28.06.2024

Культурна країна

Digital Art з ШІ Афіша. Події Війна, кохання, перемога Вчитель, який змінив моє життя Допомога бібліотекам Зимовий конкурс Конкурс драбблів Конкурс одноактних п'єс Конкурси Поетична Хвиля Сленг Солодкий літературний конкурс Фестивалі Цікавинки культури Читай, малюй, вигравай Що відбувається у темряві

Ігор і Люба Липовські. Конкурс одноактних п'єс

РІКА-ГРАНАТА

Сюрреалістична драма

Дійові особи:

РІКА – дівчина, 16-17 років

СЛІДЧА – психолог-дізнавач, 35-40 років

На заднику велика тюремна решітка, грубо в'язана з мотуззя.

Посередині квадратний казенний стіл і два простих стільці.

Заходить Слідча з портфелем, розкладає на столі папери. За сценою грубий голос

Голос: Лицем до стіни... прямо.. руки. (металеве клацання, стук у двері) Затримана доставлена!

Слідча: Заводьте!

Заходить Ріка, бліда з блиском в очах.

Ріка: (розминає руки) Доставлена, запакована, розпакована, представлена.

Слідча: Добрий день.

Ріка: (оглядається) Хіба день?

Слідча: (оглядається) Ти про це... Справді, тут затемно, ця лампочка...

Ріка: Вона в пилюці.

Слідча: Слід начальству зауважити.

Ріка: Про що?

Слідча: Про це неподобство: не прибрано і все таке...

Ріка: Не треба нічого зауважувати.

Слідча: Чому?

Ріка: Тут цього не люблять.

Слідча: Я все таки слідча... і маю деякий вплив на...

Ріка: А я - під слідством і на мене будуть мати вплив... Слідча: Добре. Облишмо це і перейдемо до справи... Прошу. (вказує на стілець)

Ріка: (сідає) Я навіть з заплющеними очима сказала б, що сьогодні субота.

Слідча: В цьому є щось дивне?

Ріка: Ні, проста закономірність.

Слідча: І в чому вона полягає?

Ріка: В тому, що ви з'являєтесь лиш по суботах.

Слідча: (дивиться в папери) Справді, я цього не зауважила. (робить помітки, мружиться) Яке тьмяне світло.

Ріка: Візьміть окуляри.

Слідча: Я не ношу окулярів.

Ріка: А здалося б...

Слідча: Навіщо, у мене добрий зір.

Ріка:У вашому віці... це було так імпозантно... тоненькі елегантні дужки на такому ж носику, як вони підкреслювали б спокусливу інтелігентність милого фейса.

Слідча: Не блазнюй!

Ріка: Ні, я цілком серйозно. При вашому криміналістичному фасі.

Слідча: Я ж тобі стільки разів говорила, що я не криміналіст. Ріка: Чула, чула: слідчий - психолог по малолєтках.

Слідча: Не зовсім так, але хай буде по-твоєму.

Ріка: Ви мені не заперечуєте? Гарний кримінальний прийом: здатися добренькою, встановити довірливі стосунки з нерозумним дівчам, вивідати своє і “гуд бай бебі"...

Слідча: Я хочу тобі допомогти

Ріка: Сигарети принесли?

Слідча: Ні!

Ріка: Я ж просила...

Слідча: Зрозумій, дівчино, у твоєму віці це шкідливо.

Ріка: Жмотанулися... не треба оправдовуватися, я ж по курсам: мала зарплатня, сигарети дорожчають зі швидкістю в'язничних чуток, а тут якась... шмаркачка... курива вимагає...

Слідча: Та ні, почекай, дай сказати. Я тут зовсім з іншої причини.

Ріка: Ха! З якої ж?

Слідча: Повір мені, Ріко, я хочу справді тобі допомогти

Ріка: Ха-ха... допомогти... тримайте мене... ні - це прикол: вони ж мене тут тримають хваткою... треба це телеграфом тюремним пустити, ха-ха!

Слідча: Ти лиш довірся мені....

