Максим Чурков (Немаксим)

закохався в/зиму навесні

Твердь ще треться та шкребеться об наждак лютневих хмар,
між остружок вітру трусить долу блищики без барв.
Стружка іскор лине вкупі, липне на землі в муар;
твердь наносить білу фарбу — виростає новий шар.

Б'ється крізь тривог намерзлих воля, скута кришталем;
між предтечій весен лине жар нарешті, тане щем.
Йду в тепло, яке танцює між зимових вмерзлих плям,
сяйво березня пірнає гріти лютий день здаля.

Сніг від променів береться острівками від тепла,
у прогалинах — і зелень, і воложистий асфальт.
Сонце зверху вигріває краєвид Ван Гога так:
де вже проступає колір, там нема зимових фарб.

Крок трамбує рештки снігу — і на полотні мій слід,
не лишити б тут багряний колір, що лишать не слід.
Знову оберт робить повідь з персонажем номерним:
знаю роль свою і вперше, що зробити маю в ній.

Легіт грається з волоссям, розпускає пелюстки.
Легко дихаю та чую ніжний доторк до руки.
Ось тепло післязимове, підхопи й в собі носи.
Руки зігрівають руки, що тримають навесні.


                                             

                   

Умови конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»

Усі учасники конкурсу «За 28 днів весна, кохання…»:
https://md-eksperiment.org/category/konkursy/za-28-dniv-vesna-kokhannja

Читати також


Вибір читачів
up