(1897-1937)
У бурхливий плин різних ідейно-естетичних течій 20-30-х років, означених небаченим доти піднесенням української творчої думки, духом відродження національної культури, Валер'ян Поліщук увійшов як представник літературного авангарду. І як поет, і як особистість В. Поліщук — фігура суперечлива буквально в усьому — і у власних мистецьких концепціях, і у ставленні до художньої спадщини та творчості сучасників.
Народна пісня, український фольклор були для В. Поліщука джерелом багатьох поетичних експериментів. Увага до фольклору як етично-філософської системи поєднувалася в нього з послідовним, часом аж надмірним прагненням до розширення проблемно-тематичних обріїв поезії, її виключного морального розкріпачення. Це виявилося в загостреній увазі письменника до інтимних сторін людського життя, ексцентричній зосередженості на власній персоні. Не дивно, що дещо еротизована поезія В. Поліщука викликала бурхливу реакцію публіки.
Навколо імені Валер’яна Поліщука витворився ореол скандальності, завдяки якому, до речі, це ім'я і набуло особливого розголосу.
Твори
Критика