Ріка: Допомогти. Допомогти тут можуть лиш місцеві вертухаї: і сигарет підкинути, і травки, і кальос, якщо бабки, звичайно є. Навіть охоронець - попка на вишці - допомогу пропонує, коли на прогулянку виводять. А як капусти немає - можна і натурою, тут усе канає.

Слідча: До тебе... як це сказати чіплялися, домагалися...

Ріка: (іншим тоном) Ша - а, я нічого не говорила... може перейдемо до справи?

Слідча: Добре, якщо ти вже готова (жмуриться, читає з листа)

"Ріка - Граната, справжнє прізвище встановити не вдалося... взята під варту на квартирі... так це пропустимо... при проведенні обшуку знайдені: гранати, листівки, техніка для друку...

Ріка:Фі, я вже чула це безліч разів; я все признаю і нічого не заперечую.

Слідча: Боже, що ти не заперечуєш!

Ріка: Все, все! Зробити вам заяву, ось: (стає на стілець) Я, Ріка - Граната, нічого проти написаного ментами не заперечую.

Слідча: Сядь!

Ріка: І ще: всі гранати мої і при мені...

Слідча: Що ти мелеш... дитино, це все серйозно і може завершитися довгим ув'язненням.

Ріка: Я вам не дитина, я - Ріка...

Слідча: Гаразд, сядь, я тебе прошу... Все хотіла тебе спитати, Звідки у тебе таке ім'я - Ріка, це кличка?

Ріка: Це ім'я - Ріка і все.

Слідча: А справжнє?

Ріка: Що може бути справнішого від Ріки?!

Слідча: Добре, продовжимо: ось тут у справі сказано, що... (придивляється) що це зі мною сьогодні... нічого не можу розібрати (дивиться догори). ця лампочка геть

у павутинні... це справжнє неподобство, ти вибач, але... (вилазить на стіл, хоче змахнути папкою павутину).

Ріка: (уважно придивляється) У вас гарні ноги, такі ж як у мене, а може мої гарніші... який розмір ваших туфлів?

Слідча: Неподобство, таки треба написати рапорт.

Ріка: Я би цього не робила.

Слідча: Що, писати рапорт,

Ріка: Ні, - це дурниця, ганяти павуків.

Слідча: Я знаю, що це погана прикмета, але іноді вони стають нестерпні і нахабні.

Ріка: Ви ніколи не сиділи у камері.

Слідча: (злазить зі столу) Ні.

Ріка: Особливо в одиночці, коли так тихо... аж дзвенить у вухах, і раптом, о чудо, в павутину попадається нахабна муха... і дз - з.

Слідча: Це скрашує самотність?

Ріка: Будить

Слідча: Не розумію.

Ріка: Будить уяву.

Слідча: Наприклад.

Ріка: Наприклад... ось такий спомин: на початку літа мене мати завжди водила у чоловічу перукарню, там у неї був знайомий цирульник і він стриг мене коротко під "хлопчика". "... це була улюблена стрижка матері, вона все говорила:"... стильно, дешево і надовго вистачає..."

Слідча: Це тебе дратувало.

Ріка: Ні, мене дратувало інше, навіть не брудні вікна у павутинні і жахливі мухи в ній, а радіоточка у перукарні, знаєте, так голосно на один регулятор – „ввімкнути вимкнути" з він ще так співав, верескливо співав, мені ставало від цього лячно... і завжди, коли мене водили на стрижку, в тому безколірному банячку оголошували естрадний дует «Тополі» і вони такими ж безколірними голосами виводили: - Кохайте блондинок - вони мають стиль.

Слідча: Дозволь тобі заперечити, вони таке не співали.

Ріка: Співали.

Слідча: Ні!

Ріка: Співали, співали, я добре чула.

Слідча: А я кажу - ні!

Ріка: Звідки ж я це знаю?

Слідча: А я знаю їхній репертуар і там немає таких.

Ріка: А я значить не знаю.

Слідча: Повір мені.

Ріка: Чим докажете?

Слідча: (нервує) Чим?... Ти мусиш повірити на слово.

Ріка: Чому?

Слідча: Бо... бо я старша і, зрештою, авторитетніша.

Ріка: Авторитети на зоні.

Слідча: Ну знаєш!

