Біографія Олександра Олеся
Олександр Іванович Кандиба народився 23 листопада (5 грудня) 1878 року на Сумщині у м. Крига (тепер Білопілля). Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років.
Залишившись без батька (у матері було троє дітей), хлопець усвідомлює відповідальність за долю інших членів сім’ї (умови життя родини цілком змінилися: із заможної вона стала бідною). Олександр вчиться найголовнішому в житті – умінню працювати. Ще малою дитиною він навчився читати, вивчив майже всі поезії Т. Шевченка, і відтоді «Кобзар» був з ним поряд усе життя.
Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Виховувала дітей в любові. Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працював у херсонських степах.
1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту, наполегливо займається самоосвітою: самотужки вивчає польську, сербську, болгарську мови, знайомиться зі світовою літературою.
Перша поетична збірка О. Олеся «З журбою радість обнялась» вийшла в Петербурзі в 1907.
З революцією 1905 року в О. Олеся пов’язувались надії на духовне та національне відродження України, і він у романтичних тонах закликає народ боротися за волю.
Після закінчення навчання О. Олесь шукає якоїсь творчої роботи – газетярської, видавничої, але не знаходить її і змушений працювати за фахом ветеринарним лікарем на київських бойнях, де людина з поетичною вдачею й ніжною, вразливою душею, природно, витримати не могла.
У 1907 одружився з Вірою Свадковською.
1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..».
1912 року О. Олесь побував за кордоном – в Австрії та Італії; на Гуцульщині О. Олесь зустрічався з І. Франком, О. Кобилянською.
У 1912 О. Олесь написав драматичну поему «По дорозі в Казку».
Поезія О. Олеся набуває дедалі більшої популярності. Захоплені її милозвучністю, композитори пишуть на неї музику. Після Т. Швеченка О. Олесь – другий поет за кількістю творів, покладених на музику. Лисенко поклав на музику його поезії «Айстри», «Гроза пройшла, зітхнули трави», Стеценко – поезію «Сосна». О. Олесь інтенсивно працює, творить. Виходять збірки поезій, які він називає римськими цифрами: 1909 – ІІ, 1911 – ІІІ, 1914 – ІV, 1917 – V.
Після лютневої революції 1917 року в Україні почалося національне відродження. Водночас політична обстановка в Україні, боротьба між різними партіями була гострою, почалась братовбивча війна. О. Олесь гостро переживав страшні події цього лихоліття.
У лютому 1919 О. Олесь, виїхавши з дипломатичним паспортом до Угорщини, залишився за кордоном назавжди. Відень, Берлін, Прага – для нього лише тимчасові місця проживання.
Безперечно, О. Олесь клопотався долею дружини й сина (1907 року в О. Олеся народився первісток – син Олег, ставший в майбутньому відомим українським поетом, писавшим під псевдонімом Олег Ольжич. У 1944 на 36-му році життя Олег загине в концтаборі Заксенхаузен), усвідомлюючи, що нічого хорошого їх у Києві не чекає. Добивався через Міжнародний Червоний Хрест їх виїзду за кордон. Лише в 1923 сім’я з’єдналася. До цього Олесь, як міністр УНР, працював за кордоном. У цей час виходять його збірки:
1919 – «Чужиною».
1921 – «Перезва».
1931 – «Кому повім печаль свою».
В Україні з 1930 по 1957 роки вірші Олеся не друкувалися.
Сином рідного народу залишився О. Олесь в страшну годину Голодомору 1921 року в Україні. Поет працює в закордонному українському товаристві в справах надання допомоги голодуючим.
25 років Олександр Олесь прожив на чужині й помер 22 липня 1944 року далеко від рідної України. Його поховано на кладовищі Ольшани у Празі. 29 січня 2017 прах Олеся і його дружини Віри було перепоховано на Лук'янівському кладовищі у Києві після панахиди у Володимирському соборі.
Твори
- Айстри
- Алфавіт віршами, написаними для сина
- А мій Буба-чарівничка
- Бджілка і зозуля
- Безсмертники
- Боровик
- Бризкало сонце дощами вогняними
- В Вас стільки сонця золотого…
- Весна, весна! Радійте, дітки!
