Ви коли-небудь чули про океанські ліси? Вони більші за джунглі Амазонки і ростуть швидше, ніж ми думали
Автори: Альберт Песародона Сильвестр, постдокторський дослідник школи біологічних наук Університету Західної Австралії; Карен Філбі-Декстер, наукова працівниця школи біологічних наук Університету Західної Австралії; Томас Вернберґ, професор школи біологічних наук Університету Західної Австралії.
Амазонка, Борнео, Конго, Дейнтрі. Ми знаємо назви багатьох найбільших або найвідоміших дощових лісів світу. І багато хто з нас знає про найбільший у світі масив лісів – бореальні ліси, що простягаються від Росії до Канади.
Але чи багато хто з нас може назвати підводний ліс? Під водою приховані величезні ліси ламінарії та морських водоростей, що займають набагато більше простору, ніж ми уявляли раніше. Небагато з них навіть мають назву. Але їхні пишні крони є домівкою для величезної кількості морських видів.
Біля берегів південної Африки знаходиться Великий африканський морський ліс, Австралія ж може похвалитися Великим південним рифом, розташованим навколо її південного узбережжя. У світі є безліч інших великих, але безіменних підводних лісів.
Наше нове дослідження показало, наскільки вони масштабні та продуктивні. Як ми з’ясували, площа океанських лісів у світі вдвічі перевищує площу Індії.
Ці ліси водоростей потерпають від морської спеки та зміни клімату. Але вони також можуть містити частину відповіді на ці виклики завдяки своїй здатності швидко рости та поглинати вуглець.
Що таке океанські ліси?
Підводні ліси утворюють морські водорості, які є різновидами водоростей. Подібно до інших рослин, морські водорості ростуть, отримуючи енергію сонця та вуглекислий газ у процесі фотосинтезу. Найбільші види виростають на десятки метрів у висоту, утворюючи лісові крони, що гойдаються в нескінченному танці, коли хвилі проходять крізь них. Якщо пропливти через такий ліс, можна побачити переливи світла і тіні та пережити відчуття постійного руху.
Так само як дерева на суші, ці водорості є середовищем існування, їжею та притулком для різноманітних морських організмів. Найбільші види, такі як морський бамбук та гігантська ламінарія, мають газонаповнені структури, які працюють як маленькі повітряні кулі, що допомагають їм створювати величезні плаваючі крони. Інші види покладаються на міцні стебла, щоб залишатися у вертикальному положенні та підтримувати свої фотосинтезуючі лопаті. Інші, як золотиста ламінарія на Великому південному рифі поблизу узбережжя Австралії, стеляться морським дном.
Наскільки великими є ці ліси та як швидко вони ростуть?
Давно відомо, що морські водорості є одними з найбільш швидкозростаючих рослин на планеті. Але на сьогодні дуже складно оцінити, яку територію вони займають.
На суходолі ви легко можете виміряти ліси за допомогою супутника. Під водою це набагато складніше. Більшість супутників не можуть проводити вимірювання на глибинах, де знаходяться підводні ліси.
Щоб вирішити цю проблему, ми спиралися на мільйони записів про підводний світ із наукової літератури, онлайнових сховищ, місцевих гербаріїв і громадських наукових ініціатив.
За допомогою цієї інформації ми змоделювали глобальне поширення океанських лісів, виявивши, що вони займають від 6 до 7,2 мільйонів квадратних кілометрів. Це більше, ніж джунглі Амазонки.
Далі ми оцінили, наскільки продуктивними є ці ліси, тобто як багато їх виростає. Знову ж таки не було жодних загальних глобальних записів. Ми провели сотні індивідуальних експериментальних досліджень по всьому світу, де аквалангісти вимірювали швидкість зростання водоростей.
Ми виявили, що океанські ліси зростають навіть швидше, ніж ряд культур інтенсивного землеробства, таких як: пшениця, рис і кукурудза. Найвищою продуктивність була у регіонах з помірним кліматом, який зазвичай тримає рослини у холодній та збагаченій поживними речовинами воді.
Що означають наші результати для викликів, які стоять перед нами?
Ці результати вселяють надію. Ми б могли використати цю неймовірну швидкість зростання, щоб забезпечити продовольче майбутнє світу. Ферми, які вирощують морські водорості, можуть доповнити виробництво їжі на суші та сприяти стабільному розвитку.
Такі швидкі темпи росту також означають, що морські водорості потребують вуглекислого газу. Розростаючись, вони витягують велику кількість вуглецю з морської води й атмосфери. У всьому світі океанські ліси можуть поглинати стільки ж вуглецю, скільки й дощові ліси Амазонки.
Це свідчить про те, що вони можуть відігравати певну роль у пом’якшенні наслідків зміни клімату. Однак не весь цей вуглець може бути поглинений, оскільки для цього потрібно, щоб вуглець морських водоростей був ізольований від атмосфери на відносно тривалий період часу. Перші оцінки показують, що значна частина морських водоростей може бути секвестрована в осадових породах або глибоководних районах моря. Але скільки саме вуглецю водоростей у результаті буде поглинено природним шляхом – це область інтенсивних досліджень.
Важкі часи для океанських лісів
Майже все додаткове тепло, затримане 2400 гігатоннами парникових газів, які ми вже викинули, потрапило в океани.
Це означає, що океанські ліси опинилися в дуже складних умовах. Нещодавно зникли великі простори океанських лісів біля берегів Західної Австралії, Східної Канади і Каліфорнії, що призвело до втрати середовища існування і потенціалу поглинання вуглецю.
І навпаки в процесі танення морського льоду і підвищення температури води в деяких арктичних регіонах очікується розширення площі океанських лісів.
Ці малодосліджені ліси відіграють вирішальну, здебільшого непомітну роль біля наших берегів. Більшість підводних лісів світу є невідомими і невивченими.
Без суттєвих зусиль, спрямованих на вдосконалення наших знань, неможливо забезпечити їх захист і збереження – не кажучи вже про повноцінне використання потенціалу тих численних можливостей, які вони надають.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під заголовком «Ever heard of ocean forests? They’re larger than the Amazon and more productive than we thought» в журналі The Conversation 15 вересня 2022 р.
Переклали Ліана Верещака, Ян Додатко та Яна Руча.
