Максим Чурков (Немаксим). За 28 днів весна, кохання…
закохався в/зиму навесні
Твердь ще треться та шкребеться об наждак лютневих хмар,
між остружок вітру трусить долу блищики без барв.
Стружка іскор лине вкупі, липне на землі в муар;
твердь наносить білу фарбу — виростає новий шар.
Б'ється крізь тривог намерзлих воля, скута кришталем;
між предтечій весен лине жар нарешті, тане щем.
Йду в тепло, яке танцює між зимових вмерзлих плям,
сяйво березня пірнає гріти лютий день здаля.
Сніг від променів береться острівками від тепла,
у прогалинах — і зелень, і воложистий асфальт.
Сонце зверху вигріває краєвид Ван Гога так:
де вже проступає колір, там нема зимових фарб.
Крок трамбує рештки снігу — і на полотні мій слід,
не лишити б тут багряний колір, що лишать не слід.
Знову оберт робить повідь з персонажем номерним:
знаю роль свою і вперше, що зробити маю в ній.
Легіт грається з волоссям, розпускає пелюстки.
Легко дихаю та чую ніжний доторк до руки.
Ось тепло післязимове, підхопи й в собі носи.
Руки зігрівають руки, що тримають навесні.
Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»
Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja
