20-06-2017 Ірина Жиленко 164

​Коли вже — ні вогню, ні диму...

​Коли вже — ні вогню, ні диму...

Коли вже — ні вогню, ні диму,
а тільки чисте світло днів,
і тишини свята твердиня
стоїть незрушно при мені, —

тоді ваш світ для мене спить,
тоді витончується, тане
мій вірш, тонкий, мов порцеляна,
з якої тільки світло пить.

Такий простий, такий блідий,
такий прозорий — видно наскрізь:
ідуть качата до води...
Синіє айстра...


Читати також