Слідча: Можливо вона за тобою побивається, сумує може...

Ріка: Ноу комент.

Слідча: Це ж мама.

Ріка: А вам про це звідки знати?

Слідча: Що ти хочеш цим сказати?

Ріка: Ви психолог – думайте, аналізуйте. Знову, знову це тьмяне світло і муха у павутинні дз - дз!

Ріка: Я вам допоможу.

Слідча: Ніяк не можу зосередитися... Таки накатаю на них доповідну.

Ріка: Облиште, краще згадайте який сьогодні день.

Слідча: День, день... Це я добре пам'ятаю - субота

Ріка: . А коли ви навідували мене минулого разу

Слідча: Минулого... минулого...

Ріка: Я ще просила принести куриво, ну - у.

Слідча: Су... субо... та.

Ріка: А позаминулого?

Слідча: Невже субота?

Ріка:  Безсумнівно...

Слідча: Що, і?

Ріка: Це ви мені маєте сказати.

Слідча: Що сказати?

Ріка: Результат наших досліджень.

Слідча: Немає ніякого результату... так: з’являюсь я в цьому закладі по суботах і все, простий збіг обставин.

Ріка: І це все, що ви хочете сказати.

Слідча: Більш ніж досить

Ріка: Та - а - к, я хоч не слідча, а виводжу з цієї, як ви кажете, банальщини, такий же висновок, — ви незаміжня жінка і у вас немає дітей...

Слідча: (в'їдливо)На чому базуються твої переконання - невже на одних суботах?

Ріка: Уявіть собі: як заміжня жінка буде "лазити" брудними ізоляторами у вихідні.

Слідча: Але справа вимагає того...

Ріка: Дома маса занедбаних справ: прання, прибирання, Нарешті, треба глянути в щоденник до дітей.

Слідча: (знічено) Але мій обов’язок...

Ріка: Я скажу про ваш обов'язок - (з азартом, напирає) – одинока жінка в ментурі...

Слідча: В прокуратурі.

Ріка: Немає значення... все життя віддала службі, адже так.

Слідча: Та, що ти собі дозволяєш?

Ріка: Підвищували свій рівень: курси всілякі там, безліч книг по професії, але... зауважте собі, ніякого просування по службі - ви ж ще у лейтенантах?

Слідча: Замовкни.

Ріка: І це тоді, коли ваші колеги вже у майорах... от гидота, скажете, - ці дурепи з курячими мізками, як їм вдається, а я чим гірша за них?

Слідча: Чим? Чим? Ну навчи мене.

Ріка: Чини здобуваються іншим...

Слідча: Я ж намагалася...

Ріка: Та не тим... навіщо вищестоячому начальству ваші знання про те, де і під якою протокою розташований євротунель, адже ви знаєте це?

Слідча: Знаю.

Ріка: І дарма... Ваші колеги подружки і зеленого поняття про це не мають.

Слідча: Який? 

Ріка: Ха-ха, я потекла - який... Ні, ви справді... Тепер зрозуміло, чому ви не вийшли заміж навіть з такими гарними ногами. То який у вас розмір взуття?

Слідча: Тридцять восьмий.

Ріка: Прекрасно.

Слідча: (закриває руками лице) Це жахливо.

Ріка: Звичайно, наявність красивих ніжок ще не надає ніякої переваги, але... але уміння їх вчасно і вміло розміщувати - ні - це майже талант, з яким не пропадеш навіть на зоні.

Слідча: Але я... я... Не приймаю цього. В мене інші принципи.

Ріка:  Заспокійтесь, не треба пояснень, я знаю, що коліна у вас міцно зв'язані і це трагедія для жінки зі знанням протоки Па-де-Кале... До тридцяти років це гнітило, але з роками виробилась нова впевненість: звичайно, дурепам легше, ніж нам – мудрим жінкам, але хто це оцінить...

Слідча: Хто?! (приголомшена)

Ріка: Лишилось одне - копати тему на роботі. І ось вона: ( малолітня розбійниця, яка замахнулася на святе - непорушний суспільний лад. Дурниці, що він гнилий і смердить гірше параші, але він дає можливість зробити кар'єру... І ви вхопилися за нього зубами... Що вам суботи, вихідні, вам і так нема чим зайнятися. Чи не так?