Ріка: Ха-ха, повелися, повелися.

Слідча: Ти нестерпна!

Ріка: Я, я вас розвела!

Слідча: Нічого подібного... (вбік) Що це мною діється. Давай поговоримо про твою матір.

Ріка:А що там говорити?

Слідча: Ти її не любила?

Ріка: А що там любити?

Слідча: Вона... зловживала алкоголем?

Ріка: Бухала, в смислі.

Слідча: Хай і так, випивала?

Ріка: Краще б вона пила.

Слідча: Ти можеш пояснити,

Ріка: Нема базару... Вона була ніяка, (кричить) ніяка! Розумієте, а це найгірше, найгірше і страшно. Я від неї злиняла і все! Більше про це говорити не хочу.

Слідча: Але вона твоя мати, якби ти назвала її прізвище, ми б її знайшли.

Ріка: Навіщо?

Слідча: Можливо вона за тобою побивається, сумує може...

Ріка: Ноу комент.

Слідча: Це ж мама.

Ріка: А вам про це звідки знати?

Слідча: Що ти хочеш цим сказати?

Ріка: Ви психолог – думайте, аналізуйте. Знову, знову це тьмяне світло і муха у павутинні дз - дз!

Ріка: Я вам допоможу.

Слідча: Ніяк не можу зосередитися... Таки накатаю на них доповідну.

Ріка: Облиште, краще згадайте який сьогодні день.

Слідча: День, день... Це я добре пам'ятаю - субота

Ріка: . А коли ви навідували мене минулого разу

Слідча: Минулого... минулого...

Ріка: Я ще просила принести куриво, ну - у.

Слідча: Су... субо... та.

Ріка: А позаминулого?

Слідча: Невже субота?

Ріка: Безсумнівно...

Слідча: Що, і?

Ріка: Це ви мені маєте сказати.

Слідча: Що сказати?

Ріка: Результат наших досліджень.

Слідча: Немає ніякого результату... так: з’являюсь я в цьому закладі по суботах і все, простий збіг обставин.

Ріка: І це все, що ви хочете сказати.

Слідча: Більш ніж досить

Ріка: Та - а - к, я хоч не слідча, а виводжу з цієї, як ви кажете, банальщини, такий же висновок, — ви незаміжня жінка і у вас немає дітей...

Слідча: (в'їдливо)На чому базуються твої переконання - невже на одних суботах?

Ріка: Уявіть собі: як заміжня жінка буде "лазити" брудними ізоляторами у вихідні.

Слідча: Але справа вимагає того...

Ріка: Дома маса занедбаних справ: прання, прибирання, Нарешті, треба глянути в щоденник до дітей.

Слідча: (знічено) Але мій обов’язок...

Ріка: Я скажу про ваш обов'язок - (з азартом, напирає) – одинока жінка в ментурі...

Слідча: В прокуратурі.

Ріка: Немає значення... все життя віддала службі, адже так.

Слідча: Та, що ти собі дозволяєш?

Ріка: Підвищували свій рівень: курси всілякі там, безліч книг по професії, але... зауважте собі, ніякого просування по службі - ви ж ще у лейтенантах?

Слідча: Замовкни.

Ріка: І це тоді, коли ваші колеги вже у майорах... от гидота, скажете, - ці дурепи з курячими мізками, як їм вдається, а я чим гірша за них?

Слідча: Чим? Чим? Ну навчи мене.

Ріка: Чини здобуваються іншим...

Слідча: Я ж намагалася...

Ріка: Та не тим... навіщо вищестоячому начальству ваші знання про те, де і під якою протокою розташований євротунель, адже ви знаєте це?

Слідча: Знаю.

Ріка: І дарма... Ваші колеги подружки і зеленого поняття про це не мають.

Слідча: Який?

Ріка: Ха-ха, я потекла - який... Ні, ви справді... Тепер зрозуміло, чому ви не вийшли заміж навіть з такими гарними ногами. То який у вас розмір взуття?

Слідча: Тридцять восьмий.

Ріка: Прекрасно.

Слідча: (закриває руками лице) Це жахливо.

