Олексій Кундзіч. Пісня
По вершках каштанів текло вже ніжно-рожеве сяйво, горішні вікна спалахували сонцем, а на балконі другого поверху стояла ще солодка прохолода липневої ночі, і в тій прохолоді ритмічно пружинилась білява дівчина в помаранчовому купальнику. З кімнати в одчинені вікна радіоприймач диктував їй ритм прекрасною піснею.
Київ щойно прокидався. Над панеллю шумів брандспойт. На газоні під балконом розпускалися зарошені квіти. Рідких перехожих можна було полічити па слух — по кроках.
Тротуаром пройшла жінка років тридцяти трьох, не гарна, але хороша своєю свіжістю, вся якась ранішня, з плямами рум’янцю від умивання і з вогким ще, коротким волоссям. Вона зосереджено думала про щось веселе і, мабуть, не помітила, як почала, проходячи повз балкон, наспівувати пісню, що пливла над нею з вікон білявої дівчини.
Коли кроки її почали затихати, повз балкон пройшов хлопець у білій байронці і в гладенько випрасуваних штанях, ретельний і ставний, з вогким чубом, і теж зосереджений на чомусь веселому. І він захопив два рядки пісні й поніс їх, як і його попередниця, а радіо замовкло і дівчина пішла з балкона.
І хлопець, поспішаючи, догнав жінку, але йдучи кілька кроків поруч з нею, не помітив її, радісно замислений. Так вони обоє ішли, зосереджені на своєму майбутньому дневі, що займався над Києвом, і обоє не помічали, що йдуть поруч, і не помічали, що наспівують.
Раптом він запитально повернувся до неї — він почув пару нот і не зрозумів: що вона — плаче чи сміється? А сам несвідомо наспівував, як наспівувала й вона, почувши його і так само повернувшись до нього.
І була одна така мить, коли вони дивились одне на одного, співаючи одну й ту ж пісню. І усвідомили це обоє разом. їм на хвильку стало трошки ніяково, але вони усміхнулися, пробачили одне одному це маленьке порушення етикету і зараз-таки розійшлися — жінка звернула у провулок під каштанами, а юнак пішов далі тією ж вулицею. Але обоє вони думали, усміхаючись, про цю зустріч, і кожне з них ліктем відчувало товариша, що радіє спільно, йдучи поруч назустріч ясному дневі.
Твори
Критика