Лампа яскраво зблискує

Слідча: (відкриває обличчя) Що... Що це зі мною сьогодні... (Закрила очі на хвильку) Пробачте, Ріко, голова. (тре скроні)

Ріка; (іншим тоном) Перевтомилася, може перейдемо до справи?

Слідча: Так, так... До справи, і світло яскравіше... Вам не здається?

Ріка: Ага, заколебала станція.

Слідча: (дивиться у папку) Ось, тут сказано, що по справі проходить такий собі Амур, він же... він же... не можу розібрати.

Ріка: Білий.

Слідча: Ні, просто, Амур. Ти щось можеш розповісти про нього?

Ріка: Якщо вам це цікаво.

Слідча: Це більше потрібно тобі!

Ріка: Та легко... Амур, Амур - веселий хлопець.

Слідча: Дуже небезпечний злочинець з маніакальними проявами і збоченнями.

Ріка: Хіба? Я цього не помічала.

Слідча: Якби помітила, то було б пізно... це він тебе штовхнув на слизьку дорогу?

Ріка: Він... не знаю, з ним було цікаво, не те що з цими правильними, у них в головах одні модні лахи, напомаджені чубчики, дискотека...

Слідча: А у нього? (Ріка мовчить)

Слідча: Що у нього, Ріко? Не мовчи!

Ріка: У нього... (говорить нервово, уривчасто) ми з ним подорожу- вали і часу ніби не існувало... Пам’ятаю, приїхала в якісь шахти, навкруг химерні піраміди зі сміття і не знала куди йти, страшно... Навіщо сюди приїхала? Нікому невідомо як тяжко на душі. Набрала вина, всякого бухла і знову пішла до тих алкашів... Та чим я краща за них, а в дечому і гірша... Знову жити доводиться в цьому болоті, з цими людьми, і не життя це, а мука...

Слідча: Ти там з ним познайомилась?

Ріка: Можливо... Раптом я опинилась на гамірній вулиці. Пригадую мене кудись вела незнайома жінка, не знаю, про що ми говорили, але пам’ятаю, що вона довела мене до якоїсь загорожі, а там було темно... Я з цієї темноти побігла на світло, падала, наштовхувалася на гілки дерев, кинулась на машину, якусь дуже велику, і опинилась під нею... Хтось, щось на мене кричав, тіпа "тобі жити набридло?!"

Слідча: Якщо тобі важко про це розповідати, то...

Ріка: Я кудись брела і, не відомо як, потрапила у велику калюжу, недалеко від трамвайної колії... Я перелякалася, коли побачила біля себе якесь створіння без лиця, у вигляді жінки - монстра, чи чогось іншого - неприродного, як із могили. Я закричала, але раптом у мій бік простяглася чужа рука... Я вхопилася за неї і вона висмикнула мене з цього кошмару.

Слідча: Це був Амур,

Ріка: Він мене врятував. Амур мене врятував, вря-ту-вав!

Слідча: Ріко, отямся, він злочинець!

Ріка: Він злочинець? А хто ж тоді інші?

Слідча: Хто інші?

Ріка: Ті великі авто, що їдуть на червоне світло, ті, що давлять нас на пішохідних переходах, ті, охоронці порядку, що торгують наркотою, ті монстри без лиця, що за свій державний обов’язок ще й хабара вимагають, а якщо ноги - кращі, то і "натуру", як вони зволять собі хохмити... ха ха...

Слідча: Та зрозумій. Суспільство не досконале.

Ріка: А я хочу досконалого, хочу.. чому не може бути досконалого?!.. А від того, що ви мене запроторили сюди, воно стало досконаліше! (починає кривлятися, блазнювати)

Світло починає блимати, Ріка танцює.

Ріка: Торгувати чим? Продавати що? Тіло, душу, серце, селезінку, нирки, а чи все зразу?

Слідча: (дивиться на лампу) Ні, це неможливо, я знову нічого не можу розібрати у цій справі.

