Уривок з книги «Заразлива щедрість. Ідея, яку варто поширювати». Кріс Андерсон. Видавництво «Лабораторія»
Портал Експеримент ділиться з вами цікавими книжковими новинками, які виходять в українських видавництвах.
У видавництві «Лабораторія» вийшла книга «Заразлива щедрість. Ідея, яку варто поширювати». Публікуємо уривок з книги.
Таємний експеримент: уривок з книжки «Заразлива щедрість. Ідея, яку варто поширювати»
Кріс Андерсон, автор книжки «Заразлива щедрість. Ідея, яку варто поширювати», яка скоро вийде у видавництві Лабораторія, впевнений, що не все втрачено і ми можемо перетворити розчарування на оптимізм. Все зводиться до переосмислення однієї з найфундаментальніших людських щедрот: а якщо щедрість стане заразливою?
Лондонський перукар, який почав пропонувати стрижки людям без даху над головою і став каталізатором цілого руху. Двоє анонімних жертводавців, що роздали по десять тисяч доларів для двохсот незнайомих людей, і виявили, що більшість отримувачів хочуть «віддячити» своїми щедрими вчинками. І TED, який перетворився з нішевого щорічного саміту на глобальний маяк ідей, транслюючи доповіді онлайн і надаючи мільйонам людей доступ до безплатного навчання.
Андерсон розповідає історії, що надихають, і пропонує інструкцію того, як почати робити щедрі вчинки: дарувати гроші, час, талант, зв'язки чи доброту — і завдяки інтернету надавати їм здатність до самовідтворення, що змінює світ.
У 2019 році подружня пара зі спільноти TED отримала надприбуток з інвестицій. Вони захотіли відреагувати на усмішку долі, поділившись значною частиною коштів: двома мільйонами доларів. Але замість того, щоб просто підтримати TED або іншу справу, вони почали розмірковувати про те, чи існує більш творчий спосіб роздати гроші.
Ідея, яку вони придумали, була, безумовно, творчою. Навіть зухвалою.
Вони вирішили анонімно віддати незнайомцям по десять тисяч доларів за раз. І при цьому вони хотіли співпрацювати з TED та соціологами, щоб побачити, чи можемо ми допомогти посилити вплив цих подарунків.
Раніше мені доводилося бачити ознаки сили щедрості, тому мене захопила можливість допомогти з цим проєктом, який, здавалося, не подавав великих надій. Я запропонував модифіковану версію експерименту, проведеного у моїй школі, який описував в попередньому розділі. Працюючи з психологом, професоркою Елізабет Данн та її дослідницькою групою з Університету Британської Колумбії, ми допомогли розробити те, що стало відомо як «Таємничий експеримент».
Ось як це відбувалося.
Запрошення
У грудні 2020 року я опублікував у соціальних мережах заклик подати заявку для долучення до незвичайного дослідницького проєкту. «Це буде захопливо, несподівано, це займатиме час, можливо, буде напружено, але водночас — може змінити ваше життя». Жодної згадки про гроші.
Ми взяли гештег #MysteryExperiment і в підсумку отримали кілька тисяч заявників, жоден з яких не знав, на що він підписується. Ми обрали широку групу з двохсот людей із семи країн (Індонезія, Бразилія, Велика Британія, США, Канада, Австралія та Кенія) і надіслали їм відео з хорошою новиною: кожен із них мав отримати десять тисяч доларів у подарунок від «анонімної пари в спільноті TED» (кошти буде переведено на новий обліковий запис PayPal на їхнє ім’я). Вони могли витрачати їх як завгодно. Було лише два основні правила:
- гроші потрібно було витратити протягом наступних трьох місяців;
- вони повинні були відзвітувати нам про те, на що вони їх витратили.
Був ще один ключовий поворот.
Половину групи заохочували зберігати цю новину в таємниці. Іншу половину закликали поділитися новинами зі своїми підписниками в соціальних мережах і час від часу публікувати дописи, коли вони витрачатимуть кошти. (Була також контрольна група зі ста осіб, які отримували лише невелику плату за участь в опитуваннях. Їм не так пощастило, але вони додали експерименту вирішальну наукову обґрунтованість).
