Незакінчений твір Петра Козланюка
Кусько Д.
Творчість Петра Степановича Козланюка приваблює читачів глибокою ідейністю, революційним пафосом, художньою майстерністю.
Революційні події в західноукраїнському селі у буремному 1919 році — така тема незакінчейого твору П. Козланюка «Червоні тіні».
Твір міститься в товстому зошиті звичайного формату, писаний дрібним почерком, чорнилом. Подекуди рукою автора зроблені — очевидно, пізніше — окремі виправлення. На першій сторінці зліва вгорі зазначено: «Почато 1928 р. Недокінчено». Рукопис складається з трьох частин. У першій описано, як герой твору Дмитро (якого можна вважати головним) збирається йти «в революцію». У другій — події розгортаються у селі, третя частина знову переносить нас у хату старих батьків Дмитра, які чекають повернення сина. Автор, очевидно, мав намір написати велике епічне полотно про боротьбу трудящих на західноукраїнських землях.
Привертає увагу символічна назва твору: «Червоні тіні». Адже червоний колір — це колір революції, а червоні — ті, що боролись за її ідеали. Але в складних умовах тогочасного західноукраїнського села, відсталого, гнобленого іноземними поневолювачами, селяни не відразу усвідомили справжню суть революції.
Нелегкий був життєвий шлях цього селянського хлопця. Його батько, старий Максим, «усе своє життя по дворах плентався та годував їх (синів — Д. К.) солоним потом». Але важка праця на поміщицькій землі принесла Максимові лише злидні та журбу. Двоє старших синів загинули десь на італійському фронті за «цісаря» і «череватих панів». Старий Максим добре усвідомлює імперіалістичний характер цієї війни: «Вигадав якийсь чортяка пикатий велику світову війну. Не могли цісарі та оті череваті пани погодитися... і задумали через те забавку собі зробити з людського горя й крові».
Отаке, вже на початку твору зображено складні соціально-політичні проблеми тогочасного західноукраїнського села: тягар поміщицького гніту, нужда і злидні селян, загарбницька, ворожа інтересам народу імперіалістична війна. А водночас — наростання народного гніву, пробудження класової свідомості і готовності до боротьби за кращу долю. І ось уже старий Максим благословляє свого останнього сина Дмитра на боротьбу за землю й волю — заповітну мрію пригноблених і експлуатованих селян.
Проте проблема боротьби за землю й волю виступає тут у новому, іншому, ніж, скажімо, у творах І. Франка та М. Коцюбинського, освітленні: герой повісті вже має перед собою приклад успішної революційної боротьби.
Син Максима Дмитро не лише знає, він може й іншим розповісти про «революцію, панів, пролетарів», він прагне бути серед борців за нове життя.
Але автор не ідеалізує свого героя: Дмитро ще не справжній революціонер, він багато чого не розуміє. Ми не знаємо дальшої долі героя (повість залишається незакінченою).
Серед інших персонажів повісті виділяється образ Марійки, коханої Дмитра. Це щира, проста селянська дівчина. Хоч вона ще далека від політичної боротьби, від революційних, думок і настроїв Дмитра, в образі Марійки, так само як і в образі старого Максима; поступово наростає стихійний протест проти несправедливості.
Ось як міркує дівчина про свою долю (роздуми передані в непрямій мові): «...Добре відомо, що батьки її раді б якнайскоріше випхати її заміж. Сестри підростають — отже, батьки бояться, щоб не годувати копицю дівок в хаті... Та що говорити — адже Дмитро знає, що минулого року хотіли її випхати за цього старого та горбатого Данила з-над потока...»
Марія добре розуміє жорстоку правду, причини свого сумного майбуття: «Бо вона дівчина бідна й тому не має права ждати та вибирати женихів до вподоби. І чим буде поганіший та дурніший жених, тим скорше випхають її за нього. Менше буде такий посагу од батьків домагатися. А як тій нещасній дівчині жити пізніше з таким чоловіком — цього ніхто в селі не питає».
Авторське ставлення до зображуваних подій, його біль і співчуття, гнів і обурення, його світогляд — тобто, усе те, що в художньому творі створює образ автора, виразно постає у цьому невеличкому уривку незакінченого твору. Це образ борця за кращу долю народу.
«Червоні тіні», на наш погляд, мають безпосередне відношення до трилогії П. Козланюка «Юрко Крук».
Багато спільного в образах Дмитра і Юрка Крука: обидва пройшли нелегкий життєвий шлях, обидва йдуть у революцію. Навіть сімейні обставини подібні: у Дмитра було два брати, у Юрка Крука, як ми дізнаємось з рукопису письменника (першого варіанта), теж два брати.
Цікаво зазначити, що у тому ж зошиті, одразу ж після незакінчених «Червоних тіней», іде початок «Юрка Крука». Усе це наводить на думку, що ідея створення широкої картини життя західноукраїнського дожовтневого села визріла у письменника очевидно не в 1934-35 роках, як твердять окремі дослідники його творчості, а ще під час роботи над «Червоними тінями», тобто десь у 1928-29 роках. Можливо, працюючи над цим твором, П. Козланюк зрозумів, що його головний герой виходить дещо схематичним, що необхідно показати весь складний шлях становлення героя, діалектику образу, а для цього — повернутись назад, до дитячих років героя, до тих суспільно-економічних і політичних умов, у яких відбувалося його формування. Може, саме з цієї причини залишились незакінченими «Червоні тіні» й народився «Юрко Крук». Можливо, «Червоні тіні» — лише первісний начерк, варіант задуманої трилогії. Але це питання заслуговує на грунтовніше дослідження.
Л-ра: Жовтень. – 1973. – № 6. – С. 92-94.
Твори
Критика