Ріка:  А що у ній порпатись, вона простенька (знімає грати, накидає їх як сіті собі на плечі, проходить сценою ніби топ модель) Ну що, ну як... а так, а от так... до лиця мені ґрати, тенета, решітки... в'язана фактура, рішельє... це ж писк моди, хіт сезону... я виглядаю у цьому, “прикиді” сексуальною... а - а...

Слідча: Я нічого не розумію...

Ріка: Адже ви вирішили, що таким як я, усім... таким як ми слід носити тільки такий одяг.

Слідча: Хто це ми? Тут є ще хтось, (простягає руки) агов, відзовіться!

Ріка: Не треба кричати, не треба їх кликати, вони самі з'являться... як примари.

Слідча: (крутиться по камері із заритими очами) Звідки, звідки, навколо лиш стіни (етюд з уявними стінами) і все міцно замкнено на ключі, замки, засуви...

Ріка: Ха-ха... вони з'являються з усюди, з усіх кутків і стін, Їм немає перепон... спочатку вони ласкаві..

Слідча: Ласкаві! Хто?

Ріка:  Вони шепочуть ніжними голосами купи, придбай, можна на виплату, під заставу, без відсотків, але... ось настає... у-у!

Слідча: У-у, що це у у!..

Ріка: У - у... це з'являється потім і означає зміну їх голосів.

Слідча: Вони вже не ласкаві,

Ріка: Ха-ха... ні, вони холодні, колючі, сердиті, жорстокі...

Слідча: Стає холодно, що, що це!..

Ріка: Вони верещать: заплатив, а відсотки.... але але їх не було... Ха-ха - накапали, давай "бабулі", за це, за це і за це... але мені цього не потрібно... Ха ха, ми краще знаємо, що тобі потрібно! Ми суспільство, ми виробляємо і заставимо тебе це мати... Ха-ха, не хочеш, тоді накинь собі на плечі цей одяг, одяг в гратку, він не тисне на твої тендітні плечі... Ха ха, тоді зволь до холодного пристанища - це, відтепер, твій дім.

Слідча: Це жахливо.

Ріка: А хтось говорив про справедливість, та це слова, а вони тут ні-до-чо-го... продовжимо (показує моду). Ха-ха, думаєте, що мені це не до вподоби, помиляються - це тільки мій тимчасовий прихисток, бо знаєте яке моє справжнє ім'я?

Слідча: Ти Ріка.

Ріка: Майже так, я – Ріка!... Чуєте, я нестримна течія, мене нічого не може зупинити, навіть тимчасова перешкода, я тільки набираю рівень, щоб перелитися і текти далі... це тільки справа часу... я нестримний потік і мене не спинити ніякими ґратами і тенетами!

Слідча: Але ж в'язниця!

Ріка: Це теж тільки для набору рівня.

Слідча: Але ж тут...

Ріка: Від кожної тимчасової перепони можна щось взяти навчитися...

Слідча: Від цих вологих стін (мацає уявні стіни, витирає руку) бр - р! A, ви, хочете спробувати?

Ріка: Слідча: Я не знаю чи зможу.

Ріка: Ідіть сюди.

Слідча: Навіщо це мені?

Ріка:  Кожна перепона щось лишає у людині, а вам - можновладцям, обов'язково це слід спробувати.

Слідча: А що там пробувати?

Ріка: (укриває Слідчу гратами) I тут можна знайти свої маленькі радощі: зваримо чифіру, ви знаєте, що це таке?

Слідча: Чула.

Ріка: Це коли чай не заварюють, а кип'ятять, але тільки раз: кипне - підніметься і все.

Слідча: Він міцний.

Ріка: Ми будемо пити його маленькими ковтками по черзі з однієї металевої кружки.

Слідча: Від нього певно темніють зуби.

Ріка: Це дурниця в порівнянні з тим запамороченням, що оповиває твій розум.

Слідча: А ми не наробимо дурниць?

Ріка: Ні, це лиш безпечні глюки, трішки потанцюємо, давай (танцюють) отак, у такт.

"Ой, глюк, мамо, черевики купила... ой, глюк, мамо..."

... це справді така пісня, до якої можна притулитися (тулиться до Слідчої). Ти не даш мені поносити свої туфлі тридцять восьмого розміру?

Слідча: Бери, мені не шкода.

Ріка: (взуває туфлі) Це маленька компенсація за мої...