Відповідь
Результати були справді захопливі.
Як і тринадцять студентів в Англії, переважна більшість із двохсот одержувачів коштів Таємничого експерименту відреагувала, просто віддавши значну частину грошей! У середньому лише третину коштів витрачали на власні бажання та потреби. Решту спрямовували на друзів, членів родини та зовнішні справи. Навіть ті, хто мав найнижчий дохід і кому ця сума могла змінити життя, все одно в середньому віддавали дві третини того, що отримали.
Це переконливий аргумент проти так званої теорії раціонального агента в економіці, яка стверджує, що загалом люди просто витрачають все на себе. Можливо, люди і зроблять це із заробленими грошима. Але коли вони одержують щедрий подарунок, виявляється, вони відчувають непереборне бажання відповісти тим самим.
Здивувало насамперед те, що не було істотної різниці між тими, хто міг ухвалювати рішення таємно, і тими, хто мав ділитися інформацією про свої витрати в соціальних мережах. Це означало, що люди дарували, керуючись природним інстинктом взаємності, а не через потребу соціального схвалення з боку своєї онлайн-аудиторії.
Їхні історії
Після завершення експерименту я звернувся до деяких учасників і був приголомшений тим, що вони мені розповіли.
Лідія Таріган, креативна директорка з Індонезії, не витратила майже нічого зі ста сорока мільйонів індонезійських рупій, які вона отримала, безпосередньо на себе. Натомість вона подарувала десять мільйонів рупій колезі, до якого відчувала вдячність. І ще одному стільки ж. Вона віддала ще п’ять мільйонів менш знайомому колезі, якому нещодавно діагностували рак. Вона пожертвувала мільйони рупій Всесвітньому фонду дикої природи, постраждалим від повені та благодійній організації порятунку домашніх тварин. Вона оплатила медичне обстеження для членів своєї родини.
Вона сказала мені: «Коли я дізналася, що мене вибрали, я верещала на весь голос. Щедрість надзвичайна. Це змушує того, хто отримує, відчувати себе поміченим. Це все одно, що дати людині самоповагу. Це зводить мости між тими, хто віддає, і тими, хто отримує. Тож я хотіла, щоб інші люди почувалися поміченими так само, як почувалась поміченою я».
Це миттєве бажання відповісти взаємністю чудово описала Клер Максвелл з Канади. Вона сказала: «Я часто думала про меценатів і своє бажання змусити їх пишатися. Вони пішли на величезний фінансовий ризик, і я хотіла зробити все можливе, щоб відплатити за це. Я вважаю, що вибрала б інші способи витратити кошти, якби виграла таку саму суму, приміром, у лотерею. Але тут я ніколи насправді не відчувала, що це мої гроші, щоб їх витрачати — їх мені дала сім’я, яка думала не тільки про себе. Це було привілеєм — поділитися своїм подарунком з іншими».
Керівниця технічного відділу з Великої Британії Сара Дрінкуотер вирішила віддати всі десять тисяч доларів, а тоді ще й негайно пройшла перевірку своєї рішучості, коли наступного дня неочікувано отримала податковий рахунок на ще більшу суму. Але вона дотрималася свого плану і вирішила видати двадцять мінігрантів по п’ятсот доларів кожен, профінансувавши, наприклад, пікнік для пенсіонерів, мурал художника та сенсорні іграшки для дітей з розладами аутистичного спектру. Вона сказала мені: «Я майже щодня проходжу повз те, що я фінансувала, — надрукований на 3D-принтері мінібанк їжі у мікрорайоні, банк квітів біля місцевої школи. Також багато тих, хто отримав кошти, казали мені, що публічне визнання їхньої роботи було важливим нарівні з грошима. Цей проєкт нагадав мені, що цінні для мене речі, — спільнота, турбота, радість, щедрість — інші теж вважають важливими і що я маю вірити в себе».
