Вірші та привітання до Дня Української Державності, які сповнені патріотизму
Щороку, коли наближається День Української Державності - 15 липня, наші серця сповнюються особливо трепетною ніжністю до рідної землі. Саме в цей день ми згадуємо про нашу багату історію, про відважних предків, які боролися за незалежність України. І який же найкращий спосіб виразити свою любов до Батьківщини, крім поезії?
Історія України – це невичерпне джерело натхнення для поетів. Саме тому вірші до Дня Української Державності українських поетів завжди актуальні. Вони допомагають нам зберегти пам'ять про наших предків, про їхню боротьбу за незалежність.
Вірші до Дня Української Державності українською мовою – це скарбниця нашої культури. У них ми знаходимо відповіді на вічні питання про сенс життя, про любов до рідної землі. Це свідчення того, що українська поезія завжди була і буде невід’ємною частиною нашої національної ідентичності.
Красиві вірші до Дня Української Державності
У кожному серці українця живе мелодія любові до рідної землі. І найкраще цю мелодію передають поети, які своїми віршами про Україну до сліз малюють перед нами барвисті картини рідної природи, звичаїв та історії. У цей особливий день, День Української Державності, пропонуємо вам насолодитися добіркою найкрасивіших поезій, присвячених нашій Батьківщині.
Тобою горджусь (до Дня Української Державності)
Ти з козацького мудрого роду,
Твій початок - це Київська Русь.
Понад тисячі років народу.
Україно, тобою горджусь.
Кров тече патріотів у жилах.
Не погасне незламності дух.
З діда-прадіда в кожного сила,
Не страшна нам ворожість задух.
Визнання світової спільноти
Окриляє нашу Державність.
Єдність нам допоможе збороти
Агресивність і безпідставність.
Московитські поляжуть нездари.
Сенсу в їхній немає брехні.
Не одержать землі ні гектара,
Переможе Вкраїна в борні.
(Світлая (Світлана Пирогова)
Проголошення української державності та Акт Злуки
З колін Вкраїна поставала,
Хоч вили бурі в ті часи:
Наріжні камені поклали,
Й нові фундаменти Руси.
Була значуща та подія,
Вкраїні Слава!.. Гімн лунав.
Правічна здійснювалася мрія,
Акт Злуки знову нас єднав.
Сміливці йшли на переправу,
Глибокий полишили слід.
Творили Соборну державу,
Неначе вчора… сотня літ.
Уперто йдемо їх слідами,
Довіри Стяг їх несемо.
Ще скористаємось плодами,
Честь на алтар покладемо.
(Миколай Волиняк)
***
Творення держави України
Сягає в сиву глибину віків,
Коли рівноапостольський князь Володимир Стародавню Русь всю охрестив.
Рік заснування Києва – її столиці, Як свято Державності
вшановуємо ми. Адже культуру, звичаї, традиції
Взяла у спадок Україна від Русі.
Наша ненька-Україна, наче мати, У якої є три красені-сини.
Це наші з вами символи державні: Національні Прапор, Герб і Гімн.
Наш Герб – це Тризуб, символ влади, Означає триєдність він життя.
Батько – сила, мати – мудрість, Дитина – це любов і майбуття!
Прапор – теж державний символ В синьо-жовтих кольорах.
Синій колір – колір неба, Де літає вільний птах.
Жовтий колір – колір сонця, Колір жита на полях!
Національний Гімн – святкова пісня, Що урочисто лунає звідусіль.
Композитор Михайло Вербицький І поет Павло Чубинський
Її створили для майбутніх поколінь.
Квітуча, рідна та єдина, Непереможна і стійка.
З святом Державності, країно, Хай буде світлим майбуття!
Народжуйся, моя Державо
Мій рідний край!
Моя земля!
Ти серцю мила
Батьківщина!
Ти- біль й надія
Кобзаря!
Всесвітнє диво-
Україна!
Незламний дух,
Єднання душ,
І сильне прагнення
До волі-
Правдивий рух,
Цвітіння руж,
Непереможні ще паролі.
Магічний ряд
Місця святі- не піддадуться супостату.
Вони ж- бо нелюди,
А тих= перемагають
І крилаті!
І бджоли й гуси бойові-
Гаазькі шифрові агенти.
Що є у їхній голові?
Там- темінь
Й затхлі екскременти.
Не варті ви й поганих слів!
Ви самознищитесь
Навіки,
Планетні черви-
Москалі,
Безумці,утварі безликі!
