Річард Бротіґан. Збірка незнайдених творів Едни Вебстер. Частина 5
Хочеш осідлати пару золотих рибок і поплисти на Аляску?
Для Едни
І
Це стара і трохи банальна історія.
Грейс було сімнадцять,
Мені дев'ятнадцять.
Ми були закохані.
ІІ
Грейс
У кімнаті ніжно тремтів світанок.
Я лежав без сну і спостерігав, як розквітає день, і дивився на Грейс, вона міцно спала.
Ніжне тепло її тіла горнулося до мене.
Віддалений спогад про помаду на її губах.
Її дихання було повільним і важким від сну.
Грейс була найкрасивішою з усього, що я коли-небудь бачив.
«Я люблю тебе», - прошепотів я.
І ніжно погладив її каштанове волосся.
Грейс
Я писав оповідання і слухав, як за вікном іде дощ, і думав, коли Грейс повернеться з міста.
Раптом Грейс опинилась тут.
Вона була мокра наскрізь.
Текло з її волосся і звідусіль.
Вона сміялася.
«Що тебе розсмішило?» - запитав я.
«Нічого, любий», - сказала вона.
«Тоді чому ти смієшся?»
«Я вся мокра!»
Її голос був таким же збудженим і радісним, як у дитини, що грається на сіннику.
Грейс
Мені подобалося спостерігати, як їсть Грейс.
Мені подобалося спостерігати, як їсть Грейс, бо робила вона це поетично.
Я маю на увазі...
Ну...
Я не знав іншої людини, хто б їв так поетично.
Грейс
Я пам’ятаю троянди, що росли біля ставка.
Вони були червоні, як дитяча кров.
Пам’ятаю, як Грейс зірвала одну троянду, вставила її у волосся і подивилася на мене своїми блакитними очима, і сказала: «Ти коли-небудь хотів бути трояндою?»
Грейс
Я зайшов у ванну, а Грейс приймала ванну.
«Привіт, любий», - сказала вона.
«Приймаєш ванну?»
«Та».
Вона терла милом груди і живіт.
Я розстебнув штани і спустив їх.
Зняв труси, сів на унітаз і спробував справити нужду.
Це дуже приємно і чисто знати дівчину так само добре, як самого себе.
ІІІ
Грейс
Я не можу сказати коханій: «Привіт, квітково-чудова пташко-солодка кохана».
Чим займаєшся? Якщо ти як я, то нічим, але робиш це так добре, що всі думають, ніби ти щось робиш.
Я не можу сказати коханій: «Крім того, що я найгеніальніший невідомий письменник, я непогано вмію грати в «копни банку»».
Я не можу сказати коханій: «Хочеш піти в печеру і поїсти попкорну, або, може, осідлаємо пару золотих рибок і попливемо на Аляску?»
Я не можу сказати.
Я не можу зробити.
Або що завгодно.
Бо Грейс повна бальзамувальної рідини.
І вона лежить у холодній темряві ящика.
Під шістьма футами землі.
IV
Грейс
«Іди сюди», - сказав я.
«Так, мій пане», - відповіла Грейс.
Ми засміялися.
Грейс повільно підійшла до мене і опинилася в моїх обіймах, мов ключ у замку.
«Чого ти бажаєш?» - прошепотіла вона.
Я ледве чув її голос.
«Чому ти така прекрасна?» - запитав я.
Грейс захихотіла.
V
... і жили вони довго і щасливо.
Переклала Вероніка Рупенталь
Твори
- Автостопер з Галілеї
- Вимушений оповідач
- Збірка незнайдених творів Едни Вебстер. Частина 1
- Збірка незнайдених творів Едни Вебстер. Частина 2
- Збірка незнайдених творів Едни Вебстер. Частина 3
- Збірка незнайдених творів Едни Вебстер. Частина 4
- Збірка незнайдених творів Едни Вебстер. Частина 5
Критика
- Американський вілдернес в інтерпретації Річарда Бротігана
- «Зачарована місцина» в романі Р. Бротігана «Чудовисько Хоклайну: готичний вестерн»
- Пуританська традиція в романі Річарда Бротігана «В кавуновому цукрі» (концепція людини)
- Топос бібліотеки у романі Річарда Бротігана «Аборт: історичний романтичний роман 1966 року»
- Флюїдність у романі Р. Бротігана «У кавуновому цукрі» та в повісті М. Гоголя «Сорочинська ярмарка»