Ріка: Звичайно, наявність красивих ніжок ще не надає ніякої переваги, але... але уміння їх вчасно і вміло розміщувати - ні - це майже талант, з яким не пропадеш навіть на зоні.

Слідча: Але я... я... Не приймаю цього. В мене інші принципи.

Ріка: Заспокійтесь, не треба пояснень, я знаю, що коліна у вас міцно зв'язані і це трагедія для жінки зі знанням протоки Па-де-Кале... До тридцяти років це гнітило, але з роками виробилась нова впевненість: звичайно, дурепам легше, ніж нам – мудрим жінкам, але хто це оцінить...

Слідча: Хто?! (приголомшена)

Ріка: Лишилось одне - копати тему на роботі. І ось вона: ( малолітня розбійниця, яка замахнулася на святе - непорушний суспільний лад. Дурниці, що він гнилий і смердить гірше параші, але він дає можливість зробити кар'єру... І ви вхопилися за нього зубами... Що вам суботи, вихідні, вам і так нема чим зайнятися. Чи не так?

Лампа яскраво зблискує

Слідча: (відкриває обличчя) Що... Що це зі мною сьогодні... (Закрила очі на хвильку) Пробачте, Ріко, голова. (тре скроні)

Ріка; (іншим тоном) Перевтомилася, може перейдемо до справи?

Слідча: Так, так... До справи, і світло яскравіше... Вам не здається?

Ріка: Ага, заколебала станція.

Слідча: (дивиться у папку) Ось, тут сказано, що по справі проходить такий собі Амур, він же... він же... не можу розібрати.

Ріка: Білий.

Слідча: Ні, просто, Амур. Ти щось можеш розповісти про нього?

Ріка: Якщо вам це цікаво.

Слідча: Це більше потрібно тобі!

Ріка: Та легко... Амур, Амур - веселий хлопець.

Слідча: Дуже небезпечний злочинець з маніакальними проявами і збоченнями.

Ріка: Хіба? Я цього не помічала.

Слідча: Якби помітила, то було б пізно... це він тебе штовхнув на слизьку дорогу?

Ріка: Він... не знаю, з ним було цікаво, не те що з цими правильними, у них в головах одні модні лахи, напомаджені чубчики, дискотека...

Слідча: А у нього? (Ріка мовчить)

Слідча: Що у нього, Ріко? Не мовчи!

Ріка: У нього... (говорить нервово, уривчасто) ми з ним подорожу- вали і часу ніби не існувало... Пам’ятаю, приїхала в якісь шахти, навкруг химерні піраміди зі сміття і не знала куди йти, страшно... Навіщо сюди приїхала? Нікому невідомо як тяжко на душі. Набрала вина, всякого бухла і знову пішла до тих алкашів... Та чим я краща за них, а в дечому і гірша... Знову жити доводиться в цьому болоті, з цими людьми, і не життя це, а мука...

Слідча: Ти там з ним познайомилась?

Ріка: Можливо... Раптом я опинилась на гамірній вулиці. Пригадую мене кудись вела незнайома жінка, не знаю, про що ми говорили, але пам’ятаю, що вона довела мене до якоїсь загорожі, а там було темно... Я з цієї темноти побігла на світло, падала, наштовхувалася на гілки дерев, кинулась на машину, якусь дуже велику, і опинилась під нею... Хтось, щось на мене кричав, тіпа "тобі жити набридло?!"

Слідча: Якщо тобі важко про це розповідати, то...

Ріка: Я кудись брела і, не відомо як, потрапила у велику калюжу, недалеко від трамвайної колії... Я перелякалася, коли побачила біля себе якесь створіння без лиця, у вигляді жінки - монстра, чи чогось іншого - неприродного, як із могили. Я закричала, але раптом у мій бік простяглася чужа рука... Я вхопилася за неї і вона висмикнула мене з цього кошмару.

Слідча: Це був Амур,

Ріка: Він мене врятував. Амур мене врятував, вря-ту-вав!

Слідча: Ріко, отямся, він злочинець!

Ріка: Він злочинець? А хто ж тоді інші?

Слідча: Хто інші?

