22-06-2017 Ірина Жиленко 135

​Нема куди старенькій поспішать...

Ірина Жиленко. ​Нема куди старенькій поспішать...

Нема куди старенькій поспішать.
Які вже там президії, бенкети?
Не треба ані масок, ані шат.
І можна не сідати на дієти.

Мене нема між вас Я — поза. Пас!
Сиджу у кріслі, як в кабріолеті.
Лінивенько трюхикає Пегас.
Він теж старий. Він — для старих поетів.

Бредем, не обираючи шляхів.
Не магістралями, лише узбіччям.
А літній день виходить з берегів
і розливається на цілу вічність.

У ньому всесвіт серця розквіта
на радість Богу і земному слову.
І не печаллю диха самота,
а спокоєм і вічною любов’ю.


Читати також