Геть ,погань,
люта кацапня,
Непотріб,пОмилка
Природи!
Країна наша- це броня!
Не для ординської
Породи!!
Ви зазіхнули на святе!
На велич нашої держави!
Не зрозуміти вам,
Що це- загибель ваша,а не слава!
Це землі дужих козаків,
простори
мавок і мольфарів,
І духи скитів і степів,
І характерникових чарів!
Молитва- щит наш
Й божий дар,
А Бог- водитель й Управитель!
П'ємо небесний ми нектар!-
Від того мозок наш-
Мислитель!
Не досягти вам цих частот,що містяться
Далеко,в вишніх,
Кінець приходить вам,от- от!
Розпорядиться
Й з цим Всевишній!
Наш рідний край,
Свята земля!
Народжуйся,
Нова Державо!
Крізь біль й надію Кобзаря!
До ПЕРЕМОГИ!
РІДНА! СЛАВА!
До Перемоги,
Рідна!
Слава!
(Валентина Мала)
Державо моя! Ти останній форпост!
І знов майорить над бронею наш стяг,
Ідуть між полями колони.
Немов козаки на своїх жеребцях
Летять захищати кордони!
За тисячу літ ворог наш не змінивсь -
Ті самі лукаві ординці.
І ми, як один, стали всі до рушниць
Й так само із ним на одинці!
Століття пройшли, були славні часи
За гетьманів та отаманів.
І знову весь світ впало нам берегти
Від диких племін басурманів!
Держава моя! Ти останній форпост
Між світом людей та урканів!
Ти наче стіна, на якій несуть пост
Нащадки Сірка та Богдана!
І знову за спинами склоки та пляс!
Безпечно гуляє Європа!
І Київська Русь знов воює за вас!
А вам знов не має мороки!
Не маємо права ми їх пропустить,
Бо знаєм їх справжнє обличчя!
Вже тисячу років, як стражі границь,
Боронимо Світ від каліччя!
І знов переможе все світле й святе!
Це станеться все неодмінно!
І Київська Русь свої стяги здійме!
Зламавши орду об коліно!!!
(Володимир Царенко)
Борись, не спи моя державо!
Горить зелене
Листя навкруги.
Димить і тліє,
Брате й твоя хата.
Тьмяніє юний
Цвіт квітучої трави.
Він стає
Неначе вата.
Гинуть найкращі
Доньки і сини.
Діти не побачать
Маму й тата.
Борись, не спи моя
Нескорена державо!
Бо полягло народу
Так багато.
(Віктор Варварич)
Хай майорять державницькі вітрила!
Наш прапор - символ гордий, непоборний,
Знамено, що не раз водило в бій.
Полотнище,як правда, - непідробне,
Як стяг окрилених бажань і мрій.
Вжилося в ньому дві стихії - сили,
Що воскрешають пам'ять поколінь.
Внизу це злотно - стиглий колос ниви,
Над ним сріблясто - синя голубінь.
Тож збережи у серці, сину милий,
На все життя ці славні кольори!
Хай майорять державницькі вітрила,
Ці святосяйні стяги - прапори!
(Shevchuk)
Щирі вірші про Україну відомих українських поетів
Великі поети – це скарбниця мудрості та натхнення. Їхні твори, пройшовши крізь віки, не втрачають своєї актуальності. У цих віршах про Україну і війну відомих українських поетів ви знайдете глибокі роздуми про життя, любов до Батьківщини, а також безмежний патріотизм.
Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.
(Володимир Сосюра)
Україні
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
(Василь Симоненко)
Скрізь плач, і стогін, і ридання...
Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(Леся Українка)
Можливо, знову загримлять гармати
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я… Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття —
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
(Василь Симоненко)
Де найкраще місце на землі
Де найкраще місце на землі
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
– Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? –
Сонце усміхнулося здаля:
– Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина – то найкращий край!
(Дмитро Павличко)
Розвивайся ти, високий дубе…
Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії,
Прокинуться люди.
Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.
Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна.
Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти
Теплою рукою.
"Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам в сусід на услузі
Свій вік коротати!
Піднімайтесь на святеє діло,
На щирую дружбу,
Та щоби ви чесно послужили
Для матері службу.
Чи ще ж то ви мало наслужились
Москві і ляхові?
Чи ще ж то ви мало наточились
Братерської крові?