Лампа блимає, яскраво світить, Ріка вішає трати на місце. Садить слідчу за стіл

Слідча: (тре очі) Справді, мабуть мені потрібні окуляри, треба мені звернутися до окуліста... і холодно ж... ні це справжній бардак... у цій...

Ріка: (потупленим поглядом розглядає туфлі, скромним тоном) Може перейдемо до справи.

Слідча: Звичайно у нас так мало часу, то давайте ще раз повернемося до особи вищезгаданого Амура.

Ріка: Це дійсно особа.

Слідча: Ти боготвориш його, я вірно зрозуміла?

Ріка: А мені здавалося, що ви розглядаєте мій випадок... конкретно.

Слідча: Розумієш, (листає папери) все говорить про те, що це він? Втягнув тебе у злочинну діяльність і навіть більше...

Ріка: Що ще... більше?

Слідча: У мене є підозра, що саме він створив тебе.

Ріка: Що?!

Слідча: Я поясню: всі твої знання, соціальна поведінка, вміння триматися і знаходити вихід із скрутних ситуацій - це його, так би мовити, рук діло. Чи не так?

Ріка: Це ваші пусті вигадки, у вас не має доказів.

Слідча: Доказів справді малувато (оглядає папку) але, Ріко, отак не для протоколу, скажи мені, адже у нас з тобою склалися довірливі стосунки.

Ріка: Можливо. 

Слідча: То скажи, це він навчив тебе конспіративної роботи, дав навики вмілого обходження з вибухівкою?

Ріка: Можливо.

Слідча: Бо звідки у такої ще ...

Ріка:  Шмаркачки...

Слідча: Я цього не говорила... такої юної особи, така вправність? Тебе не могли спіймати кращі оперативники.

Ріка: Цей тон, цей бальзам на рани... Я не розумію куди ви хилите.

Слідча: (швидко) Я скажу тобі куди. Ти ще неповнолітня і тобі багато проститься, а якщо ти даш щирі свідчення, то взагалі.

Ріка: Ви пропонуєте здати вам Амура?

Слідча: Зрозумій, Ріко, я хочу тобі...

Ріка: Я це вже чула, лиш не дослухала, що то взагалі?

Слідча: Розумієш, справу можна подати так, що ти заплуталася, тебе підставили і, тобою маніпулювали.

Ріка: А мої злочини?

Слідча: Які ще злочини!

Ріка: Ну, хоча б підрив гранати у людному місці.

Слідча: Але тоді ніхто не постраждав.

Ріка: Справді, граната вибухнула, але нічого не пошкодила.

Слідча: Ось бачиш, як все виходить.

Ріка: Нічого не виходить, нічого ви не розумієте...

Слідча: То поясни. (швидко пише)

Ріка: Ми сподівалися... ми начинили гранату тим, що нам здавалося потрібним для інших, але...

Слідча: Продовжуй, продовжуй...

Ріка: Але ми помилилися і жорстоко поплатилися за це.

Слідча: Все таки організатор усього він? 

Ріка: Наша акція марна - все те, чим була начинена граната пройшло крізь усіх так, що навколо нічого не зачепило, бо все навколо - велике НІЩО... ми прорахувалися!

(Імітує вибух…)

Слідча: А про це, будь ласка, конкретніше.

Ріка: Ха-ха, та щоб зрозуміти це, вам ще треба багато чому навчитися.

Слідча: Дорогенька моя, до твого відома у мене дві вищі освіти.

Ріка: Вище вже не можна, а у мене жодної, ну то й що!

Слідча: Відчуваєш різницю?

Ріка: А ви покажіть мені її.

Слідча: Показати, що показати?

Ріка: От бачите, відразу хвилюєтесь.

Слідча: Ну все, досить, а то складається враження, що ти мене допитуєш, а у мене вже не має часу і я чогось так замерзла. То ти будеш говорити?

Ріка: Буду.

Слідча: От і добре.

Ріка: Але тільки для того, щоб ви відчули різницю.

Слідча: Я сама увага. 

Ріка: От ви, ранком прокинулись, все таке, збираєтесь на роботу,- і скажіть - ви знаєте, що будете робити і що з вами буде?