Кірк Сітрон із США відзначив: «Замість того, щоб думати про іграшки, які я міг би купити для себе, я швидко дійшов висновку: “Якщо благодійник Таємничого експерименту може віддати два мільйони доларів, то я точно здатен віддати десять тисяч доларів”. Я вирішив зіграти в “передай далі” — і адресував ці кошти як грант (а саме matching grant) організації Humanity Now, запропонуючи цим іншим “передати далі” трохи коштів разом зі мною. Багато хто приєднався, і у підсумку ми змогли внести пожертву у розмірі двадцяти семи тисяч доларів. Щедрість надихає на щедрість».
Кількість людей, які конкретно описали бажання відповісти тим самим на щедрість благодійників, вражає. (Щоб було зрозуміло — вони не мали абсолютно ніяких формальних зобов’язань щодо цього. Їм сказали, що вони можуть витрачати гроші на свій розсуд. Як і не було жодних причин вважати, що анонімні благодійники коли-небудь знову зв’яжуться з ними). Таким чином, експеримент надав одні з найпереконливіших наукових доказів міцної схильності людей відповідати на щедрість власною щедрістю. Більшість попередніх експериментів базувалася на невеликих подарунках, які робили студентам-психологам в університетах. А це було найбільше дослідження з набагато більшою сумою та проведене в багатьох країнах. Люди з різних культур та з будь-яким рівнем доходу відповідали на щедрість однаково.
Кут щастя
Але було ще одне вагоме наукове відкриття: ще один доказ сильного взаємозв’язку між щедрістю та щастям.
Одне з найпотужніших відкриттів Таємничого експерименту було описано в статті, опублікованій у Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS) наприкінці 2022 року. За оцінками, пожертва анонімної пари фактично згенерувала у двісті разів більше щастя, ніж їхні два мільйони доларів могли б принести їм особисто. Стаття була названа одним із найпотужніших аргументів на користь того, щоб заможні люди розпоряджались своїми статками щедро.
Зупинимося на цьому моменті, оскільки він підкреслює силу того, що може статися, коли щедрість стає експоненційною. Що, якби замість фінансування експерименту пара благодійників вирішила зберегти гроші? Що ж, це, звісно, певним чином додало б їм фінансової безпеки, що теж важливо. Це могло б зробити двох людей та їхніх найближчих родичів трохи більш задоволеними на кілька років.
Але, продовживши експеримент, вони допомогли досягти більшого:
- двісті людей отримали подарунок, який запам’ятають на все життя;
- понад тисяча інших осіб отримала виплати врезультаті передання подарунків від двохсот первинних одержувачів;
- більш ніж п’ятсот організацій по всьому світу отримали пожертви;
- понад мільйон людей усоціальних мережах дізналися (в середньому шість разів кожен) про історії щедрості, які були поширені за гештегом #MysteryExperiment. Деякі з них відповіли тим самим. (Один взяв з притулку орангутанга!);
- були опубліковані дві наукові статті, що демонструють переваги щедрості в таких масштабах, які ніколи раніше не були можливими;
- щастя. Дуже багато. Згідно зі статтею у PNAS, у двісті разів більше щастя, ніж сама пара могла б отримати від грошей. (Насправді вони зізналися, що цей досвід не забрав їхнє власне щастя, а, навпаки, приніс їм додаткову радість);
- ця книга. Саме спостереження повної картини цього експерименту переконало мене, що я повинен писати про щедрість.
Тож, зрештою, їхній вчинок є змістовною демонстрацією того, що може статися, якщо ви підзарядите фінансовий подарунок посиленою інтернетом зухвалістю. Прекрасні ланцюгові ефекти побачать усі.
Мало хто отримує шанс віддати два мільйони доларів. Але насправді важлива не сума. Будь-який добрий вчинок можна посилити. Усе, що для цього потрібно, — це бажання трохи помріяти та бути сміливим.
Усе це тому, що ми живемо в епоху, якої ще не було в історії. У нас є доступ до нових суперсил. Настав час їх використати.