Пора, діти, добра поглядати
Для власної хати,
Щоб ґаздою, не слугою
Перед світом стати!"
Розвивайся ти, високий дубе,
Весна красна буде!
Гей, уставаймо, єднаймося,
Українські люди!
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Хай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!
(Іван Франко)
Сучасні вірші про Україну, які змушують задуматися
Сучасна українська поезія – це динамічний і багатогранний світ. Молоді автори, не боячись експериментувати, пишуть твори, які змушують нас задуматися про сенс життя, про наше місце у світі. Ці вірші про Україну до сліз та про війну – відверте зізнання в любові до України, це спроба осмислити складні реалії сьогодення.
Війна, кохання й Україна
Літа його цвіли вже сивиною,
Коли її тут, «на нулі», зустрів,
Земля стогнала, змучена війною,
І небокрай шахедами розцвів.
Вона ж така ще молода, вродлива,
Осяяла війни суворий шлях,
Так сонце після грозової зливи
Тепло і світло розлива в полях.
І він забув, що скроні його сиві,
Забув про все, а головне, про вік.
Забув і про дорослого вже сина,
Адже у нім проснувся чоловік…
Хто знає силу пізнього кохання,
Той розуміє, що воно так є:
Це не юнацьке уночі зітхання –
Боротися він буде за своє,
Адже його душа пісні співала,
І змовкнуть не збиралася ніяк,
А тут оця непрохана навала,
Що нагадала: прадід твій – козак.
Отож він там, де всі боронять волю,
І інших знати не хотів доріг,
Бо тут вона – його кохання й доля,
І сивина його для них – не гріх.
Вона і він, і ненька Україна…
Це їхня з діда-прадіда земля.
Він – не Султан, вона – не Чураївна,
Йому ж коханням стежку вистеля
До Перемоги над московським катом,
І вибору їм доля не лиша,
Як рать ворожу гідно покарати,
Бо так велять його й її душа.
(Ганна Верес Демиденко)
Україна сумує
Ви сказали за всіх щирі правди слова,
За синів, що наш край боронили:
- Україна одна! Україна жива!
Бережіть її. В єдності – сила.
Голос роду й землі промовляв у тобі,
Його чули і скелі, і води.
Тільки сірі раби, що глухі і німі,
Не вчували той поклик свободи.
Так боялися Правди, що жИла в душі,
І на зльоті підрізали крила…
Ти у вічність пішла по Господній стезі,
Тільки ж душу не вбити, як тіло.
Мова значення має! Україна - одна!
Боротьба за Вітчизну невпинна…
Світла пам’ять одвічна! Ваша справа жива!
Не забудемо, пані Ірино.
(Світлана Імашева)
Гостинна наша Україна
"Гостинна наша Україна,
Всім по заслугам воздає,
Ми марно мріємо про це.
Лани широкі, видно кручі
Та всі чомусь такі колючі,
Кусають завжди за живе.
Кордони всі чомусь закрили
І ні туди і ні сюди,
Родини взяли й розділили.
Невже це ми?
Оці барани,
Що пашуть зрання
До світання.
До нас і нам закрили в'їзд.
Брехню торочать, строчать, строчать.
Життя усім тут укоротять?
Границя кажуть на замку,
А ми в одвічному боргу.
І що тут скажеш.
Як колись:
-Молись!
Криві дзеркала навкруги
І ні туди вже, ні сюди.
Раби.
А кажуть рабство відмінили.
Вільні тут ті,
Хто вже в могилі.
Ми беззаконня ж боронили.
Людей ми тут,
Тут розділили.
На касти.
Класова нерівність
І споконвічна вже повинність.
І що скажіть тут є законним,
Тут вікове вже беззаконня.
Все наше тут чомусь в вогні,
Лиш заробляють на війні.
Страдаєм ми, страдаєм ми.
І ні туди і ні сюди.
(oreol)
Для мене Україна – друга мати
Для мене Україна – друга мати,
Окрім тієї, що дала життя,
Навчила гордо голову тримати,
Вручила коди вічного буття.
У них – любов, котра не вигоряє,
Допоки серце в грудях стукотить,
Повінчана навіки з ріднокраєм,
Де роду мого пращурів хрести.
Це та любов до мови – коду роду,
Пронесена крізь призму поколінь,
Уплетена в пісні мого народу,
Котра не має інших поклонінь,
Окрім того, хто всесвітом назвався
І нитку долі кожному вручив,
Аби для роду і землі старався,
Шукав до щастя згублені ключі.