- Веснянка
- Вовченя
- Все навколо зеленіє
- В степу
- В сяйві ночі ллються хвилі
- Гори сплять, повиті млою
- Гроза пройшла... зітхнули трави
- Дніпро
- До сонця
- Душа моя – пустка холодна й німа…
- Жив собі зайчик
- Жита з волошками, і луки, і гаї
- Журавлі
- Зайчик і жабка
- Заспів
- Затремтіли струни у душі моїй
- Заходить сонце
- Згадую: так я в дитинстві любив
- З журбою радість обнялась
- Золоті квітки
- Киця
- Княжа Україна
- Коли б ми плакати могли
- Коли б я знав, що розлучусь з тобою
- Колискова
- Коли я вмер — забув, не знаю…
- Куйте мечі
- Ліс восени
- Літній вечір
- Літньої ночі
- Люблю! Як в перший раз люблю
- Метелики
- Микита Кожум'яка
- Моїй матері
- Небо блакитне, зелена земля
- Не спиняй думок крилатих
- Не треба струн
- Одну я любив за веселість
- Ой не сійтесь, сніги
- О принесіть як не надію
- О слово рiдне!
- Ось і сонце! Ніч розтала
- Пам'ятай
- Під Крутами
- По дорозі в Казку
- По дорозі в Казку (скорочено)
- Постій – не йди
- Ранок на ставку
- Рідна мова в рідній школі!
- Роси, роси, дощику, ярину
- Степ
- Схилив я голову і йду поволі…
- Ти знов прийшла
- Ти не прийшла
- Хай літають вітри, хай сміються громи
- Хто зберіг любов до краю
- Чари ночі
- Яка краса: відродження країни!
- Як довго ждали ми своєї волі слова
- Як жити хочеться!..
- Ялинка
- Ярослав Мудрий
Критика
- Поетичний геній Олександра Олеся: історія життя та творчості
- Міфологема долі в художньому світі О. Олеся
- Неоромантик, символіст чи романтик?
- Поезія Олександра Олеся
- Від первісного до синтезованого синкретизму: синтез мистецтв у творчості Олександра Олеся
- Олександр Олесь як медіум між європейським та українським символізмом
- Система символів у поезії Олександра Олеся та європейських символістів
- Поезія Олександра Олеся. М. Рильський
- Жанрово-стильові домінанти творчості Олександра Олеся
- Переконаний в тому, що правда вище всього (Олександр Олесь і паризький тижневик “Тризуб”: листування)
- Митець і народ у трьох Олесевих п'єсах
- До питання про походження О. Олеся (1878-1944)
- Муза гніву та зневір’я
- Творчість Олександра Олеся в оцінці сучасників
- Олександр Олесь та польські символісти
- Олександр Олесь і Союз українських журналістів і письменників на чужині
- Олександр Олесь та Іван Липа: до питання про зв`язки українських діячів на початку ХХ ст.
- Осягаючи світ дитини: дещо про жанровохудожні особливості дитячих поезій О. Олеся
- Постать Олександра Олеся в архівних джерелах ЦДАМЛМ України
- Символістські тенденції у творчості Олександра Олеся та європейських символістів
- Семантичне поле радість у поетичному світі Олександра Олеся
- Ритмічна модель народної пісенності як засіб організації тексту в поезії Олександра Олеся: постановка проблеми
- Символ лебедя в поезії Олександра Олеся та французьких символістів
- Патріотичний символізм Олександра Олеся
- Поетична культура ранньої лірики Олександра Олеся
- Концепція ліричного героя у творах Олександра Олеся доеміграційного періоду
- Мотиви любовної лірики Олександра Олеся
- О. Олесь. Автобіографічний лист
- Невідомі автобіографічні записи О. Олеся
- Емігрантські ювілеї О. Олеся
- Михайль Семенко й Олександр Олесь
- Листи Олександра Олеся до Петра Стебницького (1906-1914 рр.) у фондах Інституту рукопису Національної Бібліотеки України ім. В. Вернадського
- «Бути письменником повсякчас»: Леся Українка та Олександр Олесь
- Творчі матеріали та листування О. Олеся в його еміграційному архіві