Слідча: Звичайно, все за розкладом.

Ріка: Ха-ха, та який там розклад: вами керують начальники, суспільні обставини; захочуть кинуть туди, захочуть сюди, а взагалі, і звільнити можуть за невідповідністю, чи не так...

Слідча: Хай так, але яке це має відношення до нашої справи.

Ріка: І куди підете, якщо вас звільнять?

Слідча: Ну-у, припустимо на іншу роботу.

Ріка: А там така ж ситуація.

Слідча: Тоді... ще на іншу.

Ріка:  Ага, у вас тільки один стереотип мислення на роботу.

Слідча: Не розумію.

Ріка: Ото ж, забери у вас роботу і ви вибухнете швидше за мою гранату.

Слідча: А як же інакше,

Ріка: Як... А от так: ранком, свіжим ранком прокинулася з чистою головою і я вже знаю, що зі мною буде.

Це як провидіння небесне, я знаю, що я буду робити, я абсолютно вільна...

Слідча: О-о, це вже прояви психотропного впливу.

Ріка: Ні, це - віра! Свобода вибору і так далі…

Знову блимає світло.

Слідча: Ні, ці перепади напруги - це неможливо...

Остання зміна поведінки.

А мені... а мені до понеділка головному треба справу на стіл покласти завершену з висновками, з обґрунтуванням, з аналізом...

Ріка: Все-таки кар’єра.

Слідча: Але у мене ще нічого немає, ці нещасні алогічні докази, які нічого не доводять (кидає папери догори), що це, куди це підшити...  Це ж якась нісенітниця, безглуздя... скажи, скажи навіщо це, для чого, в чому полягає ціль твоїх дій, скажи?!

Ріка: Хіба я не говорила?

Слідча: Та дурня, все те, я сама мало що з усього зрозуміла; а головний... й тим більше, що я йому покладу на стіл...

Ріка: То почнемо з початку.

Слідча: Ні, я втомилася, дуже втомилася, і що з початку: твоя розповідь, що ти... ти... ха ха, ой, подивись на себе збоку... (відходить на бік) оце дівчисько - організатор і активний учасник збройного угрупування.... ха-ха, та мене піднімуть на сміх... головний примружиться і скаже:"... ну, ти мать, вообще, поїхала... ха-ха" (істерично сміється)

Ріка: Але це правда.

Слідча: (Схлипує) 1 ще скаже: "ану, посвідчення на стіл”, а як мені бути, куди я піду?...

Ріка: Підеш дорогою, ні узбіччям, гарненько вихиляючи стегнами і авто будуть сигналити тобі у слід, а дехто навіть пригальмує і запропонує проїхати у синю даль.

Слідча: До чого це?

Ріка: Я пропоную тобі нове життя.

Слідча: (пристрасно) Послухай, Ріко - дівчинко моя, подружко, адже так, за цей час ми з тобою здружилися (обнімає Ріку за плечі, заглядає в очі) скажи, скажи, не губи моє життя, мою кар'єру, мене, власне.

Ріка: Ви хочете зробити мені пропозицію?

Слідча: Так, так, люба моя, таку від якої усім буде добре... Я хочу, що усім було добре!

Ріка: Усім добре тільки на цвинтарі.

Слідча: Бр... мене морозить... ось (збирає папери) ця справа гибла, це справді могила, але... але є в ній маленька зачіпка. (цокотить зубами) зовсім холодно...

Ріка: Візьміть оце...

(Етюд: або Ріка знімає свій тюремний одяг і під ним вона вдягнута як слідча,

або вони міняються одягом зі словами:

Слідча: Так краще, так тепліше...)

Слідча: Так, я трішки... то послухай (показує листок) якби ми виставили справу так, що це все закрутив цей, ну цей... як його...

Ріка: Амур.

Слідча: Так, так, як добре, що ти мене розумієш. Він запеклий рецидивіст, у нас на нього компромату - вагон!

Ріка: І, здогадуюсь, доказів.

Слідча: Та усього доволі, а треба допишем і лиш... ти даєш на нього свідчення.

Ріка: Та говоріть простіше - здаю!

