Валер'ян Поліщук. ​Останній лист

Ти шукала людини міцної як криця, -
Ти не знала, мила, що криця завше лежить на землі,
Ти не знала, кохана, що криця піднята
Падає знову на землю швидше, як камінь.

А дух широкий і животворчий, -
Він м'ягкий, як весняний вітер,
Він теплий, як твій подих,
Він ніжний, як квітка блавату,
Лагідний, як ласка Мадонни,
Покірний, як пух під рукою.
Він не криця, о ні!
Але він зате ширяє під небесами,
Підніжком йому земля,
А головою в безмежних етерних просторах.
Він сьогодні живе,
Але крила його
Вже колишуть своїм опахалом
Там у майбутті.
Іще мила скажу тільки тобі:
Твоє тіло билось для мене,
Тріпотало підо мною, як серце живе,
Але серце твоє ніколи
Для мене не билось, як серце:
Ти криці шукала,
А зустріла мене.

Біографія

Твори

• Акварель
• Благословенний сірий ранку мій
• Боротьба
• Бунт матерії
• Верховини
• Відбиток
• Відносність
• Газела
• Градація
• Еротичний сполох
• Жінка
• Кохання
• Літнє
• Любов
• Мила
• Мій дух
• На Мавський Великдень
• Не байдужі мені
• Незрівнянна
• Огні
• Останній лист
• Передосіння елегія
• Пінисті дерева
• Радіо
• Смолистий соняшника дух
• Сполука
• Танка
• Три танка
• Футурйози
• Цвіркуни

Критика

• Валер’ян Поліщук: голос українського авангарду, загублений у Сандармосі
• Валер’ян Поліщук та проблема авангардизму в українській літературі
• Епістолярний травелог Валер’яна Поліщука
• Один з «розстріляного відродження»
• Особливості поетики ранніх поем Валер’яна Поліщука
• Поет із покоління сіячів
• Проблема звукової фактури літературного матеріалу у теоретичних рефлексіях Валер’яна Поліщука
• Сучасна рецепція творчості Валер’яна Поліщука