До питання про походження О. Олеся (1878-1944)

Генеалогія

О. Оглоблин

ДО ПИТАННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ О. ОЛЕСЯ (1878—1944)

Невідомо докладно, до якого роду належав О. Олесь — Олександер Іванович Кандиба. Мабуть, за модою свого часу, поет мало цікавився своїми предками. Родовід Кандибів у Родословнику В. Модзалевського (т. II, стор. 251—277) не згадує Олеся, а вступна нотатка до цього родоводу каже «существует несколько родов этого имени различного происхождения» (стор. 251). Отже, може бути сумнів, що О. Олесь походив з роду Корсунського полковника Федора Кандиби, згодом, на Лівобережжі, сотника Конотопського й Ніжинського полкового обозного.1

Відомо, що Олесь був родом із Сумщини (Слобожанщина). Він народився 5 грудня (23 листопада) 1878 року на хуторі Кандиби, біля села Верхосулля (тепер це село Верхосулка, Білопільського району, кол. Лебедиінського повіту), скінчив сільсько-господарську школу в селі Деркачах під Харковом, а потім Харківський ветеринарний інститут, до 1911 року жив і працював у Харкові. Сучасники (Ю. Коллард та інші) згадують, що вплив Харківської говірки позначився на мові Олеся. Про молоді роки Олеся на Сумщині оповідає його земляк і приятель Павло Зайцев у своїх спогадах 'про Олеся («Українське Слово», 1949, Бльоімберґ, десь восени).

Модзалевський у Родословнику подає кількох Кандибів з Харківщини: 1) нащадки Трохима Кандиби, які були вписані до Родословної книги Харківської губернії, зокрема Іван Лукилшноович Кандиба (стор. 276) і Григорій Андрійович Кандиба, род. 1803 р., з дворяїн Сумського повіту (стор. 277). Зв’язок цих Кандибів з конотопськими Кандибами, які походять від Федора Кандиби, залишився Модзалевському невідомий.

Але він цілком імовірний. Річ у тому, що Іван Андрійович Кандиба (№. 13 головної лінії Кандибів у Модзалевського), титуляїрний совітник і конотопський діяч, праправнук Корсунського полковника, був одружений з Олімпіядою Петрівною NN (прізвища її Модзалевський не подає), що народилася коло 1786 р. і в 1822 (році володіла маєтком у с. Вархосулці Лєібединського повіту (52 душі), який потім дістався її дітям Кандибам, можливо, Григорію Івановичу Кандибі, народженому 1806 року, нащадків якого в Модзалевського немає і в якого міг бути син Іван, батько Олександра Івановича Кандиби-Олеся.2 На жаль, нам невідоме дівоче прізвище Олімпіяди Петрівни Кандиби, яка принесла в рід Кандибів (мабуть, як віно) село Верхосулку (чи Верхосулля), де й народився Олесь, який таким чином міг бути нащадком Корсунського полковника Федора Каїндиби.3

1 А. Лазаревський, Описаніе Старой Малороссіи, том II. Київ, 1893, стор. 184—198, «Кандибы».

Прим. 339 на стор. 184: «Кандиба есть одно из умершых южно-русских слов, значение которого сохранено в археолог, словаре Морачевского (Starożytności polskie, Poznań, 1842, І, 419), где читаєм: «Kandyba — Koń rosły, lecz nie zgrabny».

2 Стор. 184: «Кандибы известны на правом берегу Днепра уже с конца XVI в., когда мы не раз встречаем Станислава Кандибу, писаря Владимира Волынского,338 который принадлежал к роду Прокшичей, а Кандибою, вероятно, только местно прозывался».

338 Архив Юго-Западной России, ч. III, том I, стор. 52; ч. VI, т. I, стор. 356.

3 Архів Олеся зберігся. Він знаходиться у Києві, у двох місцях:

1) Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УССР. Фонд 15, 2984 «дел», 1892—1919 рр. і

2) Інститут Літератури Академії Наук Академії Наук УРСР. Фонд 114, 11 від. хранения, 1868—1945 рр. Местные архивные фонды в хранилищах СССР. Том II, стор. 36. М., 1963; Том III, стор. 291. М., 1980:

Дата 1868 р. (отже ще перед народженням О. Олеся) вказує на те, що там можуть бути матеріяли про його батьків.