Для мене Україна – сад весняний,
Де море квітів, світла і тепла,
Де океан красунечок-панянок,
Де я, як жінка й мати, відбулась.
(Ганна Верес Демиденко)
Україна, чому…
Україна, чому печаль по тобі з'їдає,
сльозою бринить?
Чому в наших долонях,
ти не маєш спокою?
Хіба ж літами не заслужила,
хіба мало терпіла.
Ти, як та багатостраждальна жінка
з сумними очима,
дивишся на кров пролиту Віками.
Та чи ж мало її було, щоб ще і в наш час,
поливаємо Землю свою повсякчас.
(Svitlana_Belyakova)
Була, є й буде Україна
Вбивають нас, а ми живем,
Бо нація ми нездоланна,
І мислення у нас нове:
Жить без корупцій і без кланів.
Катують нас, а ми живем,
Попри ворожі зазіхання,
Кайданки всі-усі порвем,
Дітей народимо з кохання.
Нас розп’яли, але не всіх –
Ніхто не знищить нас ніколи.
Не діждеться кремлівський псих,
Щоб сонце зупинило коло!
Допоки крутиться Земля,
Лунає мова солов’їна,
Що в душах рани нам зціля,
Була, є й буде Україна!
(Ганна Верес Демиденко)
Короткі вірші про Україну, які сподобаються кожному
Іноді найкращі почуття виражаються в кількох словах. Короткі вірші про Україну – це яскраві спалахи, які запалюють серце. Вони легкі для запам’ятовування і можуть стати вашою особистою мантрою, нагадуючи про любов до Батьківщини.
Усе моє, все зветься Україна
Усе моє, все зветься Україна
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
(Ліна Костенко)
Живи, Україно, живи для краси
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
(Олександр Олесь)
Я закоханий палко, без міри
Я закоханий палко, без міри
У небачену вроду твою.
Все, що в серці натхненне і щире,
Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу,
Кров гарячу пустила до жил.
Я без тебе нічого не значу,
Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім'я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.
(Василь Симоненко)
Можна вибрать друга і по духу брата
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть пад тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
(Василь Симоненко)
Пише татко доні
Пише татко доні:
«Служу на кордоні,
На кордоні я служу,
Батьківщину бережу»
Пише доня татові,
Воїну-солдатові:
«Я малюю квіти, сад,
В синім небі гуси...
Дуже я тебе люблю,
Жду тебе, татусю!»
(Андрій М'ястківський)
Млин
Я люблю сільський наш млин —
Над ставком шумує він.
Від млина ідуть дроти,
Гонять світло у хати.
А у самому млині
Мельник меле цілі дні.
Він засипле кіш зерном —
І мука тече струмком.
Буде хліб і галушки,
Корж із маком, пампушки,
і пиріг, і пиріжки,
І лемішка в молоці,
І локшина, і млинці,
Будуть свіжі варениці,
І сластьони, й паляниці,
І веселий коровай,
Щоб щасливо жив наш край.
(Михайло Стельмах)
Дитячі вірші про Україну, які вчать патріотизму
Прищепити любов до Батьківщини з дитинства – найважливіше завдання кожного з нас. Патріотичні вірші про Україну для дітей – це перші кроки на шляху формування патріотичного світогляду. Вони допомагають дітям пізнавати свою країну, її історію та культуру.
Добрий день, Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!
(Павло Тичина)
Рідний край
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
(Платон Воронько)
Рідне
Україна – рідний край,
Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.
(Ярослав Скидан)
Сонячний дім
Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»
(Андрій Німенко)
Це моя Україна
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.
(Анатолій Камінчук)
Наш рідний край
Щоб довелося мандрувати –
Піти по рідній всій землі:
У кожне місто завітати,
У кожнім побувать селі, -
То навіть би за сотню років
Цього б не встигли ми зробить:
Простори в нас такі широкі,
А міст і сіл – що не злічить!
(Марія Познанська)
Батьківщина
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
(Олексій Довгий)
Як ти любиш Україну
— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.
(Олесь Лупій)
Про Україну
Я тримаю у руці
Кольорові олівці.
Хочу я намалювати
Кримські гори і Карпати.
Степ і пагорби Дніпрові,
І озера, і діброви,
І веселку, і калину,
Чорне море і Дунай –
Все це наша Україна,
Наш чудовий рідний край!