Ріка: Ті великі авто, що їдуть на червоне світло, ті, що давлять нас на пішохідних переходах, ті, охоронці порядку, що торгують наркотою, ті монстри без лиця, що за свій державний обов’язок ще й хабара вимагають, а якщо ноги - кращі, то і "натуру", як вони зволять собі хохмити... ха ха...

Слідча: Та зрозумій. Суспільство не досконале.

Ріка: А я хочу досконалого, хочу.. чому не може бути досконалого?!.. А від того, що ви мене запроторили сюди, воно стало досконаліше! (починає кривлятися, блазнювати)

Світло починає блимати, Ріка танцює.

Ріка: Торгувати чим? Продавати що? Тіло, душу, серце, селезінку, нирки, а чи все зразу?

Слідча: (дивиться на лампу) Ні, це неможливо, я знову нічого не можу розібрати у цій справі.

Ріка: А що у ній порпатись, вона простенька (знімає грати, накидає їх як сіті собі на плечі, проходить сценою ніби топ модель) Ну що, ну як... а так, а от так... до лиця мені ґрати, тенета, решітки... в'язана фактура, рішельє... це ж писк моди, хіт сезону... я виглядаю у цьому, “прикиді” сексуальною... а - а...

Слідча: Я нічого не розумію...

Ріка: Адже ви вирішили, що таким як я, усім... таким як ми слід носити тільки такий одяг.

Слідча: Хто це ми? Тут є ще хтось, (простягає руки) агов, відзовіться!

Ріка: Не треба кричати, не треба їх кликати, вони самі з'являться... як примари.

Слідча: (крутиться по камері із заритими очами) Звідки, звідки, навколо лиш стіни (етюд з уявними стінами) і все міцно замкнено на ключі, замки, засуви...

Ріка: Ха-ха... вони з'являються з усюди, з усіх кутків і стін, Їм немає перепон... спочатку вони ласкаві..

Слідча: Ласкаві! Хто?

Ріка: Вони шепочуть ніжними голосами купи, придбай, можна на виплату, під заставу, без відсотків, але... ось настає... у-у!

Слідча: У-у, що це у у!..

Ріка: У - у... це з'являється потім і означає зміну їх голосів.

Слідча: Вони вже не ласкаві,

Ріка: Ха-ха... ні, вони холодні, колючі, сердиті, жорстокі...

Слідча: Стає холодно, що, що це!..

Ріка: Вони верещать: заплатив, а відсотки.... але але їх не було... Ха-ха - накапали, давай "бабулі", за це, за це і за це... але мені цього не потрібно... Ха ха, ми краще знаємо, що тобі потрібно! Ми суспільство, ми виробляємо і заставимо тебе це мати... Ха-ха, не хочеш, тоді накинь собі на плечі цей одяг, одяг в гратку, він не тисне на твої тендітні плечі... Ха ха, тоді зволь до холодного пристанища - це, відтепер, твій дім.

Слідча: Це жахливо.

Ріка: А хтось говорив про справедливість, та це слова, а вони тут ні-до-чо-го... продовжимо (показує моду). Ха-ха, думаєте, що мені це не до вподоби, помиляються - це тільки мій тимчасовий прихисток, бо знаєте яке моє справжнє ім'я?

Слідча: Ти Ріка.

Ріка: Майже так, я – Ріка!... Чуєте, я нестримна течія, мене нічого не може зупинити, навіть тимчасова перешкода, я тільки набираю рівень, щоб перелитися і текти далі... це тільки справа часу... я нестримний потік і мене не спинити ніякими ґратами і тенетами!

Слідча: Але ж в'язниця!

Ріка: Це теж тільки для набору рівня.

Слідча: Але ж тут...

Ріка: Від кожної тимчасової перепони можна щось взяти навчитися...

Слідча: Від цих вологих стін (мацає уявні стіни, витирає руку) бр - р! A, ви, хочете спробувати?

Ріка: Слідча: Я не знаю чи зможу.

Ріка: Ідіть сюди.

Слідча: Навіщо це мені?

Ріка: Кожна перепона щось лишає у людині, а вам - можновладцям, обов'язково це слід спробувати.

Слідча: А що там пробувати?

