Петро Карманський. Остров

Дрімає серед хвиль, спокійний та грізний,
Стремить верхами гір над чорний океан.
Байдужий на усе, для него не страшний
Ні ломіт бурунів, ні дикий гураган.

А хоть часами зуб скажених лютих хвиль
Зранить його нідро і вирве п’ядь землі, —
Він все стоїть, грізний спокоєм сірих скель,
І спить спокійним сном, закутаний в імлі.

Народе мій, се ти!.. Закаменілий з болю,
Дрімаєш від віків, як вигаслий вулкан.
Ти все, усе втеряв, — зберіг лиш сни про волю
І пам’ять гордих дій та скарб незгійних ран.

І хоть з усіх боків хижацькі дикі орди
Гризуть твоє нідро з нахабністю вовків,
Ти б’єш їх по лиці страшним бичем погорди
І величчю терпінь тривожиш ворогів.

Біографія

Твори

• Avanti!
• Місячна соната
• Остров

Критика

• Жага не-буття. Антитеза Життя/Смерть у художньо-філософській концепції буття Ш. Бодлера і П. Карманського
• Роман «Кільці рож» Петра Карманського – пропедевтика символізму
• Сатира Петра Карманського «Малп’яче зеркало»