Слідча: Але ж це він у всьому винен! І розумієш, усім добре: головний із задоволенням промичить: "...ну, ти мать, даєш", я отримаю підвищення, ти, мабуть, незначний термін, і то - умовно.

Ріка: А він?

Слідча: Хто?

Ріка: Він - Амур.

Слідча: А - а... що ти, хто він тобі...

Ріка: (задумливо) Він мені...

Слідча: Ну - у, згоджуйся... Він же тебе кинув, ти тут, у в'язниці, а він там - на волі, навіть вісточку не прислав. Не прислав - признайся!

Ріка: Вірніше - я йому.

Слідча: То, ти згідна? Швидше, бо мої ноги холонуть.

Ріка: Таким ногам не можна дати згинути. (подає руку) Прошу. Слідча: Що?

Ріка: Запрошення на танго.

Слідча: Для чого?

Ріка: Для зігріву!

Жагуче танго.

Слідча: Але це...

Ріка: Помовч... в танці говорить тіло і це важить більше ніж слова.

Продовження танцю.

Слідча: що це, що це з нами!

Ріка: Це апофеоз моєї злочинної діяльності, блін... Ти знаєш, хто я... тільки мовчи не треба слів, говорити буду я, і це будуть не слова, а твої думки... Чуєш, вони долинають з урвища і кричать, чуєш, волають, хто ми - и - и... Ось, (Ріка лицем до залу) - це я, Ріка Граната...

Ось. (Слідча лицем до залу) Слідча - аналітик, без імені... (боковий танець) Де твоє ім'я: у документах, паперах, електронах, комп'ютерах і що воно означає... твоє єство, скажеш ти, а яке воно - ніхто цього не знає, навіть ти, бо твоє єство суть і ім'я розірвані... між вами прірва; бездонна, глибока і страшна порожнина між тілом розумом... Як з'єднати їх, як і чим засипати цей розрив... І ось тут (музичний акцент) з'являюсь я - терористка, бандитка, сучасна фурія і валькірія в одній особі, у мене в руці бомба - я хочу, щоб вона вибухнула, щоб всілякий непотріб, якого у вас без міри, викинуло шаленою вибуховою хвилею і завалило жахливий розрив у вашому єстві... І ти... ти б стала не криміналістом, а аналітиком, а дослідником вільного і єдиного цілого, того, що зветься людською особою! Подивись (лицем до лиця) ти і я, які ми схожі, я - це ти - Ріка, невже ти цього не зрозуміла, я... це те, що приховано у тобі... мої дії - це твої, ти би так жила і діяла, якби не тиск цих паскудних обставин.

Я прийшла звільнити тебе!

Ти щось зрозуміла?

Слідча: (меланхолійно) А хто навчив тебе так танцювати?

Ріка: Ти би зрадила того, що навчив тебе танцю?

Слідча: Зігрів мене...

Ріка: Так.

Слідча: Ні за які справи, посади і підвищення.

Ріка: І я ні... того, хто хотів мене зберегти.

Слідча: А що для цього потрібно?

Ріка: Потрібен код.

Слідча: Код?

Ріка: Ось, десь при вході.

Слідча: Якому?

Ріка: Будь - якому: до пекла, чи де інде... запитають який твій код... спитають: хто я, що я...

Слідча: (хилить голову) І що я ...

Ріка: Так що ми їм скажемо...

Слідча: Мені тепло, я хочу спати.

Ріка: (вмощує її за стіл) Поспи, поспи...

(знімає сітку-трати, вкриває її)... згадай свій справжній код... (стук у двері, голос: "на вихід!”)

Ріка знімає білу перуку, кладе її на голову Слідчої, а сама стає схожою на неї.

... і все таки була така пісня "кохайте блондинок-

вони мають стиль" (відкриває сумку, нудиться, знаходить сигарети) ай, ай, я так і знала, зажала куриво... (виходить розв'язною ходою)

... може тобі насниться твій Інд, Нігер…

а не товстий та гидкий головний, фу - у...

а мені (відкриваються двері, голос "лицем до стіни")

... це не мені, бо я ха-ха... продовжую рух! 

Я Ріка, я Ріка-граната!

Ріка виходить, двері зачиняються.  Лампа нервово блимає і раптово тріскає. Темінь.