Ріка: (укриває Слідчу гратами) I тут можна знайти свої маленькі радощі: зваримо чифіру, ви знаєте, що це таке?

Слідча: Чула.

Ріка: Це коли чай не заварюють, а кип'ятять, але тільки раз: кипне - підніметься і все.

Слідча: Він міцний.

Ріка: Ми будемо пити його маленькими ковтками по черзі з однієї металевої кружки.

Слідча: Від нього певно темніють зуби.

Ріка: Це дурниця в порівнянні з тим запамороченням, що оповиває твій розум.

Слідча: А ми не наробимо дурниць?

Ріка: Ні, це лиш безпечні глюки, трішки потанцюємо, давай (танцюють) отак, у такт.

"Ой, глюк, мамо, черевики купила... ой, глюк, мамо..."

... це справді така пісня, до якої можна притулитися (тулиться до Слідчої). Ти не даш мені поносити свої туфлі тридцять восьмого розміру?

Слідча: Бери, мені не шкода.

Ріка: (взуває туфлі) Це маленька компенсація за мої...

Лампа блимає, яскраво світить, Ріка вішає трати на місце. Садить слідчу за стіл

Слідча: (тре очі) Справді, мабуть мені потрібні окуляри, треба мені звернутися до окуліста... і холодно ж... ні це справжній бардак... у цій...

Ріка: (потупленим поглядом розглядає туфлі, скромним тоном) Може перейдемо до справи.

Слідча: Звичайно у нас так мало часу, то давайте ще раз повернемося до особи вищезгаданого Амура.

Ріка: Це дійсно особа.

Слідча: Ти боготвориш його, я вірно зрозуміла?

Ріка: А мені здавалося, що ви розглядаєте мій випадок... конкретно.

Слідча: Розумієш, (листає папери) все говорить про те, що це він? Втягнув тебе у злочинну діяльність і навіть більше...

Ріка: Що ще... більше?

Слідча: У мене є підозра, що саме він створив тебе.

Ріка: Що?!

Слідча: Я поясню: всі твої знання, соціальна поведінка, вміння триматися і знаходити вихід із скрутних ситуацій - це його, так би мовити, рук діло. Чи не так?

Ріка: Це ваші пусті вигадки, у вас не має доказів.

Слідча: Доказів справді малувато (оглядає папку) але, Ріко, отак не для протоколу, скажи мені, адже у нас з тобою склалися довірливі стосунки.

Ріка: Можливо.

Слідча: То скажи, це він навчив тебе конспіративної роботи, дав навики вмілого обходження з вибухівкою?

Ріка: Можливо.

Слідча: Бо звідки у такої ще ...

Ріка: Шмаркачки...

Слідча: Я цього не говорила... такої юної особи, така вправність? Тебе не могли спіймати кращі оперативники.

Ріка: Цей тон, цей бальзам на рани... Я не розумію куди ви хилите.

Слідча: (швидко) Я скажу тобі куди. Ти ще неповнолітня і тобі багато проститься, а якщо ти даш щирі свідчення, то взагалі.

Ріка: Ви пропонуєте здати вам Амура?

Слідча: Зрозумій, Ріко, я хочу тобі...

Ріка: Я це вже чула, лиш не дослухала, що то взагалі?

Слідча: Розумієш, справу можна подати так, що ти заплуталася, тебе підставили і, тобою маніпулювали.

Ріка: А мої злочини?

Слідча: Які ще злочини!

Ріка: Ну, хоча б підрив гранати у людному місці.

Слідча: Але тоді ніхто не постраждав.

Ріка: Справді, граната вибухнула, але нічого не пошкодила.

Слідча: Ось бачиш, як все виходить.

Ріка: Нічого не виходить, нічого ви не розумієте...

Слідча: То поясни. (швидко пише)

Ріка: Ми сподівалися... ми начинили гранату тим, що нам здавалося потрібним для інших, але...

Слідча: Продовжуй, продовжуй...

Ріка: Але ми помилилися і жорстоко поплатилися за це.

Слідча: Все таки організатор усього він?

Ріка: Наша акція марна - все те, чим була начинена граната пройшло крізь усіх так, що навколо нічого не зачепило, бо все навколо - велике НІЩО... ми прорахувалися!

