Манія - література. День письменника
Сьогодні Всесвітній день письменника. Хто ці люди, що варті дня вшанування?
З одного боку, це звичайні собі люди поруч з нами – начебто їдять і п’ють те, що і ми, живуть там, де й ми. Цікаво, що кажуть про них сусіди?
Скажімо, Дж.Р.Р. Толкін хропів так, що йому доводилося спати у ванні. І хто повірить зараз, що Толкін написав «Гобіта» не для друку і масового читача, а для читання своїм синам? Потім так захопився, що домалював карти, а першим рецензентом книги у видавництві був 10-річний хлопчина.
Моя улюблена пані Аґата страждала на дисграфію (майже не могла писати від руки) і тому переважна більшість її творів була надиктована.
А от Марк Твен, котрий стільки написав про дітей, насправді не терпів їх, а обожнював котів і казав, що «коли б можна схрестити людину з котом, то людська порода від цього лише б виграла, а от котяча – погіршилася б».
Та є у них, у письменників, цей самий другий бік, за який їм вибачають усе, – талант до письменництва, уміння словом своїм заворожити, привабити, затягти сюжетом з вечора до ранніх зірок, змусити співчувати і радіти, а іноді добряче поламати голову. І тут починається незвичайне, бо
Письменники – зберігачі духу часу
Письменники – відкривачі світу фантазії
Письменники – вихователі
Письменники – безкомпромісні викривачі
Письменники – поводирі у внутрішній світ і у безмежжя всесвіту
Продовжте цей ряд для себе, і ми знатимемо їх краще і ближче.
На честь цього дня цілком доречно буде для всіх нас перечитати книгу улюбленого автора чи придбати нову. А ще можна піти з дітьми у бібліотеку. Можна покопирсатися у електронних збірках.
На мої слова про цей день, син сказав, що коли жив би у Києві, то поклав би квіти до могили Всеволода Нестайка.
Я ж вирішила влаштувати собі брейн-стормінг і цією згадкою передати свою вдячність усім тим талановитим, сучасним і давнім, шалено популярним і маловідомим письменникам, котрих пригадаю.
Ілля Варшавський
Всеволод Нестайко
Леонід Панасенко
Юрій Збанацький
Астрід Ліндгрен
Айзек Азимов
Габріель Гарсіа Маркес
Макс Кідрук
і ще десятки інших імен…
Мої улюблені митці, я постараюся присвятити окремий допис кожному з вас! Я перечитую ваші твори, і в них ви житимете ще дуже-дуже довго. Я і надалі не соромитимуся говорити з вами подумки, сміятися і горювати з вашими героями, мріяти з ними і бувати у надзвичайних світах.
Якщо хтось із вас, читачі, пише сам, то нехай вас не полишає талант і удача, хай часто приходить до вас натхнення і, висмоктавши всі сили, дає вам невеличкий перепочинок, щоб повернутися знову.
І не забуваймо – письменникам без нас, читачів, не жити. Підтримуймо Манію писати Манією читати!
