Біографія Євгена Гребінки
Євген Гребінка – автор збірки байок, що започаткували новий період української літератури, упорядник альманаху «Ластівка», організатор літературного життя української культурної громади в Петербурзі, активний учасник викупу Т. Шевченка з кріпацької неволі та видання його «Кобзаря» 1840 р.
Є. Гребінка знаний в російському літературному процесі як автор широко відомих романсів, а також низки прозових творів, зокрема з тогочасного українського життя та з української національної тематики.
Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 року в сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині, де мав змогу познайомитися з життям простого народу, його побутом і звичаями. Його мати Надія Іванівна (походила з давнього козацького роду Чайковських) розповідала хлопцю про «старовину», няньки-кріпачки – про страту ляхами Наливайка, про Змія Горинича та ін. Навчаючись у приватних учителів, Гребінка, за спогадами одного з них, виявляв помітний інтерес до «слов’ян, малоросійських гетьманів, Котляревського «Енеїди», повір’їв про чарівниць, відьом», взагалі до народної поезії. Все це згодом плідно позначилося на творчості майбутнього письменника.
Літературну діяльність Гребінка розпочав у роки навчання в Ніжинській гімназії вищих наук (1825-1831), де тоді працювала група професорів прогресивних переконань (М. Бєлоусов, К. Шапалинський, І. Ландражин та ін.), котрі, поширюючи в лекціях передові ідеї часу, зокрема про права на свободу, рівність і незалежність людської особистості , про потребу освіти для народу, популяризуючи твори Байрона, Монтеск’є, сприяли духовному змужнінню своїх вихованців, розвиткові їхніх розумових і естетичних інтересів. Значний вплив на ідейно-естетичне формування Гребінки як письменника мала і його активна участь у літературному житті гімназичної молоді. У літературному гуртку жваво обговорювали перші спроби гімназистів (М. Гоголя, М. Прокоповича та ін.), які вміщувалися потім у рукописних журналах та альманахах. Один з них готував і сам Гребінка, заповнюючи, за свідченням сучасників, кожний номер його власними російськими й українськими віршовими та прозовими творами, «переважно сатиричними». Відомо, що в гімназії Гребінка розпочав переклад «Полтави» Пушкіна, написав кілька байок, п’єсу-одноактівку «В чужие сани не садись», низку поезій россійською мовою.
Після закінчення гімназії та короткочасної служби в одному з «малоросійських» козачих полків Гребінка наприкінці 1831 р. повертається до рідного Убежища, де його дворічне перебування минуло переважно у відвідинах і прийомах сусідів. Однак і тут Гребінка не залишає літературних занять – і далі перекладає «Полтаву», пише байки, записує українські народні пісні з мелодіями для викладача Ніжинської гімназії І. Кулжинського, який свого часу підтримав його літературні спроби.
Невдоволений задушливою атмосферою глухого провінційного хутора та окрилений першими літературними успіхами, Гребінка на початку 1834 р. переїздить до Петербурга, який, за його словами, виявився своєрідною колонією освічених малоросіян. Там він влаштувався чиновником комісії духовних училищ Міністерства народної освіти, поєднуючи службу з викладанням російської словесності у Дворянському полку.
1837 р. – Гребінка цілком переходить на педагогічну роботу у військово-навчальних закладах.
У Петербурзі знайомиться з О. Пушкіним, І. Криловим, І. Сошенком, І. Тургенєвим, К. Брюлловим, В. Жуковським, М. Маркевичем, А. Мокрицьким та ін., відвідує літературні салони й сам влаштовує літературні вечори вдома. Друкується на сторінках «Осеннего вечера», «Современнике», «Библиотеки для чтения», «Литературной газеты», «Отечественных записок».
Наприкінці 30-х років Гребінка виступає як невтомний організатор українських літературних сил у Петербурзі.
1838 р. – починає збирати матеріал для збірки творів українських письменників.
Літературна діяльність Гребінки тривала близько двох десятиліть. За цей час він створив багато оригінальних і перекладних творів українською і російською мовами, байок, романів, повістей, оповідань, нарисів. Гребінка пройшов у своїй художній практиці, естетичних поглядах складний шлях, значну еволюцію – від усталеної бурлескної традиції, романтичних захоплень до реалістичного мистецтва.
1833 р. – перший український вірш Гребінки «Човен».
Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою належить байкам.
Спираючись на досягнення світового байкарства, плідно використовуючи народно-сатиричні традиції української і російської байки, гребінка створив ряд глибоко самобутніх, оригінальних творів цього жанру. Славу йому як байкареві прнесли «Малороссийские приказки», видані в Петербурзі в 1834 і 1836 рр.
Митець розширив жанрові межі байки, урізноманітнив її форми (народна казка й гумореска, драматична сценка й жартівливе оповідання); він майстерно динамізував сюжет байкового твору, збагатив його образно-поетичну систему, наснажив виразним національним колоритом.
Поетичний доробок Гребінки російською мовою за своїм обсягом і тематикою значно ширший, ніж український. Його російські твори позначені переважно романтичною тональністю.
1837 р. – збірка «Рассказы пирятинца».
1838 р. – одне з перших оповідань «Лука Прохорович».
1841 р. – повість «Кулик», «Записки студента».
1842 р. – повість «Нежинский полковник Золотаренко».
1843 р. – вірші, присвячені історичному минулому України «Курган», «Нежин-озеро», «Украинский бард», поема «Богдан».
1844 р. – повість «Доктор».
1845 р. –«Фактор», «Петербургская сторона».
1847 р. – повість «Приключения синей ассигнации».
1848 р. – роман «Чайковский», «Провинциал в столице».
Для прозового доробку Гребінки характерним є аполітичний метод відтворення і викриття гнітючої навколишньої дійсності, свідомий вибір насамперед демократичного героя, художня достовірність розповіді. Його проза стала надбанням як російської, так і української літератур.