(Імітує вибух…)

Слідча: А про це, будь ласка, конкретніше.

Ріка: Ха-ха, та щоб зрозуміти це, вам ще треба багато чому навчитися.

Слідча: Дорогенька моя, до твого відома у мене дві вищі освіти.

Ріка: Вище вже не можна, а у мене жодної, ну то й що!

Слідча: Відчуваєш різницю?

Ріка: А ви покажіть мені її.

Слідча: Показати, що показати?

Ріка: От бачите, відразу хвилюєтесь.

Слідча: Ну все, досить, а то складається враження, що ти мене допитуєш, а у мене вже не має часу і я чогось так замерзла. То ти будеш говорити?

Ріка: Буду.

Слідча: От і добре.

Ріка: Але тільки для того, щоб ви відчули різницю.

Слідча: Я сама увага.

Ріка: От ви, ранком прокинулись, все таке, збираєтесь на роботу,- і скажіть - ви знаєте, що будете робити і що з вами буде?

Слідча: Звичайно, все за розкладом.

Ріка: Ха-ха, та який там розклад: вами керують начальники, суспільні обставини; захочуть кинуть туди, захочуть сюди, а взагалі, і звільнити можуть за невідповідністю, чи не так...

Слідча: Хай так, але яке це має відношення до нашої справи.

Ріка: І куди підете, якщо вас звільнять?

Слідча: Ну-у, припустимо на іншу роботу.

Ріка: А там така ж ситуація.

Слідча: Тоді... ще на іншу.

Ріка: Ага, у вас тільки один стереотип мислення на роботу.

Слідча: Не розумію.

Ріка: Ото ж, забери у вас роботу і ви вибухнете швидше за мою гранату.

Слідча: А як же інакше,

Ріка: Як... А от так: ранком, свіжим ранком прокинулася з чистою головою і я вже знаю, що зі мною буде.

Це як провидіння небесне, я знаю, що я буду робити, я абсолютно вільна...

Слідча: О-о, це вже прояви психотропного впливу.

Ріка: Ні, це - віра! Свобода вибору і так далі…

Знову блимає світло.

Слідча: Ні, ці перепади напруги - це неможливо...

Остання зміна поведінки.

А мені... а мені до понеділка головному треба справу на стіл покласти завершену з висновками, з обґрунтуванням, з аналізом...

Ріка: Все-таки кар’єра.

Слідча: Але у мене ще нічого немає, ці нещасні алогічні докази, які нічого не доводять (кидає папери догори), що це, куди це підшити... Це ж якась нісенітниця, безглуздя... скажи, скажи навіщо це, для чого, в чому полягає ціль твоїх дій, скажи?!

Ріка: Хіба я не говорила?

Слідча: Та дурня, все те, я сама мало що з усього зрозуміла; а головний... й тим більше, що я йому покладу на стіл...

Ріка: То почнемо з початку.

Слідча: Ні, я втомилася, дуже втомилася, і що з початку: твоя розповідь, що ти... ти... ха ха, ой, подивись на себе збоку... (відходить на бік) оце дівчисько - організатор і активний учасник збройного угрупування.... ха-ха, та мене піднімуть на сміх... головний примружиться і скаже:"... ну, ти мать, вообще, поїхала... ха-ха" (істерично сміється)

Ріка: Але це правда.

Слідча: (Схлипує) 1 ще скаже: "ану, посвідчення на стіл”, а як мені бути, куди я піду?...

Ріка: Підеш дорогою, ні узбіччям, гарненько вихиляючи стегнами і авто будуть сигналити тобі у слід, а дехто навіть пригальмує і запропонує проїхати у синю даль.

Слідча: До чого це?

Ріка: Я пропоную тобі нове життя.

Слідча: (пристрасно) Послухай, Ріко - дівчинко моя, подружко, адже так, за цей час ми з тобою здружилися (обнімає Ріку за плечі, заглядає в очі) скажи, скажи, не губи моє життя, мою кар'єру, мене, власне.

Ріка: Ви хочете зробити мені пропозицію?