(Наталія Зарічна)
Привітання до Дня Української Державності своїми словами
День Української Державності – це особливе свято, яке об’єднує нас усіх. У цей день ми хочемо висловити свою вдячність нашій Батьківщині, подякувати тим, хто її захищає і розвиває. І найкращий спосіб зробити це – написати власне привітання. Нехай ваші слова привітання на День Української Державності стануть ще однією маленькою цеглинкою у фундаменті сильної і незалежної України.
Сьогодні, в День Державності, ми вклоняємося нашій чудовій країні. Україна – це не просто територія, це наша історія, наша культура, наші традиції. Це місце, де ми народилися, виросли і де живе наша душа. Дякуємо нашим предкам за боротьбу за незалежність, дякуємо нашим захисникам за те, що оберігають нашу свободу. Бажаємо Україні процвітання, миру і щастя. Нехай наш прапор завжди майорить над вільною країною!
День Державності – це свято для кожного українця. Це день, коли ми згадуємо про наше минуле, пишаємося своїм сьогоденням і мріємо про прекрасне майбутнє. Україна – це наша гордість, наша сила, наша надія. Бажаємо нашій державі мирного неба, економічного зростання і єдності народу. Нехай кожен з нас зробить свій внесок у розвиток нашої країни.
Сьогодні ми святкуємо День нашої Державності. Україна – це квітучий сад, де кожен з нас – маленька квіточка. Разом ми створюємо неймовірну красу. Бажаємо нашій країні завжди залишатися такою ж квітучою і красивою. Нехай над нею завжди світить сонце, а дощі поливають родючу землю.
День Державності – це не просто дата в календарі, це свято в наших серцях. Україна – це наша земля, наша мова, наші звичаї. Це наша історія, яка нас об’єднує. Бажаємо нашій державі міцних коренів і високих вершин. Нехай наша любов до України буде вічною!
Сьогодні ми відзначаємо особливу дату – День Державності. Україна – це наша Батьківщина, наш дім, наша сім’я. Це місце, де ми відчуваємо себе в безпеці і спокої. Бажаємо нашій країні миру, процвітання і розвитку. Нехай кожен українець буде щасливий та успішний.
День Державності – це свято, яке об’єднує всіх українців. Незалежно від того, де ми живемо, ми завжди будемо пам’ятати про нашу Батьківщину. Україна – це наша гордість, наша сила, наша надія. Бажаємо нашій державі міцної економіки, високого рівня життя і міжнародного визнання.
Сьогодні ми відзначаємо День нашої Державності. Україна – це країна з багатою історією і культурою. Ми пишаємося нашими предками, які боролися за нашу незалежність. Бажаємо нашій державі миру, стабільності і процвітання. Нехай наша любов до України буде вічною!
День Державності – це свято для кожного українця. Це день, коли ми згадуємо про наше минуле, пишаємося своїм сьогоденням і мріємо про прекрасне майбутнє. Україна – це наша гордість, наша сила, наша надія. Бажаємо нашій державі миру, процвітання і єдності народу. Нехай кожен з нас зробить свій внесок у розвиток нашої країни.
Україна – це квітучий сад, де кожен з нас – маленька квіточка. Разом ми створюємо неймовірну красу. Бажаємо нашій країні завжди залишатися такою ж квітучою і красивою. Нехай над нею завжди світить сонце, а дощі поливають родючу землю.
День Державності – це свято в наших серцях. Україна – це наша земля, наша мова, наші звичаї. Це наша історія, яка нас об’єднує. Бажаємо нашій державі міцних коренів і високих вершин. Нехай наша любов до України буде вічною!
Україна – це наш дім, це ми
Україна – це не просто географічне поняття, це стан душі, це почуття гордості за свою країну. Кожен з нас несе відповідальність за її майбутнє. Ми маємо бути активними громадянами, брати участь у житті своїх громад, відстоювати свої права і свободи. Адже саме від кожного з нас залежить, якою буде наша країна.
Україна – це наш дім, і ми маємо його захищати. Не тільки від зовнішніх ворогів, але й від внутрішніх проблем. Корупція, байдужість, нетерпимість – це все рани, які потрібно лікувати. Давайте ж об’єднаємося, щоб зробити нашу країну кращою.
Ми – українці, і це звучить гордо. Ми маємо пишатися своїм походженням, своєю культурою, своїми традиціями. Давайте передамо цю гордість нашим дітям, щоб вони росли справжніми патріотами.
