Мотив

Поділитися:

Англ.: motive, motif; нім.: Motiv; ісп.: motivo; франц.: motif.

Нечленована одиниця інтриґи. За Томашевським (Tomachevski, 1965), автономна одиниця дії, фундаментальна одиниця оповіді, повторювана тема. Цей термін
належить не лише театрові й часто використовується в театрознавстві.
1. Аналіз мотивів
Аналіз оповіді, зокрема, в теорії Проппа (Propp, 1929), попервах спрямовувався
на прості стереотипні форми, як, наприклад, народна казка, для формалізації певної кількості повторюваних мотивів, визначення сфери їхньої дії та синтаксису. Очевидно, застосувати такий механізм аналізу до складних театральних форм непросто. Тільки низка простих канонічних жанрів (фарс, п’єси комедії дель арте, вистави народного театру) підлягають класифікації мотивів і синтаксичним схемам. Тим не менше, всередині однієї п’єси можна розрізнити певні вряди-годи повторювані (лейтмотив) характерні риси. Такі теми створюють одночасно поетичну й наративну послідовність одиниць (наприклад, мотив з пістолетом у п’єсі “Гедда Ґаблер” Ібсена, мотив з вишнями або чайкою в п’єсах Чехова).
2.Типологія мотивів
а) За жанром
У театрі найчастотнішими є мотиви суперництва між двома особами, конфлікту і дилеми, боротьби з долею, кохання або прагнення, яким заважає суспільство
тощо. Найсуттєвішою рисою цих мотивів є їх діалектичний характер: суперництво,
конфлікт, взаємовідносини, кіпроко (мотивація).
б) За виміром
Іноді буває, що з появою певної дійової особи (наприклад, мотив скупого, мізантропа) тісно пов’язаний певний мотив. Однак він стосується тематичного змісту, а тому не є властивістю певного типу персонажа, фіґури чи наративного епізоду. Мотив отримує якнайрозмаїтіші виміри: починаючи від загального мотиву твору (провідна тема з резюмуванням ідеї твору, як, наприклад, мотив помсти в “Гамлеті”) й закінчуючи окремими мотивами яви чи діалогу. Назагал треба вміти аналізувати мотив, використовуючи послідовності окремих мотивів для виділення механізму їх функціонування, а він, власне кажучи, є фабулою та інтриґою.
в) За інтеґрованістю в дію
– динамічний мотив: епізод, який служить для розвитку дії;
– статичний мотив: епізод, що характеризує дійову особу і тимчасово нейтралізує дію;
– стримувальний мотив: стримує реалізацію задуму, створює певний суспенс.
У класичній трагедії стримування є основним етапом перед появою катастрофи:
йдеться про створення певного суспенсу, надання героям останньої нагоди вчинити
по-іншому або відступити перед перешкодою;
– мотив відступу (флеш-бек) або антиципація наступної події; – центральний
мотив і мотив кадрування (кадр).
г) За включенням у різні системи – мотив, властивий одному твору;
– мотив або тема, нав’язані авторові;
– мотив, традиційний в історії літератури (тема Фауста, спокуси тощо);
– антропологічний мотив або архетип.