Слідча: Так, так, люба моя, таку від якої усім буде добре... Я хочу, що усім було добре!

Ріка: Усім добре тільки на цвинтарі.

Слідча: Бр... мене морозить... ось (збирає папери) ця справа гибла, це справді могила, але... але є в ній маленька зачіпка. (цокотить зубами) зовсім холодно...

Ріка: Візьміть оце...

(Етюд: або Ріка знімає свій тюремний одяг і під ним вона вдягнута як слідча,

або вони міняються одягом зі словами:

Слідча: Так краще, так тепліше...)

Слідча: Так, я трішки... то послухай (показує листок) якби ми виставили справу так, що це все закрутив цей, ну цей... як його...

Ріка: Амур.

Слідча: Так, так, як добре, що ти мене розумієш. Він запеклий рецидивіст, у нас на нього компромату - вагон!

Ріка: І, здогадуюсь, доказів.

Слідча: Та усього доволі, а треба допишем і лиш... ти даєш на нього свідчення.

Ріка: Та говоріть простіше - здаю!

Слідча: Але ж це він у всьому винен! І розумієш, усім добре: головний із задоволенням промичить: "...ну, ти мать, даєш", я отримаю підвищення, ти, мабуть, незначний термін, і то - умовно.

Ріка: А він?

Слідча: Хто?

Ріка: Він - Амур.

Слідча: А - а... що ти, хто він тобі...

Ріка: (задумливо) Він мені...

Слідча: Ну - у, згоджуйся... Він же тебе кинув, ти тут, у в'язниці, а він там - на волі, навіть вісточку не прислав. Не прислав - признайся!

Ріка: Вірніше - я йому.

Слідча: То, ти згідна? Швидше, бо мої ноги холонуть.

Ріка: Таким ногам не можна дати згинути. (подає руку) Прошу. Слідча: Що?

Ріка: Запрошення на танго.

Слідча: Для чого?

Ріка: Для зігріву!

Жагуче танго.

Слідча: Але це...

Ріка: Помовч... в танці говорить тіло і це важить більше ніж слова.

Продовження танцю.

Слідча: що це, що це з нами!

Ріка: Це апофеоз моєї злочинної діяльності, блін... Ти знаєш, хто я... тільки мовчи не треба слів, говорити буду я, і це будуть не слова, а твої думки... Чуєш, вони долинають з урвища і кричать, чуєш, волають, хто ми - и - и... Ось, (Ріка лицем до залу) - це я, Ріка Граната...

Ось. (Слідча лицем до залу) Слідча - аналітик, без імені... (боковий танець) Де твоє ім'я: у документах, паперах, електронах, комп'ютерах і що воно означає... твоє єство, скажеш ти, а яке воно - ніхто цього не знає, навіть ти, бо твоє єство суть і ім'я розірвані... між вами прірва; бездонна, глибока і страшна порожнина між тілом розумом... Як з'єднати їх, як і чим засипати цей розрив... І ось тут (музичний акцент) з'являюсь я - терористка, бандитка, сучасна фурія і валькірія в одній особі, у мене в руці бомба - я хочу, щоб вона вибухнула, щоб всілякий непотріб, якого у вас без міри, викинуло шаленою вибуховою хвилею і завалило жахливий розрив у вашому єстві... І ти... ти б стала не криміналістом, а аналітиком, а дослідником вільного і єдиного цілого, того, що зветься людською особою! Подивись (лицем до лиця) ти і я, які ми схожі, я - це ти - Ріка, невже ти цього не зрозуміла, я... це те, що приховано у тобі... мої дії - це твої, ти би так жила і діяла, якби не тиск цих паскудних обставин.

Я прийшла звільнити тебе!

Ти щось зрозуміла?

Слідча: (меланхолійно) А хто навчив тебе так танцювати?

Ріка: Ти би зрадила того, що навчив тебе танцю?

Слідча: Зігрів мене...

Ріка: Так.

Слідча: Ні за які справи, посади і підвищення.

Ріка: І я ні... того, хто хотів мене зберегти.

Слідча: А що для цього потрібно?

Ріка: Потрібен код.

Слідча: Код?

Ріка: Ось, десь при вході.