Ще можна по білому світу іти...
Ще можна по білому світу іти,
допоки несемо удвох
усю непосильну вагу самоти,
яку нам призначив Бог.
Будь попліч. І ношу свою не впусти.
Не кинь мене! — бачить Бог:
одній не знести всю вагу самоти.
Вона ж нам давалась на двох.
Як зможу сама я до смерті іти,
маленька, недужа, стара?
Вгризеться межиплечі звір самоти
і очі розчиняться в страх...
