Валер'ян Поліщук. Смолистий соняшника дух
Смолистий соняшника дух,
Що жовтим решетом вдивляється до сходу,
Бо, як жертовник, день потух,
І п'яно снить про теплу насолоду
На тонкому стеблі ой синя, синя струя
Маленькою, чорнявою голівкою
В блакитному вінку
До неї тулиться волошка,
Немов весільна дружка,
І щось розказує про молодого буркуна
«Не вір йому, не вір»,—шепочеться вона...
«А там тебе чекає мак...
Ну чим тобі не пара, не козак?»
І знов схиляється, і знов шепоче.
А ніч надходить стиха
І довгії мружить очі,
І шелепить колючками, немов зітхаючи, будяк,
Крізь сон шепочучи: «Заколиши мене...
Так, нічко... так...»
Твори
- Акварель
- Благословенний сірий ранку мій
- Боротьба
- Бунт матерії
- Верховини
- Відбиток
- Відносність
- Газела
- Градація
- Еротичний сполох
- Жінка
- Кохання
- Літнє
- Любов
- Мила
- Мій дух
- На Мавський Великдень
- Не байдужі мені
- Незрівнянна
- Огні
- Останній лист
- Передосіння елегія
- Пінисті дерева
- Радіо
- Смолистий соняшника дух
- Сполука
- Танка
- Три танка
- Футурйози
- Цвіркуни
Критика
- Валер’ян Поліщук: голос українського авангарду, загублений у Сандармосі
- Валер’ян Поліщук та проблема авангардизму в українській літературі
- Епістолярний травелог Валер’яна Поліщука
- Один з «розстріляного відродження»
- Особливості поетики ранніх поем Валер’яна Поліщука
- Поет із покоління сіячів
- Проблема звукової фактури літературного матеріалу у теоретичних рефлексіях Валер’яна Поліщука
- Сучасна рецепція творчості Валер’яна Поліщука
